ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 909/1179/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської областіна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015у справі№ 909/1179/14 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПершого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі: 1. Державного агентства лісових ресурсів України; 2. Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство"до1. Івано-Франківської обласної державної адміністрації; 2. Громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-ІІвано-Франківське управління лісового та мисливського господарствапроскасування розпорядження та визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами

У судовому засіданні 19.11.2015 у справі було оголошено перерву до 26.11.2015 до 13 год. 00 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: Савицька О.В. (посв. № 015589),

відповідача-2: Футерко В.Л. (дов. від 22.10.2014)

Представники позивачів-1, 2, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" звернувся з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство", в якому просив: скасувати розпорядження Івано-Франківської облдержадміністрації № 264 від 09.04.2013; визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами №117 від 18.04.2013; зобов'язати рибальське товариство повернути лісовому господарству земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог, прокурор вказував на те, що спірна лісова ділянка площею 2,4 га надана рибальському товариству з метою облаштування ставків, проведення будівельно-монтажних робіт зі створення дамб, риборозведення та реалізації риби. На думку прокурора, проведення рибальським товариством облаштування на лісовій ділянці трьох водойм, які використовуються для риборозведення, суперечить приписам Водного, Лісового та Земельного кодексів України. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 1, 5, 18, 19, 20, 21, 22 Лісового кодексу України, статей 57, 125 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014, ухваленим суддею Фрич М.М., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що виділення рибальському товариству лісової ділянки, допускаючи використання її для риборозведення, порушує приписи Водного кодексу України щодо водокористування. Суд дійшов висновку про те, що відсутність у рибальського товариства відповідного дозволу на спеціальне водокористування та проведення ним оплати за спеціальне водокористування виключає підстави для отримання спірної лісової ділянки у користування. При цьому, суд керувався приписами статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 1, 5, 19, 21 Лісового кодексу України, статей 48, 49 Водного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бойко С.М. - головуючий, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., постановою від 25.03.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для забезпечення такого цільового використання, як організація відпочинку біля води, тимчасовий лісокористувач на лісовій ділянці, в складі якої є природні джерела, зобов'язаний проводити роботи з їх благоустрою (що може включати, в тому числі, розчищення ставків, що замулились і є болотами). Водночас, апеляційним судом враховано і те, що загальне водокористування громадянами для задоволення їх потреб, у тому числі любительське і спортивне рибальство, здійснюється безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність надання рибальському товариству спірної лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування. При цьому, суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 18, 31, 65, 67, 68 Лісового кодексу України, статей 47, 48 Водного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом того, що надання лісових ділянок в довгострокове тимчасове користування можливе тільки для рекреаційного призначення та не включає в себе утворення на лісовій ділянці водних об'єктів. Зазначає скаржник і про те, що наявність водозабірних та водоскидних споруд на водних об'єктах відповідача, які також передбачені бізнес-планом рибальського товариства, вже містить ознаки спеціального водокористування. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 6, 18, 31 Лісового кодексу України, статей 48, 51, 85 Водного кодексу України, статті 59 Земельного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника відповідача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.04.2013 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №264, відповідно до якого громадській організації "Прикарпатське рибальське товариство" виділено в тимчасове користування лісову ділянку площею 2,4 га, яка знаходиться в кварталі 18 виділах 13,14,19,20,23,24 Марковецького лісництва державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" для облаштування рекреаційно-відпочинкової зони терміном на 5 років. Також судами установлено, що на підставі зазначеного розпорядження між Державним підприємством "Івано-Франківське лісове господарство" та Громадською організацією "Прикарпатське рибальське товариство" укладено договір № 117 довгострокового тимчасового користування лісами. В договорі, зокрема, уточнено місце розташування та таксаційну характеристику лісової ділянки, що передається в довгострокове тимчасове користування. Зазначено, що лісова ділянка загальною площею 2,4 га знаходиться у кв.18 урочища "Хом'яківка" Марковецького лісництва, та класифікується як: болото верхове початкова стадія - виділи 13 (площа 0,2 га), 14 (площа 0,3 га), 19 (площа 1,0 га), 20 (площа 0,2 га), 23 (площа 0,6 га); декоративна галявина - виділ 24 (площа 0,1 га). Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області, заявлені в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" до Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство" про скасування розпорядження Івано-Франківської облдержадміністрації № 264 від 09.04.2013, визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами №117 від 18.04.2013 та зобов'язання рибальське товариство повернути лісовому господарству земельну ділянку. Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Стаття 7 Лісового кодексу України передбачає, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. За приписами статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Згідно з частинами 3, 4 статті 18 Лісового кодексу України, довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Поряд з цим, стаття 1 Лісового кодексу України унормовує, що лісом є тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. Статтею 20 Лісового кодексу України унормовано права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. За приписами наведеної норми тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право, окрім іншого, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності. Отже, у розумінні приписів наведеної норми за згодою з постійним лісокористувачем можливо зводити лише тимчасові споруди. Порядок надання лісових ділянок в користування регламентується Порядком розгляду документів щодо виділення лісових ділянок у тимчасове користування без вилучення у постійних лісокористувачів затвердженого розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 20.03.2013 року №175. Згідно з вказаним Порядком після погодження постійними лісокористувачами виділення лісової ділянки суб'єкти господарювання (тимчасові лісокористувачі) звертаються з аналогічним погодженням до обласного управління лісового та мисливського господарства. До вказаного клопотання додають бізнес-план (інвестиційна програма, яка містить комплекс зобов'язань та заходів щодо забезпечення охорони, захисту, посилення корисних властивостей насаджень, підвищення родючості ґрунтів тощо). Як установлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, відповідно до поданого суду бізнес-плану Громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство" цілями проекту організації рекреаційної зони відпочинку є надання відпочинкових послуг серед яких - мисливство та рибальство (зі здійсненням будівельно-монтажних робіт зі спорудження дамби, під'їзних шляхів тощо). Вказане підтверджується заявою Громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство" директору Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" з проханням виділити лісову земельну ділянку для облаштування ставків, у тимчасове користування терміном на 25 років. Згідно з планом лісонасаджень Марковецького лісництва Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство", затвердженого Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, в 2009 році під час базового лісовпорядкування у зв'язку з тим, що дані ділянки не використовувались за призначенням, замулились і заросли чагарниками, змінено категорії площ з ставків на болота, на лісовій ділянці, виділеній Громадській організації "Прикарпатське рибальське товариство". Таким чином, для реалізації відповідачем-2 цілей бізнес-плану необхідно влаштувати відповідні умови (водойми) для риборозведення. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що виділення відповідачу-2 лісової ділянки для рекреаційних цілей шляхом здійснення риборозведення в природному середовищі, допускаючи при цьому проведення будівельно-монтажних робіт зі спорудження дамби, є порушенням вказаних приписів законодавства щодо підстав отримання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування. Апеляційний господарський суд наведеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. Враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок Господарського суду Івано-Франківської області про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин, постанова Львівського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі № 909/1179/14 Господарського суду Івано-Франківської області скасувати.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 залишити в силі.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець