Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 918/1065/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників позивача Я. Ярового (дов. від 15.07.2015), І. Шевчук (дов. від 15.07.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 918/1065/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан", про розірвання угоди про незалежну майстерню,

УСТАНОВИВ: У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про розірвання угоди від 3 травня 1999 року про незалежну майстерню (сервісний центр) з підстав істотних порушень та невиконання відповідачем прийнятих за угодою зобов'язань.

Відповідач позов не визнав та подав заяву про застосування позовної давності.

Ухвалою від 18 листопада 2015 року до участі у справі третьою особою залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2015 року (суддя Я. Гудзенко), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 193 Господарського кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України, статей 27, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" і товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і їхні представники в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 3 травня 1999 року сторони уклали угоду про незалежну майстерню (сервісний центр), відповідно до умов якої відповідач зобов'язався надавати технічну допомогу, забезпечувати експлуатацію та ремонт вантажних автомобілів, автобусів, шасі та двигунів з торговим знаком Сканія та будь-яких інших товарів, виготовлених позивачем (Сканія Україна) або Сканією СВ АБ; придбавати у позивача або будь-якого уповноваженого позивачем дистриб'ютора запасні частини, комплектуючі деталі та будь-яке інше допоміжне обладнання для товарів, які час від часу виробляються позивачем або Сканією СВ АБ, або за їх дозволом, для надання послуг або їх подальшого перепродажу відповідачем; та придбавати або орендувати в позивача будь-які інструменти, механізми та обладнання, визначені сторонами, які можуть бути необхідними для надання послуг. Сторони погодилися, що технічні вимоги стосовно строків надання послуг та їх обсягу визначаються інструкціями з після продажного обслуговування та іншими інструкціями. Предметом угоди є співпраця сторін при обслуговуванні транспортних засобів та товарів з торговим знаком Scania (далі - угода).

Угода діє до 3 травня 2019 року.

Пункту 4.2 угоди сторони погодили підстави її припинення:

а) Сканія Україна має право за власним рішенням негайно припинити дію цієї угоди шляхом надання майстерні письмового повідомлення про таке припинення у випадку будь-якого продажу, злиття, припинення або передачі права власності на всі активи майстерні, або значну її частину, або на дольову участь у майстерні;

б) будь-яка із сторін може негайно припинити дію цієї угоди шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні, якщо така інша сторона стає неплатоспроможною або банкрутом, або вимагає введення мораторію на здійснення платежів, або у випадку, якщо будь-яка з форс-мажорних обставин, визначених у рамковій угоді, укладеній сторонами на дату укладання цієї угоди (далі - рамкова угода) унеможливлює виконання цією угоди іншою стороною протягом строку понад 60 (шістдесят) днів;

в) будь-яка із сторін, керуючись власним рішенням, може припинити дію цієї угоди шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні після порушення такою іншою стороною своїх зобов'язань за цією угодою, і таке припинення набирає чинності на 15 (п'ятнадцятий) день після отримання такого повідомлення, якщо таке порушення не усувається до цього часу;

г) Сканія Україна, за власним розсудом та після надання письмового повідомлення майстерні, яке набирає чинності негайно, припиняє дію цієї угоди в разі ухвалення в майбутньому будь-якого закону, що застосовується до цієї угоди, або внесення змін чи доповнень до будь-якого такого закону, які будуть обтяжливими або завдаватимуть шкоди будь-якому праву Сканії України, передбаченому цією угодою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 6 березня 2014 року у справі № 918/1137/13, яке набрало законної сили, надано тлумачення пункту 4.2 угоди, а саме: для припинення Сканією Україна дії угоди на підставі підпункту (в) пункту 4.2. угоди про незалежну майстерню необхідно існування сукупності наступних обставин: 1) встановлення факту порушення майстернею своїх зобов'язань за угодою; 2) направлення майстерні письмового повідомлення від Сканії Україна про конкретні порушення майстернею своїх зобов'язань за угодою; 3) не усунення майстернею встановленого порушення протягом 15 днів після отримання майстернею відповідного письмового повідомлення від Сканії Україна про встановлені конкретні порушення майстернею своїх зобов'язань за угодою.

Позивач стверджує, що відповідач систематично не виконує зобов'язань та грубо порушує умови угоди, а саме: підпункт "і" пункту 2.1., підпункт "к" пункту 2.1., підпункт "д" пункту 2.1, пункт 2.3, пункт 8.2, пункт 1 угоди, а тому є підстави для її розірвання.

Підпунктом "і" пункту 2.1. угоди сторони погодили, що відповідач, не пізніше ніж на п'ятнадцятий день квітня, липня, жовтня та січня, повинен надавати позивачу письмові звіти з відомостями про імена та адреси клієнтів стосовно товарів та послуг, наданих майстернею кожному з клієнтів протягом попереднього кварталу, а також надавати Сканії Україна на її обґрунтовану вимогу будь-яку іншу інформацію, включно з квартальними звітами продажу, маркетинговим аналізом та повними річними звітами з продажу у запропонованій або затвердженій позивачем формі.

Листом від 15 липня 2015 року № 20151507-2С позивач просив відповідача надати повні річні звіти з продажу послуг та товарів із відповідними відомостями та надати пояснення з приводу того, чому відповідач не виконує визначений підпунктом "і" пункту 2.1 угоди обов'язок.

У відповідь на запит відповідач зазначив, що позивач повинен надати відповідну форму для надання такої інформації, якої за весь вас чинності угоди від позивача не надходила. До того ж позивач мав доступ до необхідної йому інформації шляхом користування комплексною інформаційною системою управління підприємством "Міф" (КІСУП "МІФ"), доступу до якої відповідач був позбавлений у 2012 році. З часу укладання угоди і до липня 2015 року позивач не звертався до відповідача з вимогами надати вказану інформацію..

Таким чином твердження позивача про те, що відповідач не виконує умови підпункту "і" угоди є безпідставними.

Відповідно до підпункту "к" пункту 2.1. угоди в незалежному порядку відповідач повинен вести повну та точну бухгалтерську та звітну документацію, в якій чітко відображатимуться всі операції майстерні з товарами та послугами, а також у розумних обсягах забезпечити доступ Сканії Україна до неї з урахуванням таких обмежень щодо конфіденційності, про які Сканія Україна та майстерня можуть домовитися у письмовій формі.

Господарські суди дійшли висновку про безпідставність тверджень позивача про порушення відповідачем умов підпункту "к" пункту 2.1 угоди, оскільки останнім не надано доказів відсутності у відповідача бухгалтерської та звітної документації, а також доказів відмови відповідача надати таку інформацію.

Посилання позивача на порушення відповідачем пункту 2.3. угоди, згідно якої майстерня у будь-який час забезпечує вільний доступ позивача до операційних приміщень або будь-яких інших приміщень майстерні для здійснення перевірки виконання майстернею її зобов'язань за угодою, спростовується матеріалами справи, з яких не вбачається вчинення відповідачем дій з обмеження персоналу позивача в доступі до приміщень.

Позивач також посилається на невиконання відповідачем умов пункту 8.2. угоди, згідно якої відповідач час від часу за власні кошти готує доречну рекламу з метою стимулювати реалізацію послуг на території, обумовленій угодою. Копії такої рекламної продукції надсилаються Сканії Україна для ознайомлення та письмового затвердження перед її випуском для загального ознайомлення.

Господарськими судами встановлено, що відповідач здійснював та здійснює рекламу продукції та послуг Scania шляхом розміщення та утримання в належному стані вивісок Scania (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами) опис яких міститься у додатку до договору оперативного лізингу обладнання № 09/09, укладеного між сторонами 2 квітня 2009 року. Також вважаються рекламою логотипи Scania на вітринах відповідного дилерського центру та інформація про Scania в поліграфічних виданнях каталозі "Мережа Scania в Україні", журналі "Сканія". Крім того відповідачем розміщено рекламу Scania на кожній сторінці щорічних телефонних довідників "Золоті сторінки України", публікації статей у виданнях "Автопрофі", "Перевізник UA", "ОГО", а також розміщувались спеціальні конструкції зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення.

Позивач вважає, що в порушення умов вказаного пункту угоди відповідач не здійснював доречну рекламу, не надсилав позивачу копій рекламної продукції для ознайомлення та затвердження, а тому порушив істотні умови угоди. При цьому позивачем не доведено, яка саме реклама мала здійснюватись відповідачем і згідно вказаної умови угоди не здійснювалась, і коли саме вона мала здійснюватись.

Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що не надсилання відповідачем позивачу копій рекламної продукції для ознайомлення та затвердження, з урахуванням відсутності чіткого визначення умовами пунктом 8.2 угоди терміну коли має здійснюватись доречна реклама, не свідчить про істотність порушення умов угоди та завдання такими діями збитків позивачу або втрату ним того на що він розраховував.

Відповідно до підпункту "д" пункту 2.1. угоди майстерня повинна підтримувати запаси запасних частин на рівні, достатньому для виконання своїх зобов'язань за цією угодою та задоволенням потреб клієнтів у будь-який час.

В обґрунтування порушення зазначених вимог угоди позивач зазначає, що відповідач з 2012 року до 2015 року не замовляв у Сканії Україна запасні частини Scania, що унеможливлює задоволенням потреб клієнтів, які звертаються в майстерню.

З інвентаризаційного опису запасів у відповідача станом на 23 жовтня 2015 року наявні п'ятсот чотирнадцять одиниць запасних частин на загальну суму 511 822 грн 12 коп.

Упродовж 2012 року відповідач здійснював закупівлю запасних частин безпосередньо в позивача, а з моменту відключення його від систем КІСУП "МІФ" у 2013-2015 рр. - у дилерів Scania - товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Скан-Сервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан".

Водночас господарськими судами встановлено, що за відсутності доступу до КІСУП "МІФ", електронного порталу Sail, електронної онлайн програми аналізу робочих даних автомобілів Scania (VERА Operational Analysis), електронної програми технічної підтримки Dealer Fras, електронної програми MULTI відповідач був позбавлений самостійно здійснювати закупівлю запасних частин у позивача, а позивач не мав наміру продавати їх відповідачеві.

Позивач стверджує, що відповідач здійснював продаж запасних частин і розхідних матеріалів, а також виконував роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів марок MAN, DAF, TRABOSA, RENAULT, які є прямими конкурентами компанії Scania, а тому відповідачем було порушено умови угоди в частині надання послуг та продажу товарів, які прямо конкурують з товарами та послугами Scania.

Водночас позивачем не надано доказів використання відповідачем при наданні послуг з ремонту автомобілів марки Scania запасних частин іншої марки.

До того ж про надання послуг з ремонту автомобілів інших марок було відомо позивачу, про що вказано в листі Scania від 20 квітня 2000 року, який датовано після укладання угоди, у якому зазначено, що Scania не буде заважати дилерам налагоджувати взаємовигідне співробітництво з постачальниками та виробниками запасних частин до вантажівок не Scania з метою залучення цих вантажівок на сервісні станції Scania.

Згідно приписами частини 4 статті 188 Господарського кодексу України в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За правилами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ураховуючи, що позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов угоди, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в позові.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 918/1065/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець