Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 5006/6/163/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Іванової Л.Б.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів"на рішення та постанову господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2013 року Донецького апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 рокуу справі№ 5006/6/163/2012господарського судуДонецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" доПублічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів"простягнення 1 019 755 грн. 99 коп. за участю представників: від позивача: Бітенко Є.О.від відповідача: Бугай Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.13 у справі №5006/6/163/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013, позовні вимоги ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" до ПАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" задоволено частково, стягнуто з відповідача 873296,40 грн. заборгованості та 10849,05 грн. пені. У стягненні 135610,54 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013 рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 у справі №5006/6/163/2012 в частині відмови в стягненні 135610,54 грн. скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 залишено без змін.

При новому розгляді даної справи рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.2013 (судді: Риженко Т.М.- головуючий, Макарова Ю.В., Сковородіна О.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (судді: Діброва Г.І. - головуючий, Бойченко К.І., Москальова І.В.), стягнуто з відповідача 135610,23 грн. як проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

ПАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" не погодилося із судовими рішеннями та звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати п.6.6 договору поставки недійсним та відмовити позивачу в стягненні суми процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу У країни та судового збору.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 24.02.2014 №08.03-04/172 у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №5006/6/163/2012. За результатами повторного автоматичного розподілу доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2014 касаційну скаргу у справі № 5006/6/163/2012 прийнято до провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 розгляд касаційної скарги відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 31.03.2014 у справі № 5006/6/163/2012. у зв`язку з виходом судді Плюшка І.А. з лікарняного сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2014 розгляд касаційної скарги відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.04.2014 у зв`язку з перебуванням судді Плюшка І.А. та судді Кочерової Н.О. у відпустці у справі №5006/6/163/2012 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Іванова Л.Б.

У судовому засіданні касаційної інстанції представник позивача зазначив, що за договором, за яким підлягають стягненню проценти, передбачає за своєю правовою суттю товарний кредит.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2012 між ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" як продавцем та ПАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" як покупцем укладено договір поставки №170912-3, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти його та оплатити.

Судами встановлено, що позивач поставку товару здійснив, проте відповідач свої грошові зобов`язання по оплаті товару не виконав. Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2013 у даній справі стягнуто з відповідача заборгованість та пеню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки попередніх судових інстанцій, викладені в рішенні господарського суду Донецької області від 16.10.2013 та в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013, про наявність підстав для стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення передчасними, а судові рішення такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Скасовуючи судові рішення у даній справі та направляючи справу на новий розгляд у частині вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами Вищий господарський суд України у постанові від 17.07.2013 вказав здійснити повну оцінку відповідності п.6.6. договору вимогам законодавства.

За ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, як вбачається з судових рішень попередніх судових інстанцій господарські суди в порушення ст. 11112 ГПК України не виконали вказівки суду касаційної інстанції, внаслідок чого дійшли передчасних висновків.

Як встановлено судами, пунктом 6.6 договору передбачено, що за невиконання грошових зобов`язань крім визначених умовами договору сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день такого прострочення.

За частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Також статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 692 ЦК України є спеціальною нормою і поширює свою дію лише на правовідносини, пов`язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Оскільки оплата товару є обов`язком покупця, то у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами від дня, коли товар мав бути оплачений до дня фактичної оплати товару покупцем. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Це право виникає у продавця лише в разі, якщо продавець передав покупцю товар, який відповідає умовам договору чи закону.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

А згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання покупцем не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді даної справи судам слід врахувати, що за положеннями ст. 692 ЦК України продавець має право вимагати сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, сторони можуть передбачити в договорі розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки право на їх стягнення передбачено законом. Проте, за змістом зазначених вище норм, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення. (див. постанову ВСУ від 24.12.2013 у справі №8/5025/1402/12).

При новому розгляді даної справи в частині процентів місцевому господарському суду слід взяти до уваги вищевикладене, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, встановити характер нарахувань, які передбачили сторони в п.6.6 договору, перевірити наявність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами з урахуванням наведених вище норм та положень, перевірити встановлений порядок їх нарахування позивачем нормам права. В залежності від встановленого господарському суду слід прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 та у справі №5006/6/163/2012 скасувати.

Справу № 5006/6/163/2012 в частині процентів передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Л. Іванова