Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І.,- Ємця А.А., за участю представників:

позивача - Колесан С.І.,

відповідача - Максименко А.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву комунального підприємства «Харківський метрополітен» (далі - КП «Харківський метрополітен») про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 8 липня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 922/3180/15 за позовом КП «Харківський метрополітен» до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Харківське ОТВ АМК України) про визнання недійсним рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року КП «Харківський метрополітен» звернулося до суду з позовом до Харківського ОТВ АМК України про визнання недійсним рішення від 25 березня 2015 року № 64-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. Посилаючись на те, що відповідач не мав дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки їхнього підприємства, Харківське ОТВ АМК України вийшло за межі своєї компетенції, а отже, незаконно наклало штраф, КП «Харківський метрополітен» просило визнати недійсним зазначене рішення у справі № 2/12-8-15.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 8 липня 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), КП «Харківський метрополітен» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним оскаржуване рішення Харківського ОТВ АМК України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

На обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 24 січня 2006 року у справі № 14/196.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що 6 жовтня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Міська рекламно-інформаційна система» (далі - ТОВ «МРІС») звернулося до Харківського ОТВ АМК України із заявою про порушення засад добросовісної економічної конкуренції, в якій зазначило про порушення комунальним підприємством «Харківський метрополітен» законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з розміщення реклами на об'єктах метрополітену, що полягає у відмові в продовженні строку дії договорів, укладених між позивачем і відповідачем, від 12 серпня 2014 року № 10-2/ВНД та від 30 грудня 2013 року № 98-2/СНД. ТОВ «МРІС» зазначало, що умовами цих договорів не врегульовано питання щодо їх припинення, продовження, зміни або доповнення; КП «Харківський метрополітен» вважає договори не пролонгованими і вимагає звільнити рекламні конструкції (щити). При цьому єдиною причиною відмови в укладенні договору на новий термін зазначає намір КП «Харківський метрополітен» використовувати майно для власних потреб.

19 листопада 2014 року головою Харківського ОТВ АМК України винесено розпорядження № 51-рп про зупинення розгляду заяви ТОВ «МРІС» до завершення розгляду господарськими судами справи № 922/4717/14 (за позовом ТОВ «МРІС» до КП «Харківський метрополітен» про зобов'язання продовжити дію договору). У розпорядженні зазначено, що рішення суду може вплинути на результати розгляду заяви.

У зв'язку з прийняттям 11 грудня 2014 року Господарським судом Харківської області рішення у справі № 922/4717/14 про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «МРІС» (залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції) 15 грудня 2014 року головою Харківського ОТВ АМК України винесено розпорядження № 70-рп про поновлення розгляду заяви ТОВ «МРІС».

25 грудня 2014 року головою Харківського ОТВ АМК України позивачеві направлено вимогу № 02-26/2-5486 про надання у 20-денний термін інформації для перевірки обставин, викладених у заяві ТОВ «МРІС», зокрема для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У відповідь 19 січня 2015 року КП «Харківський метрополітен» повідомило, що згідно зі ст. 31 Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і п. 8 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» перевірки підприємств, установ та організацій контролюючими органами (крім фіскальних) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року та протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Просило Харківське ОТВ АМК України надати копію дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки.

25 березня 2015 року адміністративною колегією Харківського ОТВ АМК України прийнято рішення № 64-р/к, яким визнано бездіяльність КП «Харківський метрополітен» щодо неподання інформації у встановлений строк порушенням ч. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>. Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 52 цього Закону на КП «Харківський метрополітен» накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

22 квітня 2015 року Харківське ОТВ АМК України повідомило ТОВ «МРІС» про відмову в розгляді справи у зв'язку з відсутністю ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях КП «Харківський метрополітен».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що Харківське ОТВ АМК України у межах наданих йому повноважень мало право витребувати від КП «Харківський метрополітен» інформацію, необхідну для розгляду заяви ТОВ «МРІС», а відповідач в обов'язковому порядку повинен був надати таку інформацію у встановлені строки - до 19 січня 2015 року. Посилання позивача на відсутність дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки є безпідставним, оскільки вимога про надання інформації не є перевіркою, а відтак і дозвіл на вчинення цих дій не потрібен.

У наданій для порівняння справі № 14/196 за позовом центру кабельного телебачення «Сателліт» до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Полтавське ОТВ АМК України) про визнання недійсним рішення суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що витребування Полтавським ОТВ АМК України інформації є правомірним лише в процесі виконання покладених на нього завдань у межах наданих йому повноважень у сфері антимонопольного законодавства, захисту економічної конкуренції та здійснення контролю за узгодженими діями. Оскільки розірвання договірних відносин внаслідок невиконання стороною договору своїх зобов'язань не належить до сфери контролю відповідача, розгляд заяви споживача та витребування необхідних для розгляду цієї заяви відомостей здійснено Полтавським ОТВ АМК України з перевищенням визначеної законом компетенції, тобто є незаконним. Таким чином, витребування інформації здійснювалося поза межами повноважень антимонопольного комітету, а тому застосування до позивача заходів відповідальності є неправомірним.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом положень ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 2 ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 7 цього Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України уповноважено, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (п.п. 5, 12 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Аналогічні повноваження закріплено і в Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482. Так, ч. 1 п. 3 між іншим передбачено, що відділення Антимонопольного комітету України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 22, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інш. документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Статтею 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. За таке порушення ст. 52 цього Закону передбачено відповідальність у вигляді накладення органами Антимонопольного комітету України штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Отже, зважаючи на положення зазначених норм чинного законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини у справі, що розглядається, Харківське ОТВ АМК України у межах наданих йому повноважень мало право витребувати від КП «Харківський метрополітен» інформацію, необхідну для перевірки обставин, викладених у заяві ТОВ «МРІС», зокрема для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а позивач, у свою чергу, зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

Таким чином, у діях посадових осіб Харківського ОТВ АМК України порушень чинного антимонопольного законодавства не встановлено.

У зв'язку з тим, що невиконання законних розпоряджень, рішень і вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» тягне за собою передбачену законом відповідальність, а КП «Харківський метрополітен» такі вимоги не виконало, його згідно з положеннями Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_07_05/pravo1/T012210.html?pravo=1>» правомірно було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява КП «Харківський метрополітен» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 8 липня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 922/3180/15 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви комунального підприємства «Харківський метрополітен» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Харківської області від 8 липня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 922/3180/15.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак