Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача - Петруні І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), третя особа - управління ПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області (далі - управління ПФУ), про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

16 березня 2015 позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, у якому просили зобов'язати ПФУ витребувати з управління ПФУ пенсійні справи позивачів, поставити їх на облік в управлінні міжнародного співробітництва ПФУ, нарахувати та перевести пенсії за рахунок ПФУ на особистий рахунок пенсіонерів в установу банку за місцем постійного проживання в Державі Ізраїль через Державний експортно-імпортний банк України в розмірі, визначеному згідно з чинним законодавством України, щоквартально, у валюті Держави Ізраїль або в доларах США за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ), з 1 серпня 2014 року, проводити перерахунок та індексацію пенсій у випадку змін пенсійного законодавства України.

Суди встановили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 2002 року постійно проживають в Державі Ізраїль.

До виїзду за кордон позивачі проживали у с. Весняному Слов'яносербського району Луганської області та отримували пенсію за віком в управлінні ПФУ.

Після виїзду з України, тобто з 15 січня 2002 року, та до червня 2014 року позивачі, проживаючи в Державі Ізраїль, продовжували отримувати пенсію з України через управління ПФУ.

У червні 2014 року виплати пенсії були припинені у зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції (далі - АТО) і виниклими через це складнощами з доставкою коштів для пенсійних виплат.

9 лютого 2015 року позивачі звернулися до відповідача із заявою, в якій просили ПФУ витребувати від управління ПФУ їхні пенсійні справи, поставити їх на облік в управлінні міжнародного співробітництва ПФУ, проводити їм перерахунок та індексацію пенсій та здійснювати їх переказ за рахунок ПФУ на їхні особисті рахунки в установі банку за місцем постійного проживання в Державі Ізраїль через Державний експортно-імпортний банк України у розмірі, визначеному чинним законодавством України, щоквартально у валюті Держави Ізраїль або в доларах США за офіційним курсом обміну гривні до іноземної валюти НБУ.

ПФУ листом від 25 лютого 2015 року № 1731/3-11 повідомило позивачів про те, що наразі на території Луганської області проводиться АТО, у зв'язку з чим виникли складнощі з доставкою в цей регіон коштів для здійснення пенсійних виплат, однак одразу після стабілізації ситуації виплата пенсій буле відновлена. Крім того, ПФУ зазначив, що для вирішення питання про виплату пенсій за межами тимчасово окупованої території та районів проведення АТО позивачам необхідно звернутися до органу ПФУ за місцем фактичного перебування (проживання) та надати заяву про запит пенсійної справи із зазначенням в ній фактичного місця перебування (проживання) і довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, оформлення якої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_06_15/pravo1/KP140509.html?pravo=1> (далі - постанова № 509) здійснюють органи соціального захисту населення за місцем проживання.

Печерський районний суд міста Києва постановою від 19 травня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 серпня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника позивачів на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, позивачі звернулися із заявою про перегляд Верховним Судом України рішень у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС),

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 9 червня, 14, 23 липня, 6 жовтня 2015 року та 17 березня 2016 року (справи №№ К/800/17469/13, К/800/19411/14, К/800/27206/15, К/800/34673/15, К/800/51368/15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 49, 51 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV). Крім того, позивачі вказують на невідповідність висновків суду у справі, що переглядається, зазначеним у постановах Верховного Суду України правовим позиціям (справи №№ 21-180а15, 21-168а15).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються зобов'язання ПФУ вчинити дії щодо витребування з управління ПФУ пенсійних справ позивачів, поставлення їх на облік в управлінні міжнародного співробітництва ПФУ, нарахування та переведення пенсій за рахунок ПФУ на особистий рахунок пенсіонерів в установу банку за місцем постійного проживання та проведення перерахунку та індексації пенсії у випадку змін пенсійного законодавства України. При цьому згідно з обставинами, встановленими судом, причиною неможливості виплати раніше призначеної пенсії у червні 2014 року стало проведення АТО на території, де знаходиться управління ПФУ. Підставою для відмови в задоволенні позову стало недотримання позивачами вимог спеціальних нормативно-правових актів - постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою № 509.

Водночас у наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права рішеннях Вищого адміністративного суду України та постановах Верховного Суду України при розгляді цих справ суди дійшли висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький