Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ, ПФУ відповідно), Полтавського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат) про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ та Військкомату, в якому просив: зобов'язати Військкомат надати до ГУ ПФУ довідки про розмір грошового забезпечення позивача, враховуючи з 1 вересня 2008 року посадовий оклад старшого викладача у розмірі 1460 грн; зобов'язати ГУ ПФУ прийняти зазначені довідки та провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з 1 вересня 2008 року із розміру грошового забезпечення, визначеного Військкоматом станом на 1 вересня 2008 року, та провести виплату недоплаченої пенсії.

На обґрунтування позовних вимог послався на положення Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-XII) та наказ Міністра оборони України від 28 липня 2008 року № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2008 року за № 761/15452; далі - наказ № 377), яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» збільшено розмір посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів.

Київський районний суд міста Полтави постановою від 11 листопада 2010 року позов задовольнив: зобов'язав Військкомат надати довідки про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням з 1 вересня 2008 року посадового окладу старшого викладача кафедри військового навчального закладу, встановленого відповідно до наказу № 377; зобов'язав ГУ ПФУ провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з 1 вересня 2008 року на підставі наданих Військкоматом довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 вересня 2008 року та провести відповідні виплати.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 червня 2015 року рішення апеляційного суду скасував, а постанову Київського районного суду міста Полтави від 11 листопада 2010 року змінив, виключивши з її резолютивної частини абзац третій. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Касаційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання Військкомату надати довідку про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням з 1 вересня 2008 року посадового окладу старшого викладача кафедри військового навчального закладу, встановленого відповідно до наказу № 377, оскільки останній, яким затверджені схеми посадових окладів за основними типовими посадами керуючого та наукового складу офіцерів військово-навчальних закладів та наукових установ Збройних Сил України, є підставою для перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII у зв'язку з тим, що він змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення зазначених осіб.

Щодо частини позовних вимог позивача про зобов'язання ГУ ПФУ провести перерахунок призначеної йому пенсії з 1 вересня 2008 року на підставі наданих Військкоматом довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 вересня 2008 року та провести відповідні виплати Вищий адміністративний суд України змінив рішення суду першої інстанції шляхом виключення з резолютивної частини останнього третього абзацу, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позов у зазначеній частині, не врахував, що судове рішення не може бути ухвалено під умовою та є передчасним.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви щодо неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року (№ К/800/47349/14) та копію постанови Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року (№ 21-84а12), викладеному у якій висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, на думку ОСОБА_1, не відповідає рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, які надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував одні і ті ж норми матеріального права.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що на час звернення позивача до ГУ ПФУ однією з підстав відмови останнім у перерахунку пенсії ОСОБА_1 була відсутність у позивача довідки Військкомату про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 Тому Вищий адміністративний суд України змінив рішення суду першої інстанції шляхом виключення із його резолютивної частини третього абзацу, а саме про зобов'язання ГУ ПФУ провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з 1 вересня 2008 року на підставі наданих Військкоматом довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 вересня 2008 року та провести відповідні виплати, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позов у зазначеній частині, не врахував, що судове рішення не може бути ухвалено під умовою та є передчасним.

Натомість у рішеннях, наданих на підтвердження наведених у заяві доводів, у позивачів були наявні довідки військових комісаріатів про розмір їх грошового забезпечення, що для органів ПФУ є однією з підстав для проведення перерахунку пенсій позивачів на підставі наказу № 377.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень в яких додано до заяви.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і тому постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року не може бути переглянута з підстав, установлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко