ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року Справа № 910/15197/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О.,розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз збут"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.17 та рішення господарського суду міста Києва від 21.11.16у справігосподарського суду міста Києва №910/15197/16за первіснимпозовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз збут"допублічного акціонерного товариства "Укрнафта"пророзірвання договору від 25.11.15 №3/39-Г Г (т) 3-775,за зустрічнимпозовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз збут"про стягнення 13593,05грн.,

за участі представників сторін:

від ТОВ "Чернівцігаззбут" - Богдан С.В.,

від ПАТ "Укрнафта" - Іщенко В.В.,

У С Т А Н О В И В:

18.08.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз збут" звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про розірвання договору від 25.11.15 №3/39-Г Г (т) 3-775 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами, укладеного між ТОВ "Чернівцігаззбут" та структурною одиницею нафтогазовидобувним управлінням "Надвірнанафтогаз" ПАТ "Укрнафта". Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Чернівцігаззбут" із посиланням на приписи ст.ст.179, 188 ГК України, ст.652 ЦК України, вказували на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладання спірного договору, зокрема зміни у законодавстві, у результаті яких на цей час немає підстав для існування договірних відносин між сторонами.

19.09.2016 ПАТ "Укрнафта" подали до суду зустрічну позовну заяву, у якій просили суд стягнути з ТОВ "Чернівцігаззбут" 13 593,05грн. вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що за укладеним договором існує непогашена заборгованість.

21.11.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін 27.02.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ "Чернівцігаззбут" на користь ПАТ "Укрнафта" 13 371,14грн. заборгованості та судові витрати.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз збут" посилалися на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати та ухвалити нове про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, мотивуючи неповним розрахунком замовника за послуги з транспортування природного газу.

Перевіривши наведені у скарзі доводи на предмет їх обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги з огляду на нижченаведене.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій установили, що 25.11.2015 газотранспортним підприємством та ТОВ "Чернівцігаззбут" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами №3/39-Г, за предметом якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування природного газу (код 49.50.12 згідно з ДК-016-2010) замовника по внутрішньопромисловим газопроводам та комунікаціям газотранспортного підприємства до межі балансової належності з розподільними газопроводами ПАТ "Чернівцігаз" (в тому числі: газ із Лопушнянського родовища та газ, протранспортнований УМГ "Прикарпаттрансгаз" через ГРС-Чорногузи (далі - транзит) із Пасічнянського родовища) до пункту приймання-передачі в газорозподільну систему замовника (для забезпечення потреб населення смт Берегомет, с. Мигово, с. Лукавці Чернівецької області); замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Відповідно до п.3.1. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими газопроводами; у випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового газопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на пункті вимірювання газу.

Згідно п.5.1 договору тариф на транспортування 1 000 куб.м. газу газопроводами (комунікаціями) газотранспортного підприємства на час підписання Договору складає 5,40 грн., в тому числі ПДВ - 0,90 грн., та відповідає тарифу на послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами, згідно з постановою Комісії від 24.09.2015 №2383 "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами".

Пунктом 5.5. договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу; замовник самостійно визначає суму платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Умовами пункту 7.3. договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, з замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За пунктом 11.1. договору останній набуває чинності з 01.01.2016 та діє в частині транспортування газу до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за Договором; за згодою сторін, а також з погодженням ПАТ "Укрнафта" Договір може бути пролонговано на наступний термін шляхом обміну листами чи шляхом укладення додаткової угоди.

Звертаючись до суду з первісним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз збут" зазначали, що після укладення договору від 25.11.2015 №3/39-Г відбулись зміни у законодавстві України, які істотно впливають на права та обов'язки учасників договірних відносин.

Положеннями ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу. При цьому, під газотранспортною системою законодавець розуміє технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу;

Пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено, що транспортування природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Статтею 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, попередні судові інстанції на підставі вищенаведених положень діючого законодавства, якими ТОВ "Чернівцігаз збут" обгрунтовували вимоги по первісному позові, мотивовано виходили з того, що договірні відносини між сторонами виникли відносно переміщення природного газу внутрішньопромисловими газопроводами, тобто поза газотранспортною системою. Тому дійшли правильних висновків, що сфера дії зазначених нормативно-правових актів не охоплює правовідносин щодо переміщення газу внутрішньопромисловими трубопроводами, а останні не є складовою частиною технологічного процесу видобутку природного газу.

Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч.2 ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, урахувавши правову природу договірних відносин сторін - надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, господарські суди попередніх інстанцій визнали недоведеним позивачем факт наявності усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, та дійшли правильного висновку, що підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди в порядку наведеної норми відсутні.

Вирішуючи спір у частині зустрічних позовних вимог, суди обох інстанцій виходили з того, що на виконання умов договору від 25.11.2015 №3/39-Г, ПАТ "Укрнафта" надали послуги на суму 18 867,49грн. Втім ТОВ "Чернівцігаз збут" здійснили частковий розрахунок у сумі 5 613,97грн.

22.08.2016 ПАТ "Укрнафта" надіслали ТОВ "Чернівцігаззбут" акти виконаних робіт від 31.05.2016, від 30.06.2016, від 31.07.2016, від 31.08.2016, які просили підписати та перерахувати залишок коштів у сумі 13 371,14грн., у тому числі 1 688,37грн. пені, проте позивач за первісним позовом указані акти повернув, відмовившись від їх підпису.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

У відповідності до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Надавши належну правову оцінку усім доводам позивача за зустрічним позовом та наданим на їх підтвердження документам, суди попередніх інстанцій, виходячи з умов пункту 3.3. укладеного між сторонами договору та вищенаведених положень закону, перевіривши розрахунок пені, який є арифметично вірним, мотивовано дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення цих вимог.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Посилання заявника на роз'яснення чинного законодавства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладені у листі 21.07.2016 №7390/16.2.1/7-16 є безпідставними, оскільки зазначений лист Комісії має інформаційний, а не обов'язковий характер.

Інші міркування та твердження заявника не спростовують правильності висновків господарських судів, їм надавалася оцінка судами попередніх інстанцій, та вони стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 1117 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Тому враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції та те, що порушень чи неправильного застосування судами норм чинного законодавства не виявлено, правових підстав для скасування судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз збут" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/15197/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова