ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року № 908/1255/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Ковтонюк Л.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Коверзнєв М.С., Дорошенко А.Ю. Кордупа М.В. не з'явилися.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна"на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 рокуу справі№ 908/1255/16за позовомспоживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна"до 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосфера Груп" фізична особа-підприємець ОСОБА_6 фізична особа-підприємець ОСОБА_7про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року позивач звернувся в суд з позовом до ТОВ "АІСС ГРУП" про визнання розміщеної на сайтах www.wichlacz.com.ua, www.aiss.com.ua, petlax.com та zp.prom.ua інформації щодо СТ "Торговий дім "Ідмар Україна" недостовірною та її спростування, а також стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.07.2016 до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено ТОВ "ТЕПЛОСФЕРА ГРУП", ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 (головуючий - Колодій Н.А., судді - Топчій О.А., Смірнов О.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (головуючий - Стойка О.В., Попков Д.О., Чернота Л.Ф.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, визначеними законом чи договором, а тому суди попередніх інстанцій правильно встановили, що предметом позову у цій справі є захист ділової репутації позивача шляхом визнання розміщеної на сайтах www.wichlacz.com.ua; www.aiss.com.ua; petlax.com та zp.prom.ua інформації щодо споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна", яка була доведена невизначеному колу осіб, шляхом поширення в загальнодоступній мережі Інтернет, що підтверджується відповідною роздруківкою сторінок з Інтернет-сайтів, недостовірною та її спростування, а також стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн.

Підстави позову - це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Такою підставою, як правильно вказано в судових рішеннях, позивач зазначає факт поширення відповідачем у мережі Інтернет на належних останньому веб-сайтах: www.wichlacz.com.ua; www.aiss.com.ua; petlax.com; zp.prom.ua (платформа PROM.UA) - ateplo.com інформації відносно позивача щодо виробництва ним начебто контрафактної продукції, яку позивач вважає недостовірною та такою, що шкодить його діловій репутації, негативно впливає на господарську діяльність.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, благо щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

В цьому випадку - це ділова репутація позивача.

Таким чином, ототожнення позивачем у касаційній скарзі понять підстави позову з предметом спору та доводи про підміну судами підстав позову - предмету спору та предмету позову є помилковим.

В судових рішеннях чітко визначено як предмет позову - вимоги про захист ділової репутації з викладенням зазначених позивачем способів її захисту (зобов'язання відповідача спростувати зазначену інформацію на відповідних та інших сайтах, які він використовує або буде використовувати, а також шляхом поширення такого спростування в друкованих засобах масової інформації "Урядовий кур'єр " та "Голос України", зобов'язання відповідача видалити із зазначених сайтів будь-яке згадування щодо його (позивача) назви та учасників (засновників) та стягнення моральної шкоди, так і підстави позову - обставини, які, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем його ділової репутації і спричинення моральної шкоди.

Отже, доводи касаційної скарги про підміну судами підстави позову - предмету спору та предмету позову є безпідставними.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що хоча сайти www.wichlacz.com.ua; www.aiss.com.ua; petlax.com; zp.prom.ua (платформа PROM.UA) - ateplo.com містять посилання на відповідача, але жодних відомостей на підтвердження того, що саме відповідач є власником спірних сайтів та особою, зобов'язаною у спірних правовідносинах, вказані інтернет-сторінки не містять.

Такі висновки є законними і обгрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною 1 статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством , є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про її захист.

Згідно з ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

За змістом ст. 91 ЦК України права на спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації, належать і юридичним особам у передбачених законом випадках.

За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до пунктів 9, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Судом першої інстанції шляхом витребування відповідних даних встановлено, що сайти www.wichlacz.com.ua; www.aiss.com.ua; petlax.com; zp.prom.ua (платформа PROM.UA) - ateplo.com містять посилання на відповідача, але жодних відомостей на підтвердження того, що саме відповідач є власником спірних сайтів, вказані інтернет-сторінки не містять.

Згідно наданих суду відомостей вбачається, що реєстраторами доменних імен - сайтів www.wichlacz.com.ua; www.aiss.com.ua; petlax.com; zp.prom.ua (платформа PROM.UA) - ateplo.com, є фізичні особи та юридична особа, які не мають відношення до ТОВ "АІСС ГРУПП". Крім того, будь-яка інформація щодо причетності ТОВ "АІСС ГРУПП" до реєстрації доменних імен вищезазначених сайтів - відсутня.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звернувшись із позовом до суду з вимогами відповідача про визнання розміщеної на сайтах www.wichlacz.com.ua; www.aiss.com.ua; petlax.com та zp.prom.ua інформації щодо Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" недостовірною та її спростування - позивач мав довести факт її розповсюдження саме відповідачем.

Проте, належні та допустимі докази факту розповсюдження недостовірної інформації саме відповідачем та факту належності йому сайтів, на яких таке розповсюдження відбулось, в матеріалах справи відсутні, а тому покладення на відповідача відповідальності за такі дії у вигляді зобов'язання останнього опублікувати спростування, та вчинити інші, зазначені у позовній заяві дії на захист ділової репутації відповідача, є безпідставним.

У зв'язку з недоведеністю порушення відповідачем ділової репутації позивача, відсутні і підстави для стягнення з нього 200 000 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної таким порушенням.

Доводи касаційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом строку виготовлення і надіслання сторонам повного тексту рішення суду, було предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який правильно вказав, що згідно ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Вказане ж порушення норм процесуального права не вплинуло на правильність постановленого рішення.

Також судом апеляційної інстанції належними чином перевірені доводи позивача про порушення судом першої інстанції принципів рівності та змагальності, що передбачені вимогами ст.ст. 42, 43 ГПК України через відмову у задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності та права на безоплатне продовження використання спірної "інформаційної конструкції" - "нематеріального активу WICHLACZ", та їм дана правова оцінка, з огляду на те, що ці вимоги були викладені у заяві від 02.11.2016р., в якій були змінені і підстави і предмет позову, тау прийнятті якої відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України судом було відмовлено.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених з дотриманням вимог матеріального та процесуального права судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року у справі за № 908/1255/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя Л. КовтонюкСуддя І. Кондратова