Історія справи

Постанова ВП ВС від 25.06.2019 року у справі №9901/644/18
Ухвала КАС ВП від 26.06.2018 року у справі №9901/644/18
Постанова ВП ВС від 25.06.2019 року у справі №9901/644/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/644/18

Провадження № 11-1407заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В, Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Орєшко Ю. О.,

представника відповідача- Погребняка С. П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року (судді Желтобрюх І. Л., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г.) у справі № 9901/644/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним і часткове скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС) як суду першої інстанції з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія), у якому просив визнати протиправним і скасувати її рішення від 30 травня 2018 року № 222дп-18 у частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що викладений в оскаржуваному рішенні КДКП висновок про допущення позивачем порушень вимог частини 4 статті 19 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) та статей 5, 10, 11 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики), ґрунтується виключно на поясненнях начальника відділу організації представництва управління представництва захисту інтересів громадянина або держави у суді Прокуратури Запорізької області Крючкової О. П. та на оприлюдненому нею в мережі Інтернет аудіозаписі розмови, що має ознаки «склеювання» трьох фрагментів.

ОСОБА_1 вказав на те, що ОСОБА_2 , надаючи пояснення Комісії, підтвердила, що цей аудіозапис був змонтований, а також повідомила, що здійснила його на свій мобільний телефон у приміщенні Прокуратури Запорізької області. Такі дії, на думку позивача, є «порушенням принципу захисту витоку мовної інформації з органу прокуратури», визначеного розділом ІІІ Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 13 квітня 2017 року № 111 та Кодексу професійної етики.

Окрім цього, ОСОБА_1 наполягав на тому, що поширення інформації, яка створює у громадськості хибне враження про нехтування органами прокуратури принципом законності та шкодить авторитету прокуратури, сталось внаслідок дій ОСОБА_2 . Позивач вважав, що оскаржуване рішення Комісії є необґрунтованим, оскільки прийняте на підставі доказу, що не відповідає ознакам допустимості й достовірності та одержаний у непередбачений законом спосіб.

Верховний Суд у складі колегії суддів КАС рішенням від 8 листопада 2018 року (повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2018 року) позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення КДКП від 30 травня 2018 № 222дп-18 у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.

КАС мотивував своє рішення тим, що:

1) відповідачем в основу оскаржуваного рішення не покладено принцип обґрунтованості, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким рішення КДКП повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття;

2) висновки Комісії про наявність підстав до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується фактично лише на копії аудіозапису розмови, розміщеної ОСОБА_2 в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1;

3) Комісія не врахувала спеціального порядку дослідження звуко- і відеозаписів. Оскільки інформація з мережі Інтернет може бути, зокрема, змінена або видалена, то вона, на думку суду, підлягає обов`язковому дослідженню безпосередньо в ході вирішення уповноваженим органом відповідного питання з долученням її до матеріалів справи на електронних носіях;

4) перевірка доказів на їх достовірність та допустимість у дисциплінарній справі не містить чітко визначених законодавством України умов та вимог на відміну від перевірки доказів у адміністративному провадженні. Однак незалежно від виду провадження ознаки допустимості виключають суперечливість поєднання змісту та форми доказу; останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що у свою чергу визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування;

5) в оскаржуваному рішенні КДКП не надано належної правової оцінки письмовим поясненням ОСОБА_1 , зокрема щодо виявлених фактів монтажу аудіозапису, розміщеного в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, та не усунено суперечливість між поясненнями ОСОБА_2 та позивача в ході вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення;

6) Комісія не отримала згоди осіб на дослідження такого запису в порядку глави 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не провела ідентифікації голосів на плівці, так само як не спростувала доводів позивача про «фрагментарність» такого запису шляхом проведення експертизи;

7) оскаржуване рішення також не містить посилань на інші обставини або інші фактичні дані (докази), які б беззаперечно свідчили про порушення позивачем правил прокурорської етики під час розмови з ОСОБА_2 ;

8) стосовно посилань на висновок службового розслідування, проведеного Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України з метою перевірки інформації, викладеної у публікації «Факти порушень у прокуратурі Запорізької області», колегія суддів зауважує, що вказаним висновком було встановлено лише необґрунтованість внесення подання Генеральному прокурору про реорганізацію підрозділу з представництва, а не факт порушення позивачем Кодексу професійної етики прокурорів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

КДКП не погодилася із постановленим у справі судовим рішенням і подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що оскаржуване рішення прийнято Комісією з дотриманням передбачених частиною 2 статті 2 КАС України принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин щодо наявності в діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, характеру допущених ним порушень, їхніх наслідків, а також особи прокурора та умисної форми його вини без упередженого ставлення до нього, а також з дотриманням принципу пропорційності, зокрема необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, а також між цілями та засобами їх досягнення.

На думку КДКП, твердження суду першої інстанції про те, що висновки КДКП про наявність підстав щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтуються фактично лише на копії аудіозапису розмови, розміщеної ОСОБА_2 в мережі Інтернет за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, не відповідає дійсності.

Скаржник стверджує, що під час прийняття оскаржуваного рішення було досліджено висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, пояснення позивача та ОСОБА_2 , досліджено матеріали дисциплінарного провадження; отримані докази в сукупності повністю підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

До того ж, на думку відповідача, сам ОСОБА_1 не заперечував факт проведення бесід із ОСОБА_2 , а також те, що аудіозапис містить саме його голос, хоч і в іншому контексті, як ці розмови в дійсності відбувалися. Крім цього, під час прийняття рішення Комісією було враховано, що лист, у якому висловлена думка спеціалістів управління Служби Безпеки України і на який посилається позивач, також не спростовує факту бесіди ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , а лише констатує те, що «вказаний аудіозапис має ознаки «склеювання» (нерівномірний рівень запису, клацання) 3-х фрагментів» із зазначеними часовими інтервалами цих фрагментів. Склеювання фрагментів запису ОСОБА_2 пояснила тим, що інші фрагменти розмови стосувалися конкретних кримінальних проваджень і вона, не будучи процесуальним керівником у цих провадженнях, прагнула не допустити розголошення таємниці досудового розслідування.

Крім цього, Комісія вважає, що не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення КДКП не врахувала спеціальний порядок дослідження звуко- і відеозаписів. Скаржник зазначає, що Закон № 1697-VII, який регулює питання притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, не передбачає обов`язку саме для Комісії дотримуватися спеціального порядку дослідження звуко- і відеозаписів. Зазначені записи членами КДКП було прослухано до та безпосередньо під час засідання Комісії, після чого їм було надано відповідну оцінку. Закон № 1697-VII, на відміну від КАС України, не містить вимог щодо належної допустимості і достатності доказів, а також аналогу параграфу 5 глави 5 «Докази та доказування» цього Кодексу щодо порядку подання електронних доказів.

На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15 січня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення суду першої інстанції від 8 листопада 2018 року є законним і обґрунтованим. Суд при розгляді вказаної справи зробив правильний висновок про те, що відповідач при прийнятті рішення від 30 травня 2018 року № 222дп-18 у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани не дотримався принципу обґрунтованості, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України.

У відзиві також вказується на безпідставне посилання відповідача на матеріали службового розслідування Генеральної прокуратури України, аудіозапис розмови, розміщеної в мережі Інтернет за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, пояснення ОСОБА_2 та пояснення позивача як на докази його вини. У відзиві зазначено, що згідно з висновком службової перевірки Генеральної прокуратури України від 26 березня 2018 року інформація стосовно тиску ОСОБА_1 на ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження. Натомість такими, що не відповідають дійсності, він вважає твердження апелянта про те, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджується тим, що він не заперечував факту проведення бесід з ОСОБА_2 й того, що аудіозапис містить саме його голос. До того ж повну версію аудіозапису розмови (оригінал) ОСОБА_2 не надала ані Комісії, ані суду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Позивач та йогопредставник просилиоскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення цієї скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 1993 року. З 7 листопада 2016 року позивач був призначений на посаду начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Запорізької області.

9 лютого 2018 року до КДКП надійшла колективна дисциплінарна скарга прокурорів органів Прокуратури Запорізької області Боріна А. Б., Гріпаса О. Ю., Гриня В. В., Корсіка Я. І., Крючкової О. П., Понятенка К. І., Токмакова О. І. про вчинення прокурором Запорізької області Романовим В. П. та начальником відділу роботи з кадрами прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Зі змісту вказаної колективної дисциплінарної скарги прокурорів КДКП вбачається, що 2 лютого 2018 року ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про необхідність написання заяви про звільнення з посади начальника відділу організації представництва за власним бажанням без жодних пояснень.

У подальшому, після отримання від ОСОБА_2 чергової відмови від написання вказаної заяви, між нею та начальником відділу роботи з кадрами Прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 відбулась розмова, в якій останній повідомив, що за такої умови буде застосовано дієвий та перевірений спосіб її вивільнення.

В ході такої розмови відповідно до висновку КДКП позивач допустив порушення правил прокурорської етики, що виявилось у висловленні погрози звільнення ОСОБА_2 із займаної посади шляхом зміни структури та штатного розпису управління представництва громадян або держави в суді Прокуратури Запорізької області, а також у допущенні неетичних висловлювань щодо відсутності справедливості в органах прокуратури.

Вказану розмову ОСОБА_2 записала за допомогою мобільного телефону та виклала у мережі Інтернет за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Сергійчуку С. О . , який рішенням від 16 лютого 2018 року відкрив дисциплінарне провадження щодо прокурора Запорізької області Романова В. П. та начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .

20 квітня 2018 року за результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-205дс-46дп-18 член КДКП Сергійчук С. О. склав висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях вказаних прокурорів.

30 травня 2018 року Комісія прийняла рішення № 222дп-18 «Про закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора Запорізької області Романова В. П. та накладення дисциплінарного стягнення на начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 », яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що виявилось у допущенні позивачем під час розмови з ОСОБА_2 на початку лютого 2018 року висловлювань, які створюють у громадян хибне враження про нехтування органами прокуратури принципами законності, справедливості та неупередженості у своїй діяльності, шкодять репутації та авторитету прокуратури, чим було порушено вимоги частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII та статей 5, 10, 11 Кодексу професійної етики.

Комісією встановлено одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII

Вважаючи протиправним оскаржуване рішення КДКП в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді догани, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. На підставі частини 1 статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Частинами 4 та 10 статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.

Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Згідно із частиною 5 статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні КДКП заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-205дс-46дп-18, КДКП дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, яке дискредитує його як працівника прокуратури, шкодить авторитету органів прокуратури, у зв`язку із чим позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 КАС констатував, що відповідач не поклав в основу оскаржуваного рішення принцип обґрунтованості, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України, згідно з яким рішення КДКП повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Також суд першої інстанції, посилаючись на вимоги частин 1 та 2 статті 77 КАС України, відзначив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав жодних належних та допустимих доказів об`єктивного та всебічного розгляду питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та, як наслідок, правомірності оскаржуваного рішення.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Частиною 1 статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття КДКП оскаржуваного рішення стало висловлення позивачем погрози звільнити ОСОБА_2 із займаної посади шляхом зміни структури та штатного розпису управління представництва громадянина або держави в суді Прокуратури Запорізької області, а також допущення неетичних висловлювань щодо відсутності справедливості в органах прокуратури.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки Комісії про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтуються фактично лише на копії аудіозапису розмови, розміщеної ОСОБА_2 в мережі Інтернет за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому суд першої інстанції вказав на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення КДКП не врахувала спеціальний порядок дослідження звуко- і відеозаписів, зокрема те, що оскільки інформація з мережі Інтернет може бути змінена або видалена, вона підлягає обов`язковому дослідженню безпосередньо в ході вирішення уповноваженим органом питання з долученням її до матеріалів справи на електронних носіях. Перевірка доказів на їх достовірність та допустимість у дисциплінарній справі не містить чітко визначених законодавством України умов та вимог на відміну від перевірки доказів у адміністративному провадженні. Однак незалежно від виду провадження ознаки допустимості виключають суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що в свою чергу визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Також КАС зазначив, що в оскаржуваному рішенні КДКП не надано належної правової оцінки письмовим поясненням ОСОБА_1 , зокрема, щодо виявлених фактів монтажу аудіозапису, розміщеного в мережі Інтернет за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, та не усунено суперечливості між поясненнями ОСОБА_2 та позивача в ході вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення. Крім того, Комісія не отримала згоди осіб на дослідження такого запису у порядку глави 22 ЦК України, не провела ідентифікації голосів на плівці, так само як не спростувала доводів позивача про фрагментарність такого запису шляхом проведення експертизи. Оскаржуване рішення також не містить посилань на інші обставини або інші фактичні дані (докази), які б беззаперечно свідчили про порушення позивачем правил прокурорської етики під час розмови з ОСОБА_2 .

Стосовно посилань на висновок службового розслідування, проведеного Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України з метою перевірки інформації, викладеної у публікації «Факти порушень у Прокуратурі Запорізької області», суд першої інстанції зауважив, що вказаним висновком було лише встановлено необґрунтованість внесення Генеральному прокурору подання про реорганізацію підрозділу з представництва, а не факт порушення позивачем Кодексу професійної етики.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду цієї справи КАС як суд першої інстанції витребовував оригінал аудіозапису розмови між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та запрошував свідків для надання показань з приводу обставин, які стали підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Тобто Велика Палата Верховного Суду, будучи судом апеляційної інстанції у цій справі, уповноважена на дослідження відповідних доказів, що стосуються обставин справи.

Згідно із частиною 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

14 травня 2019 року в судовому засіданні Великої Палати Верховного Суду представник КДКП заявив клопотання про долучення до матеріалів справи повного аудіозапису розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалістю 39 хвилин 31 секунду, який було надано ОСОБА_2 , обґрунтувавши неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а саме відсутністю цього запису в КДКП, а також створенням штучних перешкод прокуратурою для прибуття ОСОБА_2 для надання цього доказу з посиланням на письмові пояснення, які остання надавала суду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, реалізуючи своє повноваження як суд апеляційної інстанції, прийняла рішення про долучення до матеріалів справи цього доказу в силу положень статті 308 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду дослідила зміст зафіксованої на цьому аудіозаписі повної розмови та співвіднесла його зі змістом «фрагментарного» запису, який КДКП використала в доказовій базі свого рішення про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 . Колегія суддів не вбачає підстав для констатації висновку про те, що зміст висловлювань ОСОБА_1 в тій частині, яка стала підставою його притягнення до дисциплінарної відповідальності, було вирвано з контексту, суттєво перекручено або викривлено порівняно зі змістом повної розмови. Таким чином, цілісний контекст зафіксованої розмови не змінює значення та наслідки таких висловлювань у вигляді підриву авторитету прокуратури в суспільстві.

При прослуховуванні цього диску Велика Палата Верховного Суду встановила, що на 3-й хвилині 10-й секунді ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про необхідність її звільнення із займаної посади шляхом переведення на іншу посаду на вимогу прокурора Запорізької області ОСОБА_3 , на 4-й хвилині 10-й секунді позивач висловив погрозу її вивільнення із займаної посади внаслідок проведення перевірки Генеральною прокуратурою України, а на5-й хвилині 30-й секунді позивач допустив неетичні висловлювання щодо відсутності справедливості в органах прокуратури.

Відповідно до статті 1 Закону № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. А тому такі висловлювання начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 про прокуратуру, як: «Вы еще в этой, этойорганизации видите справедливость?… та ее нет уже давно, никогда и никогда,никогда, никогда в этой организации справедливости не было и не будет» не є «фрагментарними» або ж «склеєними» з різних розмов ОСОБА_1 , вони є цілісними і відповідають тому звукозапису, який КДКП вважала одним із достатніх доказів для констатації факту того, що такі висловлювання, які дискредитували його як представника прокуратури та могли зашкодити авторитету прокуратури, дійсно мали місце.

Відповідно до пункту 1 розділу III «Організація роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури» Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 13 квітня 2017 року № 111 керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України та прокуратур усіх рівнів у межах компетенції забезпечують дотримання порядку пропускного режиму до службових приміщень, запобігання витоку і розголошенню мовної та видової інформації на об`єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, втраті службових документів і матеріалів, компрометації чи втраті електронних ключів доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги позицію скаржника з приводу обґрунтування ОСОБА_2 «склеювання» фрагментів аудіозапису тим, що інші частини розмови стосувалися конкретних кримінальних проваджень, та її прагненням запобігти розголошенню таємниці досудового розслідування у цих провадженнях, де вона не була процесуальним керівником, що і врахувала Комісія під час ухвалення нею рішення на підставі «фрагментарного», а не повного аудіозапису розмови.

Велика Палата Верховного Суду враховує також аргументи представника КДКП про те, що сам ОСОБА_1 не заперечував факту проведення бесід із ОСОБА_2 , а також те, що аудіозапис містить саме його голос, хоч і в іншому контексті, як ці розмови в дійсності відбувалися.

Запис судового засідання КАС, яке відбувалося 17 липня 2018 року, підтверджує, що судді неодноразово ставили уточнюючі запитання ОСОБА_1 про те, чи належить голос на цьому («фрагментарному») записі йому. Факт звучання на цьому записі власного голосу останній не заперечував, при цьому він дійсно не погоджувався лише з контекстом та місцем проведення розмови, що дослідила Велика Палата Верховного Суду з підстав, зазначених вище.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оскільки факт належності голосу на записі, який був опублікований у ЗМІ та який співпадає зі змістом повного аудіозапису, наданого ОСОБА_2 та долученого Великою Палатою Верховного Суду за клопотанням КДКП, позивачем не заперечувався, суд відхиляє доводи стосовно необхідності проведення експертизи з цього приводу.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги доводи Комісії та погоджується з тим, що Законом № 1697-VII, яким регулюються питання притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, не передбачено обов`язку саме для Комісії дотримуватися спеціального порядку дослідження звуко- та відеозаписів. Наведений вище Закон № 1697-VII, на відміну від КАС України, не містить вимог щодо належної допустимості та достатності доказів, а

також аналогу параграфу 5 глави 5 «Докази та доказування» цього Кодексу щодо порядку подання електронних доказів.

Суд погоджується з доводом скаржника про те, що оскільки зазначені записи членами Комісії було прослухано до та безпосередньо під час засідання Комісії, після чого їм було надано відповідну оцінку, КДКП як орган, який здійснює дисциплінарне провадження, реалізував таким чином власні дискреційні повноваження щодо прийняття відповідного рішення.

Отже, колегія суддів не вбачає у цій справі суперечливості поєднання змісту та форми доказу, як це зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Щодо посилання на те, що саме ОСОБА_2 підірвала авторитет прокуратури, а не ОСОБА_1 , варто звернути увагу на те, що суд враховує обстановку, яка склалася в прокуратурі, тобто враховує конкретні обставини ситуації та суспільний контекст, в якому вони відбувались (близький за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 11-1010.)

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим рішення КДКП в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, оскільки це рішення у відповідній частині прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, та в межах компетенції КДКП.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Відповідно до положень пункту 1 статті 317 КАС Українипідставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Оскільки КАС під час розгляду справи було допущено неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про те, що апеляційна скарга КДКП підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів задовольнити.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини 3 статті 321 КАС України постанова оформлена суддею Антонюк Н.О.

Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська О. Р. Кібенко