Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міндоходів (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови, стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

17 жовтня 2013 року ТОВ «ТМ-Сервіс» звернулося до суду з позовом про скасування рішення Митниці та про стягнення з державного бюджету надмірно сплачених платежів. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та самостійно визначено митну вартість товару. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив скасувати її рішення і картку відмови та стягнути з державного бюджету надмірно сплачену суму.

Суди встановили, що позивач для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, митному органу надав електронну митну декларацію № 209120000/2013/834705 та документи на вантаж згідно з додатком № 3 від 4 липня 2013 року до контракту від 6 лютого 2013 року № ZC-MJH-1303.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації позивачем подані: іменний коносамент від 21 липня 2013 року № СNSH042924, платіжне доручення в іноземній валюті від 23 травня 2013 року № 34, платіжне доручення в іноземній валюті від 22 серпня 2013 року № 70, комерційний інвойс від 5 червня 2013 року № MJH-1307-1; пакувальний лист б/н від 5 червня 2013 року, додаток від 4 липня 2013 року № 3 до контракту від 6 лютого 2013 року № ZC-MJH-1303, контракт від 15 червня 2013 року № ZС-MJH-1303, контракт про перевезення від 1 серпня 2012 року № 398/2, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, сертифікат походження від 30 липня 2013 року № С133307219410009, витяг про вартість сировини від 6 вересня 2013 року, довідка про транспортні витрати 12 вересня 2013 року № 6165 від, прайс від 3 червня 2013 року, митну декларацію країни-відправника від 18 липня 2013 року № 223120130811239073.

Митницею шляхом електронного листування було витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме: транспортні (перевізні) документи; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявністю інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, проте ТОВ «ТМ-Сервіс» витребувані документи не надало.

У зв'язку з ненаданням ТОВ «ТМ-Сервіс» всіх витребуваних документів Митницею, після завершення процедури консультацій, винесено картку відмови у прийнятті митної декларації та 17 вересня 2012 року, прийнято рішення про коригування митної вартості і визначення її за резервним методом.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2013 року № 209000003/2013/900092/2; визнав протиправною та скасував картку відмови Митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00445; постановив стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТМ-Сервіс» надмірно сплачене мито в сумі 27 476 грн 73 коп. та податок на додану вартість (далі - ПДВ) із ввезених на митну територію України товарів в сумі 115 402 грн 29 коп., разом - 142 879 грн 2 коп.

Вищий адміністративний суд України постановою від 9 липня 2015 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду касаційної інстанції, ТОВ «ТМ-Сервіс» звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статей 53, 54 Митного кодексу України (далі - МК) та невідповідності висновків суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України правовим висновкам.

На обґрунтування заяви ТОВ «ТМ-Сервіс» посилається на постанови Верховного Суду України від 29 травня 2012 року, 31 березня, 2 червня 2015 року (№№ 21-91а12, 21-53а15, 21-127а15, 21-498а15 відповідно)

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Верховний Суд України неодноразово вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції статей 53, 54 МК у подібних правовідносинах та у постановах від 31 березня та 2 червня 2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) зазначив таке.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Оскаржувана постанова Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року не відповідає наведеній правовій позиції Верховного Суду України. Хоча суд касаційної інстанції у своєму рішенні формально і послався на висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові № 21-498а15, але не зазначив, у чому саме полягав суперечливий характер наданих позивачем документів щодо митної вартості товарів, а також які обставини стали підставою для неможливості послідовного застосування Митницею попередніх методів визначення митної вартості.

У зв'язку з цим постанова Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року підлягає скасуванню.

Стосовно рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТМ-Сервіс» надмірно сплаченого мита та ПДВ колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає необхідним зазначити таке.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення), на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТМ-Сервіс» надмірно сплаченого мита та ПДВ змінити: зобов'язати Митницю прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ «ТМ-Сервіс» суму надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТМ-Сервіс» надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість змінити: зобов'язати Львівську митницю Міндоходів прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ «ТМ-Сервіс» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області. У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький