ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року Справа № 911/2695/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О.,розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.17у справігосподарського суду Київської області №911/2695/16за первісним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс",третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна",про розірвання договору від 07.09.15 №02.5-14/1-67,за зустрічнимпозовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"доДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна",провизнання недійсним п.8 таблиці №1 п.п.1.1.1 п.1.1 договору №02.5-14/1-67 від 07.09.15,

за участі представників сторін:

від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - не з'явилися,

від ТОВ "Аеро Ресторантс" - Гаврин Д.В., Якубенко В.В.,

від третьої особи - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

22.08.2016 державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулися до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про розірвання договору від 07.09.2015 №02.5-14/1-67.

15.09.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" подали зустрічний позов до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним п.8 таблиці №1 п.п.1.1.1 п.1.1 договору №02.5-14/1-67 від 07.09.2015.

03.11.2016 рішенням господарського суду Київської області (суддя Рябцева О.О.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним п.8 таблиці №1 п.п.1.1.1. п.1.1. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-67 від 07.09.2015, укладеного між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом. Стягнуто з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ТОВ "Аеро Ресторантс" судові витрати. Рішення суду мотивоване необгрунтованістю позовних вимог за первісним позовом та наданням позивачем послуг, які відповідно до п.3 Методики не включаються до орендної плати, тому положення п.11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 не застосовуються до умов п.8 Таблиці №1 п.п.1.1.1. п.1.1. договору №02.5-14/1-67 від 07.09.2015.

02.03.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Зубець Л.П., Мартюк А.І., Алданова С.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким первісний позов задоволено повністю, розірвано договір від 07.09.2015 №02.5-14/1-67 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладений між державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс", стягнуто з останніх на користь аеропорту судові витрати.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" посилались на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст.ст.651, 907 ЦК України, Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика), просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017, а рішення господарського суду Київської області залишити в силі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні постанови в оскаржуваній позивачем за зустрічним позовом частині щодо задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та убачається із матеріалів справи, 31.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (ореднодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтер Аеро Україна" (після зміни найменування - ТОВ "Аеро Ресторантс") (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1610, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення №3.3.19 та частину приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 350,0 кв. м., розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, 3-й поверх терміналу "D" (інв. № 47578) загальною площею 107 850,5 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (п.1.2. договору).

07.09.2015 зазначене майно передане орендодавцем орендарю за актом приймання-передавання орендованого майна.

Відповідно до п.п.3.1., 3.6. договору орендна плата визначена на базі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, та становить за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 р. - 249 395,13 грн. та перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця.

За вимогами пункту 5.10 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі компенсувати витрати на утримання Майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання Майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі Майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Згідно п.5.18 договору оренди орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання Договору, звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 6.3 Договору оренди передбачено право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду на строк, що не перевищує термін дії Договору оренди, а факт передачі майна в суборенду оформлюється шляхом укладення відповідного правочину в письмовій формі що і Договір.

Договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.07.2014 до 30.07.2024 включно (п.10.1 договору).

Суди установили, що 07.09.2015 на виконання п.5.18 договору № 1610 від 31.07.2014 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та ТОВ "Аеро Ресторантс" (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67.

Підпунктом 1.1.1. пункту 1.1. договору № 02.5-14/1-67 визначено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці 1 цього договору, а саме: забезпечення теплом, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, вода холодна (з податком на воду), вода гаряча (з податком на воду), вода стічна, оплата за які визначена в залежності від орендованої площі або за показниками приладів обліку.

Одночасно п.8 таблиці 1 передбачено, що балансоутримувач також надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому Майні (чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць).

За змістом пункту 2.2.3. договору про відшкодування витрат балансоутримувача орендар зобов`язується щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 Договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Договір про відшкодування витрат набирає чинності з дати підписання акта приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1610 або з моменту укладання Договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 (п.6.1. договору).

Договір про відшкодування витрат може бути достроково розірвано у випадку передачі майна в суборенду (п.6.4.4. договору).

У разі передачі майна в суборенду, орендар повинен узгодити договір суборенди з балансоутримувачем. У випадку передачі майна в суборенду, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладається між балансоутримувачем та суборендарем (п.8.4. договору).

Як свідчать матеріали справи, 07.09.2015 між ТОВ "Аеро Ресторантс" (орендар) і ТОВ "Шоколадниця-Україна" (суборендар) укладено договір суборенди № 1610/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення 3.3.19 та частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 350,0 кв.м (Майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу "D" (інв. № 47578) загальною площею 107850,5кв.м, що перебуває на балансі державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) і знаходиться в орендному користуванні орендаря відповідно до Договору оренди № 1610 від 31.07.2014 р., з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (далі - Договір суборенди).

Строк дії указаного договору встановлено до 31.12.2017 та за відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору або зміну його умов та/або у випадку продовження договору оренди між орендодавцем і орендарем після закінчення строку чинності договору протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той же строк і на тих же умовах (п.п.10.1, 10.4 договору).

09.09.2015 за актом приймання-передавання орендованого майна ТОВ "Шоколадниця-Україна" передали із строкового платного користування, а ТОВ "Аеро Ресторантс" прийняли частину майна загальною площею 1,6 кв.м. Доказів надання РВ ФДМУ по Київській області згоди на передачу орендованого ТОВ "Аеро Ресторантс" майна (повністю чи частково) в суборенду, господарському суду не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за первісним позовом виконує умови договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015, розірвання якого є предметом первісного позову. Зокрема, сплачує виставлені позивачем за первісним позовом рахунки на оплату наданих за договором послуг про відшкодування витрат балансоутримувача, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі виконаних послуг, платіжними дорученнями про оплату зазначених послуг.

Обгрунтовуючи вимоги первісного позову, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зазначали про те, що підставою для розірвання договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю є укладення договору суборенди № 1610/1 від 07.09.2015, відтак маючи на меті укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача безпосередньо з суборендарем, аеропорт просив розірвати оспорюваний договір.

За вимогами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін (ст.907 ЦК України).

Частиною 2 статті 651 ЦК України перебачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до вимог частин 2, 3 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, проаналізувавши зміст правовідносин сторін, з'ясований на підставі аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України, узявши до уваги, що договір № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 було укладено на виконання п.5.18 договору оренди № 1610 від 31.07.2014 з метою відшкодування витрат балансоутримувача, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у випадку розірвання спірного договору право ДП МА "Бориспіль" на зазначену компенсацію не буде захищено, з огляду на що позивач за первісним позовом позбавиться свого законного права. Виходячи з чого, обгрунтовано відмовив у задоволенні первісних позовних вимог.

Більше того, господарськими судами не встановлено, яким чином укладення договору суборенди зачіпає права балансоутримувача орендованого майна - ДП МА "Бориспіль" у правовідносинах за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, ураховуючи, що підставою розірвання спірного договору позивач за первісним позовом визначив п.п.6.4.4. п.6.4. договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015.

Апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову у справі, установленого місцевим господарським судом не спростував, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі.

Що стосується зустрічних позовних вимог, які вмотивовані невідповідністю пункту 8 Таблиці №1 вимогам пункту 11 Методики, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги, зокрема, підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування. За зазначену послугу передбачена щомісячна плата в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності орендаря на орендованій площі.

Положеннями п.11 Методики врегульовано, що витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно положень ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 ЦК України).

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги із застосуванням вищенаведених положень діючого законодавства, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що оскільки до території, прилеглої до орендованого майна, відноситься у тому числі й прибудинкова територія, порядок розрахунку витрат на утримання якої передбачений п. 11 Методики, то зміст оспорюваного пункту 8 Таблиці №1 підпункту 1.1.1. пункту 1.1. договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 суперечить вимогам Методики, тому правильно ухвалив про задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно положень ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Тобто метою апеляційного суду є розгляд справи повторно. Водночас у силу приписів ст.105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції згаданих вимог процесуального закону не виконав, не з'ясував усіх необхідних для вирішення спору обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам і доводам сторін. Обмежившись посиланням на те, що об'єкт оренди не є частиною багатоквартирного будинку, а є приміщенням у пасажирському терміналі аеропорту, та пославшись на пункт 3 Методики про те, що плата за оренду індивідуально визначеного майна не включає витрати на утримання майна, суд апеляційної інстанції не перевірив у повному обсязі доводи позивача за зустрічним позовом про те, що послуги, передбачені спірним пунктом є частиною функціонування інфраструктури аеропорту, які споживаються відповідачем, а тому їх вартість чи спосіб визначення, порядок оплати встановлюються сторонами договору самостійно. Отже позивач, як балансоутримувач надає послуги, які дійсно не включені до орендної плати, тому до умов п.8 Таблиці положення пункту 11 Методики застосовуватись не можуть.

Утім, зазначені доводи заявника, як того вимагають приписи ст.43 ГПК України, судом апеляційної інстанції перевірені та оцінені не були, що призвело до помилкових його висновків та скасування законного й обгрунтованого рішення місцевого суду.

Згідно зі статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду у справі залишається без змін з мотивів, викладених у цій постанові. Касаційна скарга задовольняється, оскільки викладені у ній доводи знайшли своє підтвердження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" задоволити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 03.11.2016 залишити в силі.

Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" 3 840,00грн. судового збору за розгляд касаційної скарги на постанову у справі.

Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова