Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС, МВС відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії УМВС щодо невключення до його грошового забезпечення станом на 1 січня 2008 року надбавки за оперативно-розшукову діяльність у розмірі 38 відсотків посадового окладу (далі - надбавка) при перерахунку пенсії у 2008 році неправомірними і такими, що суперечать вимогам частини третьої статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ‒ Закон № 2262-XII), постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294), пунктів 2, 3, 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, а також вказівок МВС від 25 лютого 2008 року № 3014/хм «Про порядок проведення перерахунку та призначення пенсій у 2008 році» та Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС від 6 березня 2008 року № 15/5-809/кв «До листа МВС України від 25 лютого 2008 року № 3014/хм». Зобов'язати управління ПФУ внести зміни до грошового забезпечення відповідно до наданої йому відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС оновленої довідки 17 квітня 2013 року № 12/594 про розміри грошового забезпечення станом на 1 січня 2008 року з урахуванням надбавки та провести перерахунок призначеної пенсії, а також стягнути різницю пенсії з 1 лютого 2008 року по теперішній час. Визнати дії управління ПФУ при проведенні перерахунку пенсії щодо зменшення розміру пенсії за відповідною посадою станом на 1 квітня 2012 року з 90 відсотків до 80 відсотків неправомірними; зобов'язати управління ПФУ повторно провести перерахунок пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - постанова № 355) з урахуванням надбавки та основного розміру пенсії 90 відсотків грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 1 квітня 2012 року і виплатити несплачену суму.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначеної пенсії військовослужбовцям, особам, які мають пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку з введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Посилання управління ПФУ на те, що станом на 1 січня 2008 року вказана надбавка не була встановлена, як на обставину, що унеможливлює проведення перерахунку пенсії, є неправомірним і порушенням зазначеної норми закону.

Суд установив, що 25 лютого 2005 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ з посади заступника начальника управління - начальника кримінальної міліції УМВС та перебуває на обліку в управлінні ПФУ і одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

4 листопада 2014 року звернувся з заявою до управління ПФУ щодо повідомлення, чи нараховується йому надбавка.

6 листопада 2014 року управління ПФУ повідомило про те, що правових підстав для включення до його грошового забезпечення надбавки немає.

При цьому УМВС надало довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії з урахуванням надбавки станом на 1 січня 2008 року.

ОСОБА_7 вважає такі дії управління ПФУ неправомірними, оскільки вони грубо порушують його права.

Кіровський районний суд міста Кіровограда постановою від 24 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії УМВС щодо несвоєчасного направлення довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 1 січня 2008 року з включенням до неї надбавки; зобов'язав управління ПФУ провести ОСОБА_7 перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону № 2262-XII та постанови № 1294, тобто з урахуванням надбавки, та здійснити виплату з 1 листопада 2013 року. У задоволенні решти заявлених вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 на зазначені судові рішення на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_7 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», просить скасувати зазначені рішення судів у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове ̶ про задоволення позову.

На обґрунтування заяви надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2014 року (справа № К/800/24324/14), яка на його думку, підтверджує наявність неоднакового застосовування зазначеної норми матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішення, копію якої надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

У справі, що розглядається, касаційний суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування під час перерахунку пенсії на 1 квітня 2012 року максимального підвищення для перерахунку пенсії у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення відповідно до постанови № 355. При цьому основний розмір пенсії є незмінним і становить 90 відсотків грошового забезпечення.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 червня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування норм матеріального права, відмовляючи у відкритті касаційного провадження за скаргою органу ПФУ, тим самим погодився з судовими рішеннями про задоволення позову щодо зобов'язання зробити перерахунок пенсії з 1 липня 2012 року з урахуванням основного розміру пенсії 90 відсотків грошового забезпечення.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_7 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко М.І. Гриців П.В. Панталієнко