ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 910/20696/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішеннягосподарського суду міста Києва від 24.03.2016 р. (Маринченко Я.В.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. (судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.)у справі№910/20696/15 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні, позивачаДепартаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провиселення з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасову огороджувальну конструкціюза участю представників: від позивачаАкімова А.В., довіреність №167 від 25.12.2015 р. від відповідачане з'явились від третьої особиВаховська І.Б., довіреність №062/02/07-7517 від 22.07.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію.

Вказана позовна заява обґрунтована тим, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №516 від 20.07.2012 р. припинив свою дію 10.05.2015 р., однак відповідач не повернув орендоване майно та не демонтував тимчасову огороджувальну конструкцію.

Справа №910/20696/15 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду даної справи, місцевий господарський суд погодився з наведеними доводами позивача, у зв'язку з чим рішенням 24.03.2016 р. задовольнив заявлені позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 р. залишено без змін.

Не погодившись з судовими актами прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник стверджує, що позивач позбавлений права звертатись з відповідним позовом до суду, оскільки він не є власником орендованого майна та орендодавцем за договором.

Крім того, на думку відповідача, господарські суди попередніх інстанцій безпідставно визнали договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №516 від 20.07.2012 р. таким, що припинив свою дію.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.09.2016 р. праву №910/20696/15 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Ємельянова А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі), суддів: Карабаня В.Я. та Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 24.10.2016 р.

В судове засідання 24.10.2016 р. з'явились представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 20.07.2012 р. Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке в подальшому було перейменовано на Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" укладено договір №516 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду.

За умовами даного договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності №122 від 03.07.2012 р. передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками орендаря) за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами.

В п. 2.4 договору оренди визначено, що вищевказаний об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

При цьому, відповідно до п. 9.1 договору №516 від 20.07.2012 р. вказаний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 12.05.2012 р. до 10.05.2015 р.

Одночасно з цим, в п. 9.7 договору оренди зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою яка є невід'ємною частиною цього договору.

В свою чергу, у разі припинення дії цього Договору орендар звільняє орендовану частину приміщень переходу станції метро "Харківська" в термін, визначений п. 4.15 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій (п. 8.5.6. договору №516 від 20.07.2012 р.).

Окрім наведеного, господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору оренди позивачем було передано відповідачу в користування частину переходу на станції метро "Харківська", загальною площею 21,8 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 20.07.2012 р.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно визначено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного договору №516 від 20.07.2012 р. між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні правовідносини з оренди майна, що перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Оскільки орендоване майно перебуває в комунальній власності, на спірні правовідносини також поширюються приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, підставою виникнення спору між сторонами, який є предметом розгляду у справі №910/20696/15, стало неповернення орендарем орендованого майна та продовження користування ним після припинення договору оренди.

Так, позивач вважає, що відповідний договір припинив свою дію 10.05.2015 р., оскільки позивачем та третьою особою було повідомлено відповідача, що даний договір не буде пролонговано.

Відповідач заперечує проти наведеного та вважає, що в силу приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу України, договір про передачу майна в оренду №516 від 20.07.2012 р. продовжено на той же строк та на тих же умовах, оскільки позивач, який не є орендодавцем, не мав права звертатись до орендаря із повідомленням про припинення вказаного договору, тоді як лист третьої особи (орендодавця) не містить належного твердження про припинення відповідного договору.

З цього приводу попередніми судовими інстанціями досліджено, що в матеріалах судової справи знаходиться копія направленого відповідачу 29.04.2015 р. листа Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому зазначено, що термін дії договору закінчується 10.05.2015 р. та не буде продовжуватись на новий термін.

При цьому, Департамент повідомив відповідача про необхідність повернути орендоване майно орендодавцю за актом приймання-передачі.

Даний лист орендар отримав 06.05.2015 р., що підтверджується дослідженим господарськими судами попередніх інстанцій поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В свою чергу, листом №419-ПДД від 26.05.2015 р. Комунальне підприємство "Київський метрополітен" також повідомило відповідача про закінчення терміну дії договору, відмову від його продовження, необхідність звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій і повернути орендарю за актом приймання-передачі.

Зважаючи на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що договір оренди припинив свою дію з 10.05.2015 р., а, отже, у орендаря відсутні законні підстави користуватись орендованим майном.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими, враховуючи наступне.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- банкрутства орендаря;

- загибелі об'єкта оренди;

- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно із ч. 2 ст. 17 вказаного закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

В п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013 р. зазначено, що зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Отже, приписи ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пов'язують пролонгацію договору оренди лише з однією умовою, а саме: з відсутністю протягом одного місяця після припинення дії такого договору заяви однієї із сторін про його припинення або зміну умов.

Істотне значення у даному випадку має зміст даної заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, а також факт її отримання іншою стороною.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в тому, що листи позивача та третьої особи свідчать про однозначний намір припинити договір оренди.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про юридично значиму поведінку сторін справи, відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать приписам законодавства.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом повно, всебічно та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та не підлягають зміні або скасуванню.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм чинного матеріального та процесуального права. Крім того, дані доводи вже були предметом дослідження як місцевого, так і апеляційного господарських судів та правомірно відхилені ними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва 24.03.2016 р. у справі №910/20696/15 залишити без змін.

Головуючий судя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк