Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.01.2026 року у справі №752/27317/18
Постанова ВГСУ від 22.01.2026 року у справі №752/27317/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

справа № 752/27317/18

провадження № 51-1974км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018100010004914, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Херсона, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої там же, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 49 КК її звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

2. Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 , 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

3. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

4. За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.

5. Так, ОСОБА_9 19 травня 2018 року о 15:30, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Tucson» (д. н. НОМЕР_1 ), рухаючись по просп. В. Лобановського зі сторони вул. Деміївської в напрямку вул. Кайсарова в м. Києві, проявила неуважність,не зреагувала на зміну дорожньої обстановки і всупереч вимогам пп. «б» п. 2.3, пп. «е» п. 8.7.3, п. 8.10 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не зупинилася на заборонений сигнал світлофора перед пішохідним переходом на перехресті вул. Мистецької та просп. В. Лобановського, по якому на зелений сигнал світлофора рухався пішохід ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_11 отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості - закриту травму правого плеча у вигляді перелому шийки плечової кістки зі зміщенням уламків.

6. Київський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року скасував вирок щодо ОСОБА_9 і закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи й вичерпанням можливості їх отримати. Цивільний позов у кримінальному провадженні залишив без розгляду, судові витрати відніс на рахунок держави, заходи забезпечення у вигляді арешту майна скасував.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Прокурор ОСОБА_8 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягав застосуванню), просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від

26 лютого 2025 року щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, зокрема ст. 419 КПК, які перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Наголошує, що вказівка колегії цього суду на те, що постанови про призначення групи прокурорів від 21 травня і 25 вересня 2018 року, а також повідомлення начальника СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві про призначення групи прокурорів не містили підпису заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_12 , не підтверджується належними і допустимими доказами. Вважає висновки апеляційного суду про те, що істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки досудове розслідування здійснено неуповноваженими особами, місцевий суд безпосередньо не дослідив медичної документації та не ознайомлено з нею сторону захисту, а також порушено право на захист у зв`язку з відмовою в задоволенні клопотання сторони захисту про призначення експертизи, необґрунтованими і такими, що суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

8. Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора.

Позиції інших учасників судового провадження

9. Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , просив задовольнити її, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

10. Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заперечували стосовно задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року - без зміни.

11. Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

12. Згідно звимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

13. Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження ст. 411 КПК чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

14. Стаття412 КПК визначає істотними такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

15. За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

16. Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370 419 КПК.

17. Як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу стосовно ОСОБА_9 та приймаючи рішення про скасування вироку і закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, не повною мірою дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

18. Так, здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_13 , в якій йшлося про однобічність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, покладення ним в основу рішення недопустимих і неналежних доказів, та містилося прохання про скасування вироку і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді й вичерпанням можливості їх отримати, суд апеляційної інстанції визнав слушними ці апеляційні вимоги і виснував, що місцевий суд не мав підстав для прийняття рішення про визнання обвинуваченої винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

19. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що станом на час виконання вимог ст. 290 КПК, а саме 27 грудня 2018 року, постанови про призначення групи прокурорів від 21 травня і 25 вересня 2018 року, а також повідомлення начальникуСВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 про призначення групи прокурорів не містили підпису заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_12 , про що свідчатьфотокопії вказаних документів, зробленізахисником у ході ознайомлення 27 грудня 2018 року з матеріалами кримінального провадження,та витяги з інформацією про файли, а тому прокурори ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 станом на вказану вище дату не мали передбачених ст. 36 КПК повноважень на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні, що у свою чергу свідчить про недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

20. При цьому, наголосив апеляційний суд, прокурор не спростував зазначеного ані в місцевому, ані в апеляційному суді, а суд першої інстанції ухвалою від 11 травня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи документів для встановлення, чи є ідентичними за змістом зображення документів, сфотографовані під час ознайомлення в порядку ст. 290 КПК, із тими, що містяться в матеріалах судового провадження і надані прокурором, чим позбавив захисника права на доведення перед судом своєї позиції.

21. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав переконливими доводи захисника про здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами, оскільки доручення начальника СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 від 21 травня 2018 року про проведення досудового розслідування підписано іншою особою, а саме начальником відділення слідчого відділу ОСОБА_19 .

22. Посилаючись на приписи статей 39, 110 і ч. 1 ст. 214 КПК, згідно з якими, крім постанови пропризначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, в матеріалах кримінального провадження має міститися рішення керівника органу досудового розслідуванняпро призначення (визначення) групи слідчих, що здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, яке має бути у формі, що відповідає визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови, а відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані не уповноваженою на те особою, апеляційний суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, зробив такі висновки:

-постанова про призначення (визначення) групи слідчих до матеріалів кримінального провадження не долучалася;

- натомість у справі є доручення про проведення досудового розслідування від 21 травня 2018 року, згідно з яким начальник СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві капітан поліції ОСОБА_14 відповідно до вимог статей 39 і 214 КПК доручив слідчому СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_20 провести досудове розслідування за фактом ДТП від 19 травня 2018 року, вжити всіх заходів щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення та прийняти законне процесуальне рішення в передбачені законом строки (т. 2, а. с. 7);

- вирішуючи питання про відповідність указаного доручення вимогам КПК, колегія суддів має обґрунтований сумнів щодо його підписання начальником СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві капітаном поліції ОСОБА_14 , адже, як дійсно вказав захисник, наявний підпис візуально схожий з підписом начальника відділення СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_19 . При цьому в суді першої інстанції прокурор, як убачається із журналу судового засідання від 09 січня 2020 року, не заперечував, що цей підпис не належить начальнику СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві капітану поліції ОСОБА_14 , і вказував що ОСОБА_19 як начальник відділення має права керівника органу досудового розслідування;

- ураховуючи, що встановити, кому саме належить підпис на дорученні, - начальнику СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві капітану поліції ОСОБА_14 чи начальнику відділення СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_19 не вдалося, оскільки суд першої інстанції відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи та/або виклику ОСОБА_14 для надання пояснень стосовно цього, наявне в матеріалах справи доручення від 21 травня 2018 року не можна вважати таким, що містить всі визначені кримінальним процесуальним законом реквізити, а самепрізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла таке рішення, та її підпис, що дають підстави для його віднесення до процесуального рішення, яким належно визначено слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні.

23. Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням суду апеляційної інстанції та уважає за потрібне нагадати правову позицію Верховного Суду щодо критеріїв, за наявності яких виникає необхідність визнання доказів недопустимими в розумінні ст. 87 КПК.

24. Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17, провадження № 13-3кс22), імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування та нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). Отже, у кожному із зазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами та свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України. З огляду на це суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

25. Як випливає з матеріалів кримінального провадження, постанови про призначення групи прокурорів від 21 травня і 25 вересня 2018 року, а також повідомлення начальнику СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 про призначення групи прокурорів містять підпис заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_12 (т. 2, а. с. 10-12). Крім того, склад групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні видно із витягу ЄРДР (т. 2, а. с. 5, 6). Доручення начальника СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві капітана поліції ОСОБА_14 слідчому СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_20 про проведення досудового розслідування від 21 травня 2018 року за змістом, структурою та обсягом інформації відповідає вимогам статей 39 і 214 КПК, містить підпис начальника слідчого відділу (т. 2, а. с. 7). Ці процесуальні рішення були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції і сторона захисту мала можливість ознайомитися з ними.

26. Беручи до уваги наведене, з урахуванням висновків Верховного Суду, у тому числі зазначеного в постанові від 21 березня 2023 року у справі № 336/941/19 (провадження № 51-298км23), згідно з яким, якщо процесуальне рішення про визначення слідчих, що здійснюватимуть досудове розслідування, прийнято не у формі постанови, а у формі доручення, однак зміст, структура й обсяг викладеної в ньому інформації відповідають вимогам КПК, то потрібно визнавати, що у відповідному кримінальному провадженні є процесуальне рішення, яким належно визначено слідчих, що здійснюватимуть досудове розслідування, Суд не має підстав уважати, що досудове розслідування було здійснено з порушенням конвенційних або конституційних прав обвинуваченої.

27. Також апеляційний суд указав на недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи від 05 липня 2018 року № 1112/е.

28. Обґрунтовуючи своє рішення, при цьому посилаючись на ч. 2 ст. 242 КПК, колегія суддів апеляційного суду акцентувала, що в ході судово-медичної експертизи за медичними документами (історією хвороби, індивідуальною картою амбулаторного хворого тощо) експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. Як убачається з указаного вище висновку судово-медичної експертизи, для її проведення експерту надано медичну довідку від 19 травня 2018 року № 9856 Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 на ім`я ОСОБА_11 та одне цифрове фотозображення ренгенівського знімка, на підставі яких визначено ступінь тяжкості заподіяного потерпілому тілесного ушкодження, що є однією з обставин, яка підлягає обов`язковому доказуванню відповідно до ст. 91 КПК.

29. Апеляційний суд зауважив, що оригінали цих документів відсутні в матеріалах кримінального провадження і на клопотання сторони захисту про їх витребування ні прокурор, ні потерпілий вказані документи не надали суду першої інстанції, що свідчить про пряме порушення ч. 3 ст. 99 КПК, згідно з якими сторона кримінального провадження зобов`язана надати оригінал документа. Понад те, уході судового розгляду не допитано експерта, який проводив експертизу, та відмовлено в задоволенні клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи. Під час апеляційного розгляду прокурор і потерпілий також не надали суду зазначених медичних документів і не змогли пояснити, де вони перебувають, а отже, протягом судового розгляду як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді сторона захисту була позбавлена можливості ознайомитися зі змістом медичної довідки від 19 травня 2018 року № 9856 та із цифровим фотозображенням ренгенівського знімка, які взято за основу висновку експерта, що не свідчить про забезпечення можливості реалізації стороною захисту процесуальних прав на доведення перед судом своєї позиції та є прямим порушенням принципу змагальності.

30. З цього приводу Суд уважає за необхідне зазначити таке.

31. Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст.7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і удоведенні перед судом їх переконливості.

32. Відповідно до положень частин 1-3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

33. На підставі статей 3 56 КПК потерпілий має право подавати докази не тільки суду, але й слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 вказаного Кодексу показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу.

34. Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об`єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згоден надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається досуду за правилами гл. 15 розд. II КПК.

35. У матеріалах кримінального провадження є заява законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_10 про добровільне надання ним органу досудового розслідування медичної довідки від 19 травня 2018 року № 9856 Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 на ім`я ОСОБА_11 та одного ренгенівського знімка для призначення судово-медичної експертизи і встановлення на підставі цих медичних документів ступеня тяжкості заподіяних потерпілому внаслідок ДТП тілесних ушкоджень (т. 2, а. с. 35).

36. Начальник відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Голосіївського УП ГУНП України в м. Києві майор поліції ОСОБА_19 у клопотанні про проведення судово-медичної експертизи від 05 червня 2018 року зазначив, які саме медичні документи підлягають дослідженню в ході проведення експертизи (т. 2, а. с. 36, 37). Слідчий СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року про призначення судово-медичної експертизи направив до Бюро судово-медичної експертизи м. Києва медичну довідку від 19 травня 2018 року № 9856 Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 на ім`я ОСОБА_11 та один ренгенівський знімокна ім`я ОСОБА_11 (т. 2, а. с. 38). Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи після проведення дослідження повернуло зазначені медичні документи слідчому ОСОБА_20 разом із висновком експерта (т. 2, а. с. 42).

37. Згідно з правовою позицією Верховного Суду , викладеною впостанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 січня 2020 року (справа

№ 754/14281/17, провадження № 51-218кмо19), про те, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом іскасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, за умови, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або під час судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

38. Кримінальний процесуальний закон покладає на суд обов`язок створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК). Тож апеляційний суд сам може додати зусиль для витребування і надання на ознайомлення стороні захисту оригіналів медичних документів, покладених в основу судово-медичної експертизи від 05 липня 2018 року № 1112/е.

39. Таким чином, Верховний Суд уважає, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які доводять вину обвинуваченої ОСОБА_9 , є передчасним. Цей суд допустив таке порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

40. З огляду на викладене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

41. Під час нового розгляду апеляційному суду належить розглянути апеляційну скаргу з урахуванням клопотань сторони захисту та, залежно від установленого, постановити рішення в точній відповідності до вимог закону.

Тому, керуючись статтями 433 434 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3