Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 927/1203/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ (далі - Банк),

на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014

зі справи № 927/1203/13

за позовом Банку

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Чернігів (далі - Підприємець),

про стягнення 530 698,73 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Труфанової О.С.,

відповідача - ОСОБА_5

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 530 698,73 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 (суддя Фетисова І.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу з посиланням на статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 1, 7, 191, 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статті 45, 49 Закону України "Про виконавче провадження", статтю 1212 Цивільного кодексу України, статті 43, 47, 22, 35, 38, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами у розгляді справи норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємець заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, про законність оскаржуваних судових рішень й про відсутність підстав для задоволення скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин.

21.12.2011 господарським судом Чернігівської області прийнято рішення зі справи № 5028/7/60/2011 за позовом Підприємця до відповідача - 1 - фізичної особи підприємця ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8) і відповідача - 2 - Банку про визнання припиненим договору оренди приміщення від 29.06.2009, укладеного позивачем і відповідачем - 1, визнання права позивача передавати з 05.02.2011 приміщення 2-го та 3-го поверхів площею 225,4 кв.м будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в оренду, зобов'язання відповідача - 2 прийняти в оренду приміщення 1-го, 2-го та 3-го поверхів площею 330,6 кв.м будинку, розташованого за зазначеною адресою, за договором оренди приміщення від 05.03.2008 та підписати акти приймання-здачі приміщення і стягнення з відповідача - 2 збитків (неотриманого прибутку) в сумі 573 557,94 грн. Згаданим судовим рішенням позов задоволено частково; з Банку стягнуто на користь Підприємця: 520 199,10 грн. збитків (неотриманого прибутку); 1 486,71 грн. державного мита; 71,35 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу; 7 430,57 грн. судового збору; 1 511 грн. витрат на послуги адвоката; у решті позову до Банку відмовлено; в позові до ФОП ОСОБА_8 відмовлено.

На стягнення зазначених сум 15.06.2012 господарським судом Чернігівської області видано наказ (всього - на 530 698,73 грн.).

Саме така сума заявлена Банком до стягнення з Підприємця у даній справі № 927/1203/13.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.03.2013 у справі № 5028/7/60/2011 наказ господарського суду від 15.06.2012 було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 у тій же справі згадану ухвалу від 11.03.2013 скасовано, в задоволенні заяви Банку про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. При цьому Київським апеляційним господарським судом зазначено про недоведеність Банком належними та допустимими доказами добровільного виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 21.12.2011 зі справи № 5028/7/60/2011. Названим апеляційним господарським судом також вказано, що наданий Банком документ, складений за результатами перевірки філії "Чернігівське регіональне управління" фахівцями Управління Національного банку України у Чернігівській області, не є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може підтверджувати здійснення господарської операції, а саме - перерахування коштів в сумі 530 698,73 грн. на рахунок Підприємця.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 зі справи № 5028/7/60/2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 з тієї ж справи залишено без змін.

Банком подано довідку Управління Національного банку України у Чернігівській області, складену за результатами позапланової тематичної перевірки філії "Чернігівське регіональне управління" Банку з питань відмови в обслуговуванні рахунку ФОП ОСОБА_3 станом на 26.10.2012 за період з 01.01.2012 по 26.10.2012. Згідно з цим документом зроблено такі висновки: станом на 30.10.2012 за ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 у справі № 2-410/5280/12 накладено арешт на кошти, що належать Підприємцю, які обліковуються на рахунку № 26001060137774 у Чернігівському РУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 353586, у межах заявлених позовних вимог - 539 714,78 грн.; виявлено низку порушень нормативно-правових актів Національного банку України щодо здійснення названою філією ідентифікації та визначення своїх клієнтів; зазначені порушення стали наслідком неналежного контролю за здійсненням процесу ідентифікації клієнтів у цій філії Банку.

Оцінка названого документа здійснена в згаданій постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013. У тій же постанові зроблено висновок про недоведеність Банком добровільного виконання рішення господарського суду про стягнення 530 698,73 грн. згідно з меморіальним ордером від 17.10.2012 № 7502. Зокрема, у ній ішлося про те, що виписки по рахунку № 26001060137774 суперечать одна одній, про відсутність фактичного перерахування Банком на згаданий рахунок коштів у сумі 530 698,73 грн. як 17.10.2012, так і пізніше.

З відомостей, наданих на запит місцевого господарського суду Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС), управлінням Державної казначейської служби в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, управлінням тієї ж служби в Дніпропетровській області, вбачається проведення примусового виконання наказу господарського суду від 15.06.2012 № 5028/7/60/2011 про стягнення 530 698,73 грн. на користь Підприємця.

Так, на час розгляду даної справи № 927/1203/13 місцевим господарським судом у провадженні відділу ДВС знаходиться зведене виконавче провадження В11-17 про стягнення коштів з Банку, яке не завершене. Відділом ДВС складено платіжні доручення про перерахування сум 182 856,47 грн. і 347 842,26 грн. на перерахування відповідних коштів з депозитного рахунку відділу ДВС на розрахунковий рахунок Підприємця, а саме у межах процедур примусового виконання наказу від 15.06.2012 № 5028/7/60/2011; однак на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду відповідні платіжні доручення не оплачено, кошти на рахунок Підприємця не надходили. Управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області зазначило, що ці платіжні доручення повернуто відділу ДВС для приведення реквізитів платіжних документів у відповідність з вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

З матеріалів справи не вбачається фактичного виконання рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 5028/7/60/2011 та наказу від 15.06.2012 № 5028/7/60/2011.

Підприємцем надано суду виписку ПУАТ "Фідобанк" по особовому рахунку Підприємця за період з 01.10.2013 по 29.01.2014, з якої не вбачається зарахування на розрахунковий рахунок Підприємця ні від Банку, ані від відділу ДВС чи органу казначейської служби коштів у сумі 530 698,73 грн. або в частині цієї суми. Із згаданих платіжних доручень відділу ДВС на суму 182 856,47 грн. і 347 842,26 грн. вбачається, що у платіжних реквізитах зазначено АТ "Ерсте Банк"; при цьому Підприємцем надано листи ПУАТ "Фідобанк" про зміну назви та правонаступництво АТ "Ерсте Банк" - на ПАТ "Фідокомбанк" і злиття цих двох банків у ПУАТ "Фідобанк".

Таким чином, стягувачем - Підприємцем у виконавчому провадженні В11-17 не отримано коштів у сумі 530 698,73 грн. у процесі примусового виконання рішення господарського суду Чернігівської області зі справи № 5028/7/60/2011.

Водночас господарським судом не встановлено відсутності правової підстави набуття коштів або того, що така підстава відпала, оскільки рішення господарського суду Чернігівської області від 21.12.2011 зі справи № 5028/7/60/2011 набрало законної сили, виданий у цій справі наказ не визнавався таким, що не підлягає виконанню.

Судом не встановлено подвійного фактичного отримання Підприємцем від Банку суми 530 698,73 грн.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Попередні судові інстанції, встановивши відсутність подвійного отримання відповідачем (Підприємцем) від позивача (Банку) коштів у сумі 530 698,73 грн., на чому наполягав позивач, з урахуванням наведеного законодавчого припису, яким позивач обґрунтовував свої вимоги, дійшов висновку й про відсутність підстав для задоволення пов'язаних з цим позовних вимог.

Водночас скаржник, зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, фактично вдається до заперечення обставин, установлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Проте згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, перевірка відповідних доводів перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Разом з тим скаржником всупереч приписам частини другої статті 43, статей 33 і 34 ГПК України не доведено у місцевому і апеляційному господарських судах належними і допустимими доказами обґрунтованості позовних вимог і ті обставини, на які він посилався як на підставу цих вимог. Невиконання скаржником відповідного процесуального обов'язку не може в силу наведеного припису частини другої статті 1117 ГПК України бути компенсоване в суді касаційної інстанції. З огляду на той же припис не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України додатково подані Банком докази, а саме - копія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 зі справи № 927/537/13 і копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2014. У зв'язку з цим Вищий господарський суд України зазначає, що за наявності підстав Банк не позбавлений права і можливості звернутися до місцевого господарського суду із заявою про перегляд його рішення від 04.02.2014 з цієї справи за нововиявленими обставинами в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117,1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 зі справи № 927/1203/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко