Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини

Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

{Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008; текст статті 63 в редакції Закону № 1709-VII від 20.10.2014}

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (ВС КЦС справа №405/7058/19 від 26.07.2021 р.)

При цьому опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо коли така особа не обізнана про існування заповіту) не є належним повідомленням або викликом - тому що жодним чином не дає можливості такому, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину.

Фабула судового акту: Ситуація полягала в наступному: спадкоємець за заповітом дізнався про сам заповіт та свої права за ним (а саме - про спадок у вигляді земельної ділянки) - вже після спливу строку для прийняття спадщини. При чому, повідомив йому про це один із спадкоємців за законом - після того як сам вже отримав свідоцтво.

Приватний нотаріус, яка відкрила та вела спадкову справу, виконала свій обов‘язок повідомити про заповіт та викликати спадкоємця - шляхом опублікування оголошення у пресі про відкриття спадщини. Однак, в оголошенні не було зазначено, про те, що це оголошення стосується саме спадкоємця за заповітом, а отже не знаючи про наявність заповіту на її ім`я така була позбавлена можливості дізнатись про відкриття спадщини. Відповідно - спадкоємець за заповітом - подала позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції відмовив їй у задоволені позову визнавши причини неповажними. Апеляційний суд, все ж таки задовольнив позов частково (надав не три місяці, заявлені в позові - а два місяці додаткового строку для прийняття спадщини). Інші спадкоємці за законом подали касаційну скаргу.

ВС КЦС у задоволенні касаційної скарги відмовив, а постанову апеляційного суду залишив в силі.

На обґрунтування своєї позиції ВС зазначив: Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з для визначення додаткового строку (статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Однак - опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо коли такий спадкоємець не обізнаний про існування заповіту) не може вважатись належним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса так, як жодним чином не дає можливості спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину та можливість його реалізувати.

Отже у цій справі: Внаслідок об'єктивних труднощів позивача для своєчасного прийняття спадщини за заповітом (оскільки вона не є родичем спадкодавця, не проживала з останнім, про існування заповіту дізналась вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини) - додатковий строк підлягає встановленню.

Приватний нотаріус мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (позивачки), але не зробила цього, тому опублікування нею знеособленого повідомлення про відкриття спадщини не є належним виконанням вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», яке не гарантувало повідомлення відомого нотаріусу спадкоємця про відкриття спадщини та не сприяло у здійсненні особистого розпорядження спадкодавця.

Аналізуйте судовий акт: Недобросовісна поведінка нотаріуса є підставою для поновлення строку для продовження строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 130/2517/18 від 21.09.2020)

Положеннями частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, законодавцем у даній нормі суду надано право самостійно оцінити поважність причин пропуску такого строку.

У зв’язку із такою невизначеністю судова практика у спорах даної категорії є вкрай неоднозначною.

Окремі суди при аналогічних обставинах такий визнають певні причини поважними, інші ж – ні.

У дані справі спадкоємець звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що на час складення заповіту він був малолітнім та не знав про наявність у нього спадкових прав щодо вищезазначеного майна, оскільки не підтримував довгий час родинних стосунків зі своїми родичами, зокрема і матір`ю, яка не сказала йому про заповіт після смерті баби.

Судом першої інстанції позов було задоволено. При цьому суд у своєму рішення зазначив те, що державний нотаріус, встановивши наявність заповіту, не вчинила жодних дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, не зробила виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у газеті.

Апеляційний суд із такими висновками погодився.

На вказані рішення відповідачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що позивач не довів заявлені у справі вимоги, зокрема, що він не знав про існування заповіту, був у неприязних стосунках з матір`ю, не жив зі своєю сім`єю, був відсутній в Україні деякий час.

Однак Касаційний цивільний суд із доводами скарги не погодився.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч. 3 ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Проте, згідно матеріалів справи судами було встановлено порушення нотаріусом згаданої норми. Так, допитаний у судовому засіданні нотаріус, вказував, що позивача не було повідомлено про відкриття спадщини, наявність на його ім`я заповіту та, відповідно, наявності у нього спадкових прав.

Таким чином враховуючи обставини справи, наявності заповіту на користь позивача як спадкоємця майна, недобросовісну поведінку відповідачів та нотаріуса, а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, суди відповідно до положень ч. 3 ст. 1272 ЦК України дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
1