Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ від 6 червня 2013 року № 30 про відмову їй у призначенні пенсії за вислугу років.

Крім того, у позові містилася вимога про зобов'язання управління ПФУ зарахувати ОСОБА_8 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, згідно із Законом України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII) час роботи на посадах секретаря судового засідання народного суду Октябрського району міста Полтави з

3 серпня 1989 року по 25 лютого 1992 року та завідуючої канцелярією Октябрського районного суду міста Полтави з 25 лютого 1992 року по 6 травня 1993 року і зобов'язати управління ПФУ призначити їй зазначену пенсію.

На обґрунтування позову ОСОБА_8 послалася на те, що на час її роботи на посадах секретаря судового засідання та завідуючої канцелярією суду наявність вищої юридичної освіти як обов'язкової умови для зайняття вказаних посад чинним на той час законодавством не передбачалась. Тому, на думку позивача, час її роботи на посадах секретаря судового засідання та завідуючої канцелярією, незважаючи на відсутність у неї на той час вищої юридичної освіти, має бути зарахований до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII.

Суди встановили, що ОСОБА_8 у періоди: з 3 серпня 1989 року по

25 лютого 1992 року працювала на посаді секретаря судового засідання народного суду Октябрського району міста Полтави, з 25 лютого 1992 року по

6 травня 1993 року - завідуючої канцелярією Октябрського районного суду міста Полтави, з 6 травня 1993 року по 2 лютого 1999 року - на різних посадах в управлінні міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області,

з 8 лютого 1999 року по 15 травня 2013 року - на різних посадах в органах прокуратури, що підтверджується довідкою відділу кадрів прокуратури Полтавської області від 20 травня 2013 року. Загальний стаж роботи позивача становить 23 роки 9 місяців 11 днів.

20 травня 2013 року позивач звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII.

Рішенням від 6 червня 2013 року № 30 управління ПФУ відмовило

ОСОБА_8 у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю в неї необхідного

21-річного стажу роботи. При цьому відповідач зазначив про неможливість зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення зазначеної вище пенсії, періоду роботи позивача з 3 серпня 1989 року по 25 лютого 1992 року на посадах секретаря судового засідання та завідуючої канцелярією суду, оскільки на той час заявник не мала вищої юридичної освіти, яку отримала лише у

1998 році.

Київський районний суд міста Полтави постановою від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 29 вересня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_8 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях Вищого адміністративного суду України від

12 грудня 2013 року, 27 червня, 17 липня 2014 року, 22 січня 2015 року (справи №№ К/9991/73254/12, К/9991/78855/11, К/9991/27078/12, К/800/15710/13 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення статті 50-1 Закону № 1789-XII. Просить рішення суду касаційної інстанції скасувати, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку, що обов'язковою умовою для зарахування до вислуги років, яка дає право на пенсію згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-XII, часу роботи на посадах державних службовців є наявність у останніх вищої юридичної освіти протягом усього часу їх перебування на цих посадах.

Натомість у наданих для порівняння рішеннях касаційного суду цей суд дійшов висновку, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, має бути зарахований період, коли особа без вищої юридичної освіти обіймає посаду державного службовця, яку, як правило, обіймають особи з такою освітою.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначену норму права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цієї норми матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі статтею 51 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, коли йдеться про зазначений вид пенсії, підраховується спеціальний стаж особи - сумарна тривалість трудової діяльності, яку виокремлено із загального трудового стажу з урахуванням роботи у певних галузях народного господарства, певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно-кліматичних умовах, за професіями чи посадами.

Відповідно до частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-XII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 зазначеного Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Ця норма кореспондується з положеннями підпункту 10 пункту 5 Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 425 (чинного на час виникнення спірних відносин), відповідно до якого до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки за вислугу років, працівників органів прокуратури, які мають класні чини, включається час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.

Граматичне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що робота на посадах державних службовців, про яку йдеться у цих нормах, потребує від особи, що її виконує, відповідного освітнього рівня, а саме вищої юридичної освіти.

Зазначене дає колегії суддів підстави для висновку, що необхідною умовою зарахування часу роботи на посадах державних службовців до спеціального стажу, який дає право на пенсію згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-XII, є наявність у особи на час виконання цієї роботи вищої юридичної освіти.

Оскільки у справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_8, обіймаючи посади секретаря судового засідання та завідуючої канцелярією суду, не мала вищої юридичної освіти, висновок суду касаційної інстанції про те, що до стажу роботи позивачки, який дає право на пенсію згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-XII, цей період роботи не може бути зарахований, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_8

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький