Історія справи

Постанова ВССУ від 08.02.2024 року у справі №686/3118/23

Постанова

Іменем України

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 686/3118/23

провадження № 61-18090св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2023 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2023року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Позов мотивований тим, що з 2004 року проживали з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_3 .

У 2015 році припинили спільне проживання, після чого позивач разом з сином переїхала проживати за адресою: АДРЕСА_2 та в подальшому зареєстрували там своє місце проживання.

Відповідач проживає по АДРЕСА_3 .

На підставі судового наказу №686/23353/17 від 17 листопада 2017 року Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відкрито виконавче провадження та з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини від заробітку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2017 року у справі № 686/32426/19 встановлено порядок участі відповідача у вихованні дитини.

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звертався до Хмельницького міськрайонного суду із позовом про визначення місця проживання дитини. Однак, рішенням цього суду, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, йому було відмовлено в задоволенні вказаного позову.

Син ОСОБА_4 не бажає бачитися із батьком, однак всупереч його волі відповідач продовжує приходити на побачення із державним виконавцем, поводить себе агресивно чим здійснює психологічне насильство над дитиною, погрожуючи, що забере його до себе.

У зв`язку з викладеним, позивач просила:

визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_5 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2023 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2023року, позов задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 зареєстрований з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 липня 2020 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції зазначив, що рішенням Хмельницького міськарйонного суду від 29 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 відмовлено, було встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо виховання та утримання сина ОСОБА_6 , а також того, що стан її здоров`я не перешкоджає належному виконанню батьківських обов`язків, дитина прихильна до матері, визначення місця проживання сина з батьком не сприятиме його повноцінному розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі; проживання дитини з матір`ю відповідає інтересам дитини і за неможливості надання органом опіки і піклування свого висновку щодо спору апеляційний суд в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України при вирішенні спору приймає до уваги вищевказане судове рішення.

Неповнолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю - ОСОБА_1 , яка забезпечує його розвиток, має найбільш емоційну прив`язаність до своєї матері.

Доводи апеляційної скарги про відсутність спору між сторонами щодо місця проживання дитини, а фактично, метою даного позову є вивезення дитини за кордон без згоди батька суд відхилив, оскільки сімейним законодавством не передбачено виїзд дитини за межі України на постійне місце проживання або на строк понад один місяць в іншу країну без згоди того із батьків, хто проживає окремо від дитини. Таким чином вказане рішення не порушує права відповідача на спілкування з дитиною, не створює йому в цьому перешкоди, а також не дає право особі, з ким проживає дитина, виїхати разом з дитиною за межі України на постійне місце проживання в строк понад місяць. Сам факт проживання дитини з матір`ю на даний час не може свідчити про відсутність спору між сторонами щодо місця проживання дитини, адже відповідач звертався до суду з відповідним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, що свідчить про наявність спору між сторонами щодо вказаної обставини.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у визначенні місця проживання дитини з матір`ю.

Касаційна скарга аргументована тим, що позов у цій справі подано виключно з метою виїзду малолітньої дитини за кордон без дозволу батька.

Вказує, що ОСОБА_1 умисно не виконує судові рішення в справах № 686/14512/17 (про усунення батькові перешкод у вихованні і спілкуванні з дитиною) та № 686/21675/19 (усунення перешкод у користуванні будинком та вселення відповідача), за що вона неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності та наявні відкриті кримінальні провадження. Зазначене свідчить про аморальну поведінку ОСОБА_1 , що завдає наслідки психологічного стресу дитині та впливає на її виховання.

Також на позивачку накладені штрафи у приблизній сумі 500 000,00 грн, які затяжний час не було сплачено, що свідчить про відсутність у неї доходу.

Зазначає, що ОСОБА_1 вводить суд в оману щодо небажання сина бачитись з батьком та агресивної поведінки останнього. Судами не було надано оцінки психічній хворобі матері та неврологічній хворобі сина.

Вказує на відсутність висновку органу опіки та піклування обстеження житлових умов позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 944/5191/19, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу.

У січні 2024 року справа № 686/3118/23 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 686/25385/19, від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час подання позову і на даний час дитина проживає разом з позивачкою за її місцем проживання.

За висновком психолога за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_3 найкраще ставиться до старшої сестри та матері. Виявив бажання проживати тільки з матір`ю за умови окремого проживання батьків. Здатний самостійно висловлювати свою думку щодо власної прихильності до кожного з батьків.

Згідно висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору від 27 жовтня 2023 року, наданого на виконання ухвали апеляційного суду, надати такий висновок неможливо через відсутність характеристики матері за місцем проживання, не обстеження житлово-побутових умов, відсутність документів щодо можливості позивачки утримувати сина.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 відмовлено (цивільна справа № 686/32426/19).

У вказаному рішенні було встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо виховання та утримання сина ОСОБА_6 , а також того, що стан її здоров`я не перешкоджає належному виконанню батьківських обов`язків, дитина прихильна до матері, визначення місця проживання сина з батьком не сприятиме його повноцінному розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18),від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21)).

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина друга статті 162 СК України).

Тобто, в частині другій статті 162 СК України вказані ті юридичні факти, які є підставами для відмови органом опіки та піклування або судом у переданні дитини для проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди, врахувавши інтереси дитини,права батьків на виховання дитини та обов`язки батьків діяти в її інтересах, докази того, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю буде відповідати інтересам дитини, обставини, встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, зробили правильний висновок про задоволення позову та визначили місце проживання дитини з матір`ю.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на взаємовідносини дитини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітини з однім із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку органу опіки та піклування, як підстави для скасування судових рішень, необґрунтовані.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року в справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22) зроблено висновок, що «Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо».

У справі, що переглядається:

ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 серпня 2023 року зобов`язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради надати Хмельницькому апеляційному суду письмовий висновок щодо розв`язання цивільного спору в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

листом № 2897/01-31 від 30 жовтня 2023 року виконавчий комітет Хмельницької міської ради надав висновок органу опіки та піклування Хмельницької міської ради від 27 жовтня 2023 року № 2889/01-31 та витяг з рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27 жовтня 2023 року №1151 про погодження з рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини про неможливість підготовки висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 із матір`ю ОСОБА_1 ;

отже, відсутність висновку органу опіки та піклування не свідчить про незаконність оскаржених судових рішень.

Висновки судів не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України) та не спростовують мотиви та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які зробили обґрунтований висновок про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційним судом не встановлено.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, що визначено частиною другою статті 410 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков