Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - Управління) про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною бездіяльність Управління щодо відмови йому у перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної доплати за службу у нічний час та зобов'язати Управління провести перерахунок пенсії з урахуванням цієї доплати без подальшого виключення її з грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На обґрунтування позову він послався на те, що зазначена доплата мала бути включена до складу грошового забезпечення при перерахунку пенсії.

Октябрський районний суд міста Полтави постановою від 21 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Управління щодо відмови листом від 7 лютого 2013 року № 4/3-03 ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 1 січня 2008 року з включенням відповідно до довідки № 4/2924 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, наданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС), доплати у розмірі 35 % від посадового окладу за службу у нічний час, яку він отримував у складі грошового забезпечення під час проходження служби в органах внутрішніх справ. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 травня 2014 року зазначені судові рішення залишив без змін.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд виходив із того, що оскільки позивач із березня 1992 року по травень 1996 року щомісячно отримував доплату за службу в нічний час, то така доплата підлягає врахуванню при призначенні пенсії за вислугу років, оскільки має постійний характер, а тому неврахування відповідачем зазначеної виплати при перерахунку пенсії позивачу є неправомірним.

Суди встановили, що з 1980 року по 1996 рік позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах. У період з 10 березня 1992 року по 20 травня 1996 року позивач проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого - чергового Октябрського районного відділу Полтавського міського управління УМВС, пов'язану з постійним, щомісячним добовим чергуванням та роботою в нічний час. 20 травня 1996 року позивач звільнений зі служби у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років та за станом здоров'я в спеціальному званні майора міліції. Управління починаючи з 1 січня 2008 року з пенсії позивача виключило доплату у розмірі 35 % від посадового окладу за службу у нічний час, яка раніше йому нараховувалась, мотивуючи свої дії тим, що у довідці УМВС про грошове забезпечення, яка міститься у пенсійній справі позивача, зазначена надбавка не значиться.

УМВС на виконання постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 22 грудня 2011 року листом від 17 жовтня 2012 року № 4/2924 надало Управлінню довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з 1 січня 2008 року, до якої включено доплату за службу у нічний час.

7 лютого 2013 року Управління повідомило позивачу про відсутність підстав для проведення перерахунку його пенсії з урахуванням зазначеної доплати, оскільки ця доплата має не постійний характер, а компенсаційний.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Управління, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 43, 63 Закону України від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294), постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», просить скасувати рішення суду касаційної інстанції.

На обґрунтування наведених у заяві доводів Управління додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 5 червня та 15 листопада 2013 року, 24 квітня 2014 року (№№ К-23223/09, К-41671/10, К/9991/17032/11 відповідно). Так, в ухвалі від 5 червня 2013 року касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову особи, послався на відсутність у матеріалах справи жодних підтверджень роботи позивача у нічний час. В ухвалі від 15 листопада 2013 року Вищий адміністративний суд України, відмовляючи в задоволенні касаційної скарги та залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що під час проходження служби позивач не мав доступу до державної таємниці, а отже, його вимога про включення відповідної надбавки є необґрунтованою, а доплата за роботу в нічний час не враховується при перерахунку пенсії.

В ухвалі від 24 квітня 2014 року касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку про те, що доплата особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ за роботу в нічний час не включається до сум грошового забезпечення для обчислення пенсії, оскільки вона не має постійного характеру. Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні документи, які б підтверджували встановлення доплати за службу в нічний час.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положень постанови № 1294 і в постановах від 30 вересня та 11 листопада 2014 року (справи №№ 21-306а14, 21-449а14 відповідно) зазначив таке.

Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 26 до постанови № 1294 передбачено, зокрема, такий додатковий вид грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, як доплата за службу в нічний час у розмірі 35 % посадового окладу.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що касаційний суд у справі, що розглядається, дійшов обґрунтованого висновку про те, що неврахування відповідачем доплати за службу в нічний час при призначенні пенсії позивачу є неправомірним, оскільки позивач отримував щомісячно таку доплату за службу, а отже, вона мала постійний характер та підлягала врахуванню при призначенні пенсії за вислугу років.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький