Коли Вищий антикорупційний суд скасовує арешт.

Арешт майна у кримінальних провадженнях підслідності НАБУ у 99% задовольняються антикорупційним судом навіть без належної оцінки доводів детективів.

В той же час за наявності належних аргументів такі арешти можна скасовувати.

З власного досвіду були досить цікаві арешти (за підозрами по 191 ККУ), де детектив надавав докази придбання майна за «вкрадені» кошти, а мною були подані протилежні докази, що в апріорі унеможливлювали придбання майна за нібито вкрадені кошти.

Після надання слідчому судді оригіналів доказів захисту, арешт було скасовано.

Так як арешт майна порушує право особи мирно володіти своїм майном, вирішив проаналізувати ухвали 2025-2026 років, коли Вищий антикорупційний суд скасовує арешти.

1. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 06.04.2026 справа № 991/3141/26

Дана справа стосувалася скасування арешту, який було накладено на зарплатний рахунок особи.

Скасовуючи арешт, слідчий суддя зазначив, що законодавство не передбачає віднесення зарплатних рахунків або рахунків фізичних осіб-підприємців до рахунків зі спеціальним режимом використання, який би унеможливлював арешт коштів, розміщених на них.

Разом з тим, слідчим суддею було вказано про ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, відповідно до якої - заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством.

В той же час, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Таким чином, слідчий суддя скасовуючи арешт на зарплатний рахунок особи сформував висновок, що рахунок на який було накладено арешт використовується особою для отримання цільових виплат - заробітної плати, з метою недопущення обмеження реалізації підозрюваною гарантованих Конституцією України прав на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, та на достатній рівень життя, а також з тим, аби накладений арешт не був для неї надмірним тягарем, зважаючи на незначну суму коштів (61 639,26 грн), розміщених на вказаному банківському рахунку.

Також, на переконання суду скасування арешту майна в частині зупинення видаткових операцій, призупинення видачі готівкових коштів, перерахування на кореспондентські рахунки, перерахування на інші поточні рахунки юридичних та фізичних осіб по банківському рахунку, який відкритий на ім'я підозрюваної з метою отримання заробітної плати, не завдасть шкоди кримінальному провадженню та з огляду на необхідність підозрюваної у подальшому працювати та отримувати дохід.

2. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 15.04.2026 справа № 991/2943/26

Дана справа стосувалася скасування арешту майна «добросовісного набувача».

Слідчим суддею було проведено аналіз норм кримінального процесуального кодексу та норм цивільного кодексу України.

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Кримінальне процесуальне законодавство не містить окремого законодавчого визначення поняття "добросовісний набувач", однак його зміст розкривається у положеннях ст. 388 ЦК України.

З аналізу вказаної норми вбачається, що добросовісним набувачем є особа, яка набула майно за відплатним правочином, не знаючи та не маючи об'єктивної можливості знати про відсутність у відчужувача права на його відчуження або інші обставини незаконності такого набуття.

При цьому статус добросовісного набувача презюмується відповідно до загальних засад цивільного законодавства (ст. ст. 328 330 ЦК України), при цьому обов'язок доведення його недобросовісності покладається на сторону обвинувачення.

Накладення арешту на майно, яке було відчужено у спосіб, встановлений чинним законодавством України та перейшло у володіння до добросовісного володільця до моменту початку досудового розслідування, можливе лише за умови подолання стороною обвинувачення розриву процесуального зв'язку між таким майном і цілями кримінального провадження.

У подібних правовідносинах застосовується підвищений стандарт доказування, який вимагає встановлення не лише формального зв'язку майна із кримінальним правопорушенням, але й доведення штучності, удаваності або недобросовісності його відчуження, а також обізнаності набувача про можливу протиправність такого набуття.

За відсутності таких обставин втручання у право власності не відповідає вимогам обґрунтованості та пропорційності.

Разом з тим, за відсутності доказів фіктивності правочину, обізнаності набувача про можливу протиправність походження майна або його афілійованості з підозрюваним, накладення арешту фактично підміняє собою механізми цивільно-правового оспорювання правочинів та покладає надмірний тягар на добросовісного власника.

Такий підхід суперечить правовій природі арешту майна, як виключно забезпечувального заходу, щодо дотримання справедливого балансу між інтересами держави та правами власника.

Таким чином, слідчий суддя погодився із доводами адвоката про те, що накладений арешт на майнові права на квартиру, які на момент постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді ВАКС від 12.12.2025 вже були відчужені ТОВ "ВІ-ПРО" на підставі договору від 26.12.2024 та перебували у власності особи, не відповідає правовій природі цього заходу, оскільки застосовується до особи, яка не є носієм відповідного майнового права, що свідчить про відсутність предмета процесуального впливу та порушення принципів розумності, необхідності та співмірності втручання у право власності особи на майнові права.

Також, слідчий суддя встановив доведеним факт, що майнові права на квартиру вже вибули з власності ТОВ "ВІ-ПРО" та належали особі, що унеможливлює накладення арешту на таке майно як на актив особи, щодо якої здійснюється досудове розслідування, а відсутність реєстрації права власності в державному реєстрі (через незавершеність будівництва) не позбавляє особу статусу володільця майнових прав у розумінні ст. 174 КПК України.

Крім того, слідчим суддею під час скасування арешту були враховані висновки Верховного Суду викладені у межах цивільного судочинства, так як вони стосувалися фундаментального визначення природи майнових прав як об'єкта цивільних прав, що має преюдиційне значення для визначення статусу заявника як іншого володільця майна у розумінні ст. 174 КПК України.

3. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 01.05.2026 справа № 991/4102/26

Дана справа стосувалася розумного строку утримання вилученого майна у органу досудового розслідування.

У вказаній справі було скасовано арешт лише на один мобільний телефон (Samsung), арешт на мобільний телефон Apple iPhone 15 скасовано не було.

Скасовуючи арешт на мобільний телефон (Samsung) суд врахував те, що потреба у подальшому арешті мобільного пристрою Samsung відпала в силу копіювання його вмісту, а інтереси досудового розслідування забезпечені без необхідності подальшого утримання органом досудового розслідування вказаного майна, що підтвердив детектив у своїх запереченнях, а тому в цій частині клопотання адвоката підлягає задоволенню.

Цінність спірного речового доказу полягає в його інформаційному потенціалі - здатності підтвердити або спростувати певні обставини справи. На переконання слідчого судді, якщо речовий доказ не містить доказової інформації або всі необхідні відомості вже зафіксовані (копійовані, досліджені), збереження такого майна під арештом невизначений час з метою його збереження не є необхідним заходом.

Відмовляючи у скасування арешту на Apple iPhone 15, суд виходим з того, що із необхідністю подолання логічного захисту доступу до вмісту вилученої техніки, детектив скерував запит до Латвійської Республіки з метою виготовлення повної копії інформації, яка міститься на вилученому телефоні Apple iPhone 15, проте скопіювати наявну в телефону інформації не вдалось.

Розумним строком утримання спірного майна стороною обвинувачення протягом слідства буде строк у вісімнадцять місяців - саме стільки раніше відводилося часу на проведення досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину у "фактових" справах (див. Закон N 2617-VIII).

Оскільки такий строк не минув, то слідчий суддя вважає передчасним скасування арешту на підставі відпадіння потреби у ньому.

Таким чином, у зв’язку із неможливістю НАБУ «зламати» Apple Iphone 15, слідчий суддя скасував арешт лише телефону Samsung.

4. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 09.04.2026, справа № 991/3262/26

Дане скасування арешту було цікаво тим, що Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду було скасовано повідомлення про підозру та визнано вилучене під час обшуку майно недопустимими доказами.

Апеляційною палатою ВАКС було визнано вилучене майно недопустимим доказом у зв’язку із відсутністю повної технічної фіксації судового засідання, де надавався дозвіл на проведення такого обшуку.

Таким чином, подальша потреба у арешті, накладеному ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.05.2025 з метою забезпечення збереження речових доказів, відпала, оскільки такі докази підлягають визнанню недопустимими і не можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто вони надалі не відповідатимуть критеріям ст. 98 КПК України.

5. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 01.05.2026, справа № 991/4126/26

Дана справа стосувалася отримання копій з мобільного телефону, відповідно відсутність подальшої підстави для утримання арештованого телефону.

Судом було зазначено, що після створення цифрової копії інформації, яка міститься на мобільному пристрої, сам фізичний носій перестає бути унікальним джерелом доказів, оскільки вся інформація, що має значення для слідства, вже зафіксована та перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування.

Отже, подальше утримання оригіналу телефонів не має самостійного доказового значення та не є необхідним для досягнення цілей кримінального провадження.

Натомість таке утримання створює невиправданий та надмірний тягар для власників майна, фактично позбавляючи їх можливості користуватися належним їм майном протягом тривалого часу.

6. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 25.11.2025, справа № 991/10888/25

Дана справа стосувалася відсутності повідомлення про підозру особі у якій було довгий час накладено арешт на майно та відсутності будь-яких слідчих дій у кримінальному провадженні.

Так, слідчим суддею було констатовано, що у кримінальному провадженні особі не було повідомлено про підозру.

Навіть після спливу 2 років та 5 місяців після накладення арешту на вказані рахунки, підозра особі вручена не була.

Орган досудового розслідування так і не спростував, що на вказаних рахунках знаходяться грошові кошти, які мають законне походження і до накладення арешту на них використовувались виключно для законних розрахунків (цілей).

Фактично в своїй ухвалі від 21.08.2025 якою суддя відмовила у скасуванні арешту суддя взяла на себе виправдання позиції органу досудового розслідування, який за понад 2 роки під час розгляду клопотань про скасування арешту на майно не надав до суду жодних нових доказів необхідності продовження арешту коштів.

Крім того, слідчим суддею була звернена увага на те, що з часу накладення арешту у травні 2023 року органом досудового розслідування взагалі не здійснювались будь-які слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання доказів або перевірку вже отриманих доказів відповідно до статті 223 КПК.

Обмеження права власності особи шляхом арешту її коштів триває вже понад 2,5 роки, й фактично строк такого є абсолютно невизначеним в часі та може тривати ще роками без жодної перспективи припинення, що у свою чергу нівелює потребу такого, враховуючи, що орган досудового розслідування мав достатньо часу для належного отримання доказів вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на таке, суд висновує, що арешт коштів на банківських рахунках особи порушує справедливий баланс між її законними інтересами як власника майна та інтересами досудового розслідування й вочевидь порушує розумні строки у кримінальному провадженні, й застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не відповідає принципу пропорційності, що нівелює потребу подальшого арешту майна.

Відповідно було скасовано арешт на майже 23 млн. гривень.

7. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 19.05.2026 року, справа № 991/3941/25

Дана справа стосувалася скасування арешту на автомобіль Особи 1, яка не була учасником кримінального провадження та вказане майно було об`єктом приватної власності відповідно до сімейного кодексу.

Так, слідчим суддею було встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, шлюб між Особа 1 та Особа 2 укладено 01.08.2020.

У той же час, з наданих до суду доказів, встановлено, що автомобіль TESLA MODEL X, 2017 року випуску, було придбано Особа 1 за договором купівлі - продажу 28.07.2020.

Згідно листа заступника начальника Головного сервісного центру регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, 28.07.2020 в ТСЦ №8045 транспортний засіб TESLAMODEL X, 2017 року випуску, перереєстровано на Особа 3, на підставі договору комісії та договору купівлі-продажу від 28.07.2020, укладених в суб`єкта господарювання ТОВ «СА ДРАЙВ». Надати копії документів, на підставі яких 28.07.2020 проводилася державна перереєстрація транспортного засобу TESLA MODEL X, 2017 року випуску, не вбачається можливим, оскільки документи знищені за закінченням строку їх зберігання, який складає 3 (три) роки (наказ МВС України від 10.01.2014 №5/дск).

У той же час, із Свідоцтва про реєстрацію автомобіля серії встановлено, що дата першої реєстрації: 15.07.2020, у той же час, дублікат свідоцтва від 28.07.2020, відповідно до якого власником є Особа 1.

Отже, встановлено, що на час придбання зазначеного вище транспортного засобу Особа 1 не перебував в шлюбних (сімейних) відносинах з Особа 2, що свідчить про те, що такий транспортний засіб є його особистою приватною власністю.

Зазначені обставини стороною обвинувачення не спростовані.

Таким чином, встановлено, що автомобіль TESLA MODEL X, 2017 року випуску, набутий Особа 1 до шлюбу з Особа 2 на підставі договору комісії, договору купівлі-продажу від 28.07.2020, тож у відповідності до положень ст. 57 СК України є об`єктом приватної власності Особа 1.

За наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування арешту, накладеного на автомобіль TESLA MODEL X, 2017 року випуску, що перебуває у власності Особи 1, який не є учасником кримінального провадження, а отже його право власності на майно не може бути обмежене.

8. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 03.10.2025 року, справа № 991/10116/25.

У даній справі судом було вказано про доказове значення у кримінальному провадженні саме наявності інформації на носії інформації.

Слідчим суддею було зазначено про те, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати в ідентичному вигляді на різних носіях.

При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

З огляду на викладене, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадках їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містилися, за виключенням передбачених законом випадків.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт мобільного телефона iPhone 16 PRO, відпала потреба.

Таким чином, аналіз практики Вищого антикорупційного суду свідчить, що суд може скасувати арешт у таких випадках:

• Майно належить добросовісному набувачу;
• Арешт став надмірним;
• Досудове розслідування фактично не здійснюється;
• Інформація вже скопійована з носіїв;
• Арешт накладено необґрунтовано.

Автор статті: Мурченко Євгеній Олександрович