Угода про примирення допустима у кримінальних справах про нетверезі ДТП — ВС (справа № 284/1083/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу прокуратури на вирок Народицького районного суду Житомирської області та на ухвалу Житомирського апеляційного суду у справі № 284/1083/24, якими було затверджено угоду про примирення у кримінальному провадженні щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 286-1 КК України

За даними справи, обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння, сів за кермо автомобіля та, порушуючи Правила дорожнього руху, допустив дорожньо-транспортну пригоду. Унаслідок інциденту один із елементів транспортного засобу відлетів і влучив у пішохода, яка рухалася узбіччям, у результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. (Джерело : Судово-юридична газета)

Після інциденту сторони дійшли згоди. Між потерпілою та обвинуваченим була укладена угода про примирення, яку суд першої інстанції затвердив, призначивши узгоджене покарання — штраф у розмірі 34 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Прокуратура, не погодившись із таким рішенням подала касаційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його винуватості, просила скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що, на його думку, у справах щодо керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння має переважати публічний інтерес, спрямований на суворе покарання винних осіб, а тому звільнення від кримінальної відповідальності шляхом примирення є недопустимим. Він також зазначав, що ч. 1 ст. 286-1 КК має двооб’єктний характер, у зв’язку з чим у таких провадженнях перевагу слід надавати саме публічному інтересу.

Водночас учасники судового провадження заперечень на касаційну скаргу не подали.

Також до Верховного Суду надійшло клопотання прокурора про передачу кримінального провадження на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у зв’язку з необхідністю забезпечення єдності судової практики та розвитку права.

Розгляд справи у Верховну суді

Суд встановив, що відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК України, справа передається на розгляд об’єднаної палати лише у випадку, якщо колегія суддів має намір відступити від раніше сформованої правової позиції Верховного Суду. У цьому провадженні таких підстав не встановлено. Посилання прокурора на нібито різну судову практику визнано необґрунтованими, оскільки наведені ним рішення не свідчать про протилежні правові висновки щодо можливості укладення угод про примирення у справах цієї категорії.

Також Суд зазначив, що у справі, на яку посилається прокурор, не вирішувалося питання заборони або дозволу укладення угод у провадженнях за ч. 1 ст. 286-1 КК по суті, а тому відсутня правова колізія, яка б вимагала передачі справи на об’єднану палату.

Щодо суті касаційних доводів, Верховний Суд виходив із того, що вирок на підставі угоди про примирення може бути ухвалений у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286-1 КК, оскільки цей злочин належить до категорії нетяжких, а КПК прямо дозволяє укладення таких угод у відповідних випадках.

Суд підкреслив, що посилання прокуратури на переважання публічного інтересу та заборону, передбачену ст. 46 КК, є помилковими, оскільки ця норма стосується звільнення від кримінальної відповідальності, а не укладення угоди про примирення. У даному випадку обвинувачений не звільняється від відповідальності, а визнається винним і отримує узгоджене сторонами покарання.

Верховний Суд також зазначив, що угода про примирення є процесуальним механізмом, який дозволяє забезпечити баланс приватного та публічного інтересів: потерпілий отримує відшкодування і врахування своїх інтересів, а держава — реалізацію кримінальної відповідальності у формі вироку та покарання.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що затверджена угода не суперечить інтересам суспільства, а призначене покарання відповідає вимогам закону та узгодженим умовам угоди. Доводи прокурора про надмірну м’якість покарання не були предметом касаційного перегляду, оскільки касаційне оскарження вироків на підставі угод можливе лише з чітко визначених КПК підстав, яких у цьому випадку не встановлено.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, відсутність істотних порушень процесуального закону та правильне застосування норм матеріального права. Клопотання заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про передачу кримінальної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду залишити без задоволення.