Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.01.2015 року у справі №18/1544-10
Постанова ВГСУ від 07.11.2016 року у справі №18/1544-10
Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №18/1544-10
Ухвала КГС ВП від 11.02.2018 року у справі №18/1544-10
Постанова ВГСУ від 04.05.2016 року у справі №18/1544-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 18/1544-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 рокуу справі№ 18/1544-10господарського судуХмельницької областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія"проперегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинамиза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватного підприємства "Рускус"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер", 2. Селянського фермерського господарства "Краєвид"

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Полікарпов А.О. дов. № 5/А/1 від 05.08.2014 року, Дацьків А.І. дов. № 5/А від 05.08.2014 року- відповідачів:Святецький М.П. дов. б/н від 20.01.2015 року, Дмуховський О.В. дов. б/н від 01.09.2014 року,- третьої особи на стороні позивача: не з'явився,- третіх осіб на стороні відповідача:ТОВ "Подільський бройлер": Шинкар В.В. дов. № 5 від 14.01.2015 року, СФГ "Краєвид": не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року у справі № 18/1544-10, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал" (далі за текстом - ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал") (який змінив назву на товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (далі за текстом - ТОВ "АДМ Трейдінг Україна")) до товариство з обмеженою відповідальністю "Еколінія" (далі за текстом - ТОВ "Еколінія"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: приватного підприємства "Рускус" (далі за текстом - ПП "Рускус") та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер" (далі за текстом - ТОВ "Подільський бройлер"), селянського фермерського господарства "Краєвид" (далі за текстом - СФГ "Краєвид") задоволено: зобов'язано ТОВ "Еколінія" відвантажити ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал" 580, 093 тон ріпаку 1 класу та стягнуто судові витрати.

21.10.2013 року ТОВ "Еколінія" звернулось до місцевого господарського суду із заявою від 10.10.2013 року про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.01.2014 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 року, заяву ТОВ "Еколінія" про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 року та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.01.2014 року скасовано, справу направлено для нового розгляду заяви ТОВ "Еколінія" про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинами до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 року задоволено заяву ТОВ "Еколінія" про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинами, скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року у справі № 18/1544-10 та прийнято нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 24.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року у справі № 18/1544-10 апеляційну скаргу ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" задоволено, рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 року у справі № 18/1544-10 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року скасовано, заяву ТОВ "Еколінія" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року у справі № 18/1544-10 залишено без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Еколінія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року у справі № 18/1544-10, а рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 8, 129 Конституції України, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 43, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 10.12.2014 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Бакуліна С.В., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга ТОВ "Еколінія" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 25.12.2014 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року № 03-05/3199 для розгляду касаційної скарги у справі № 18/1544-10, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.12.2014 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 15.01.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.01.2015 року № 03-05/23 для розгляду касаційної скарги у справі № 18/1544-10, у зв'язку з виходом із відпустки судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

15.01.2015 року в судовому засіданні, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 22.01.2015 року, про що повідомлено присутніх представників учасників судового провадження.

22.01.2015 року до початку судового засідання на адресу Вищого господарського суду України надійшла заява ТОВ "Еколінія" про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: Ходаківська І.П., Бакуліна С.В., Яценко О.В. у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2015 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: Ходаківська І.П., Бакуліна С.В., Яценко О.В. у справі № 18/1544-10 господарського суду Хмельницької області - відхилено.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ТОВ "Еколінія" про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 року за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд виходив з того, що обставини щодо набуття права власності позивачем на 580, 093 тонн ріпаку 1 класу від ПП "Рускус", а також наступної передачі позивачем відповідачу 580, 093 тонн цього ріпаку 1 класу за складською квитанцією на зерно № 33 від 24.07.2010 року (серія АТ № 872865), враховуючи, що саме цей ріпак був предметом злочинних посягань, про що встановлено у вироці Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2013 року - спростовані, а вказаний ріпак належав третім особам, а саме: ТОВ "Подільський бройлер" та СФГ "Краєвид".

Також, місцевий господарський суд вказав, що згідно постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2013 року по кримінальній справі № 412/10985/12 залишено без задоволення заяву позивача про вирішення питання по речовим доказам, а саме зерна ріпаку, що знаходиться на зберіганні у різних підприємств, і в тому числі: речового доказу по справі - зерно ріпаку 1-го класу, вагою 519 тонн 294 кг., та речового доказу по справі - зерно ріпаку 1-го класу, вагою 60 тонн 799 кг., що знаходиться на зберіганні у відповідача, у зв'язку з відсутністю підстав, які б свідчили про наявність у заявника права власності на зазначені речові докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2010 року ТОВ "Еколінія" (виконавець) та ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)" (який змінив назву на ТОВ "АДМ Трейдінг Україна") (замовник) уклали договір № 13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, згідно п. 1.1. якого, враховуючи додаткову угоду № 1 від 11.06.2010 року, предметом договору є надання виконавцем замовнику послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню зернових урожаю 2010 р. з доведенням до вимог НТД та вимог інструкції по обліку зерна у визначеному асортименті та кількості.

Згідно р.2 вказаного вище Договору замовник зобов'язаний доставити та здійснити вивіз зерна власним транспортом та за власний рахунок після попередньо узгодженого з виконавцем графіка, а також - провести розрахунок з виконавцем за надані послуги по розцінкам даного договору в строк до десятого числа місяця, який слідує за розрахунковим; проводити, разом з виконавцем звірку про рух та наявність зерна з урахуванням втрат, включаючи натуральні втрати, за рахунок очищення, сушіння, зберігання, а також розрахунків за послуги.

Положеннями п. 2.5. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний провести виборку зерна до 01 квітня 2011 року (рiпaкy - до 15 вересня 2010 року).

Відповідно до р.3 Договору на виконавця покладено обов'язок здійснити приймання зерна з оформленням відповідних документів, здійснити відпуск зерна згідно фактичної його наявності у замовника з урахуванням фактичної кількості при прийманні; втрат, які виникли при доведенні зерна до показників діючого ДСТУ і наявних кондицій; здійснити відпуск зерна по письмовій вимозі замовника.

Судами попередні інстанцій встановлено, що 26.07.2010 року ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)" (покупець) та ПП "Рускус" (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 519/1-54747, за умовами п. п. 1.1., 2.1., 3.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити ріпак 1 класу урожаю 2010 року в кількості 1 000 т за вибором продавця та визначеного згідно з складськими квитанціями на зерно, що видається елеватором, зазначеному в п. 4.1. договору ТОВ "Еколінія" на загальну суму 3 480 000 грн.

Згідно п. 4.1. Договору продавець здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах франко-склад (EXW) ТОВ "Еколінія" - до 02.08.2010 р.

Положеннями пп. 4.2. - 4.3. Договору сторони погодили, що поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: складської квитанції на зерно, що видається елеватором на ім'я покупця; картки аналізу зерна (форма № 47), виданої елеватором (за вимогою покупця). Датою поставки товару вважається дата оформлення складської квитанції на зерно на ім'я покупця, що видається елеватором.

Відповідно до р. 5 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання оригіналів документів. Оплата вважається здійсненою в момент списання коштів з банківського рахунку покупця.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що на підставі рахунку № 5182 від 27.07.2010 р., виставленого ПП "Рускус", та накладної № 5182 від 27.07.2010 р. за платіжним дорученням № 200382 від 28.07.2010 р. позивач перерахував 2 018 723, 64 грн. ПП "Рускус" за ріпак 1 класу та видав податкову накладну № 5182 від 27.07. 2010 р.

Також, судами досліджено, що зерно ріпаку в кількості 580, 093 т було переоформлене від ПП "Рускус" та передане позивачем на зберігання відповідачу на підставі договору складського зберігання № 13/10 від 11.06.2010 р., що підтверджується складською квитанцією на зерно № 33 від 27.07.2010 р. (серія АТ № 872865), карткою аналізу зерна № 36 від 27.07.2010 р.

Так, листом № 37 від 05.08.2010 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою відвантажити зерно ріпаку 1 класу в кількості 580, 093 т., що належить ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)".

Відповідач у відповідь повідомив позивача про неможливість відвантаження ріпаку, який належить позивачу згідно складської квитанції № АТ 872865 реєстр № 33 від 17.07.2010 р., оскільки зерно знаходиться під арештом на підставі постанов Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області про накладення арешту від 03.08.2010 р.

Листом № 69 від 05.10.2010 р. позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою відвантажити в період з 06.10.2010 р. по 15.10.2010 р. ріпак 1 класу, який належить позивачу, в кількості 580, 093 тонн на залізничний транспорт та підтвердити можливість відвантаження та виставити рахунок на оплату відвантаження, однак вказаний лист відповідачем залишено без реагування.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 03.08.2010 р. начальником СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, за ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу України, про що винесено постанову № Кс № 6/4584., в якій зазначено, що на території ТОВ "Еколінія" с. Петровське Дунаєвецького району невстановленою особою, яка видавала себе за представника ПП "Рускус", умисно з корисливих мотивів, з метою заволодіти 60, 799 т зерна ріпаку, яке належить СФГ "Краєвид" та 519, 294 т зерна ріпаку, яке належить ТОВ "Подільський бройлер", не маючи намірів здійснювати оплату за зерно ріпаку, було укладено договори купівлі-продажу зерна ріпаку з умовою здійснення оплати за цей товар на протязі 3-х наступних днів із сільськогосподарськими підприємствами: СФГ "Краєвид" та ТОВ "Подільський бройлер".

Постановами начальника СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області від 03.08.2010 р. накладено арешт на 519, 294 т зерна ріпаку, яке надійшло від ТОВ "Подільський Бройлер" та 60, 799 т зерна ріпаку, яке надійшло від СФГ "Краєвид" та передано на матеріально відповідальне зберігання ТОВ "Еколінія" і в подальшому переоформлене на ПП "Рускус", а з ПП "Рускус" переоформлене на ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал Україна" та перебуває на зберіганні в ТОВ "Еколінія".

Судами досліджено, що постановою прокурора Дунаєвецького району скасовано постанову від 03.08.2010 р. про накладення арешту на майно по кримінальній справі № 6/4584.

Відповідно до постанови від 09.08.2010 р. ст. слідчого СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області визнано речовими доказами та приєднано до кримінальної справи № 6/4584 519, 294 т зерна ріпаку врожаю 2010 року, які передані на матеріально-відповідальне зберігання в ТОВ "Еколінія" з ТОВ "Подільський бройлер" на підставі договору № С/Г 35/10 на надання послуг між ТОВ "Подільський бройлер" та ТОВ "Еколінія" і в подальшому було переоформлене з ТОВ "Подільський бройлер" на ПП "Рускус", а з ПП "Рускус" переоформлене на ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" і перебувають на зберіганні ТОВ "Еколінія" в с. Петрівське Дунаєвецького району по вул. Кутузова, 33.

Господарськими судами попредніх інстанцій досліджено, що згідно постанови від 16.08.2010 р. ст. слідчого СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області визнано речовими доказами та приєднано до кримінальної справи № 6/4584 60, 799 т зерна ріпаку врожаю 2010 року, які передані на матеріально-відповідальне зберігання в ТОВ "Еколінія" з СФГ "Краєвид" і в подальшому було переоформлене з СФГ "Краєвид" на ПП "Рускус", а з ПП "Рускус" - переоформлене на ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" і перебувають на зберіганні ТОВ "Еколінія" в с. Петрівське Дунаєвецького району, вулиця Кутузова, 33.

Постановами від 09.08.2010 р. та від 16.08.2010 р. вищезазначені речові докази передано на відповідальне зберігання ТОВ "Еколінія".

Судами встановлено, що постановою від 16.08.2010 р. проведено виїмку в ТОВ "Еколіня" 60, 799 т зерна ріпаку врожаю 2010 року, яке передано на матеріально-відповідальне зберігання в ТОВ "Еколінія" з СФГ "Краєвид" та 519, 294 т зерна ріпаку врожаю 2010 року, яке передані на матеріально-відповідальне зберігання в ТОВ "Еколінія" з ТОВ "Подільський бройлер".

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010 р. у справі № 3/1822-10 відмовлено в позові ТОВ "Подільський бройлер" до відповідачів ТОВ "Еколінія" і ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - ПП "Рускус" про визнання недійсним договору № 13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, який укладений між ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Еколінія" в частині передачі на зберігання 580, 093 тонн ріпаку 1 класу, визнання недійсною складської квитанції на зерно № 33 від 27.07.2010 р. щодо прийняття на зберігання 580, 093 тонн ріпаку 1 класу ТОВ "Еколінія" від ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" . Рішення у справі № 3/1822-10 набрало законної сили відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" господарський суд Хмельницької області у рішенні від 27.11.2012 р., залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013 року, врахував, що придбана позивачем сільськогосподарська продукція перебувала на зберіганні у відповідача, який є суб'єктом зберігання в розумінні ст. 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"; 11.06.2010 р. ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" укладено із відповідачем договір № 13/10 про приймання, очистку, сушку, довготривале зберігання та відвантаження сільськогосподарської продукції, за умовами якого ТОВ "Еколінія" (виконавець) надає ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" (замовник) послуги по прийманню, переоформленні, сушці, очистці, зберіганню і відпуску зерна та насіння зернових урожаю на умовах, викладених у договорі (п. 1.1. Договору); за умовами договору зберігання замовник зобов'язувався надати послуги по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції - зернових урожаю 2010 року, в тому числі ріпаку та здійснити відпуск зерна за письмовою вимогою замовника.

Обов'язок відповідача (зернового складу) повернути зерно за вимогою поклажодавця передбачений п. 3.4. Договору, ст. 949 Цивільного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

За приписами п. 5 ч. 2. ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є примусове виконання обов'язку в натурі.

Так, враховуючи вищевикладене, суди під час розгляду справи дійшли висновку, що у позивача наявні достатні правові підстави для пред'явлення вимоги до відповідача про відвантаження йому зерна ріпаку 1 класу у кількості 580, 093 т, а тому відмова відповідача відвантажити належне позивачу зерно є порушенням п. 3.4. договору № 13/10 від 11.06.2010 р. та суперечить нормам ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

При цьому судами було надано оцінку посиланням відповідача на постанови від 09.08.2010 р., 16.08.2010р. начальника СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області відповідно до яких належне позивачу зерно ріпаку в кількості відповідно 519 тонн 294 кг. зерна та 60 тонн 799 кг. зерна ріпаку врожаю 2010 року приєднане до кримінальної справи № 6/4584 в якості речового доказу та передане на матеріально-відповідальне зберігання ТОВ "Еколінія", зазначивши, що наведені постанови не стосується господарської діяльності ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" чи самого відповідача, тому не можуть бути підставою для невиконання договірних зобов'язань між ними. Крім того, судами враховано, що зерно не наділено індивідуальними ознаками.

Судами досліджено, що звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач в якості підстави для перегляду рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 послався на обставини, що встановлені вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ у кримінальному проваджені № 412/10985/2012, що набрав законної сили після перегляду в апеляційному порядку за ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 р.

Відповідач, зокрема, зазначає, що вироком суду виявлено рух зерна за документами, які складалися від імені ПП "Рускус" співучасниками злочину, а саме з ТОВ "Подільський бройлер" і СФГ "Краєвид" до ПП "Рускус" і від останнього до позивача, при цьому майно, яке є об'єктом злочину у даній кримінальній справі визначене індивідуальними ознаками.

Крім того, відповідач зазначає, що треті особи пред'явили цивільні позови і постановою Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 29.08.2013 р. задоволені заяви третіх осіб про вирішення питання щодо речових доказів у кримінальній справі, повернуто їм як належним власникам речові докази - зерно ріпаку за належністю, а тому, на підставі вироку суду у справі № 412/10985/12 та рішення у справі № 18/1544-10 зберігачу майна (відповідачу) необхідно здійснити відповідні дії щодо одного і того ж майна, тобто, повернути його як речовий доказ у кримінальній справі одним володільцям, а згідно рішення у господарському судочинстві - зовсім іншому власнику.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами за наявності визначених законом підстав. Підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставини, які були встановлені згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 16.05.2013 р. у кримінальній справі № 412/10985/2012 щодо винних дій Звонікова О.В. та Точіліна Г.Ф., які діючи від імені ПП "Рускус", заволоділи шляхом обману і розпорядились на власний розсуд зерном "рапса" на загальну суму 5 439 529, 18 грн., - не є такими, що мають значення для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, при цьому апеляційний господарський суд вірно вказав, що правовою підставою позовних вимог є договір зберігання сільгосппродукції та набуте позивачем як належним покупцем право власності на зерно.

Так, суд апеляційної інстанції прийшов до вірно висновку про те, що згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 16.05.2013 р. у кримінальній справі № 412/10985/2012 встановлено, також, що співучасники діяли від імені ПП "Рускус" та шляхом обману, не маючи намірів виконувати взяті зобов'язання по сплаті за майно його продавцям, укладали через підставних осіб фіктивні договори купівлі-продажу зерна рапсу з сільськогосподарськими підприємствами Хмельницької області і продали його позивачу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу покупець набуває право власності на майно, що є предметом договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів встановлено, що позивач сплатив кошти та набув власності на зерно.

Крім того судами досліджено, що факт продажу зерна позивачеві, набуття позивачем права на зерно та права вимагати його передачі були предметом дослідження, також, у господарській справі № 3/1822-10, рішення у якій набрало чинності.

Так, згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010 року у справі № 3/1822-10 ТОВ "Подільський бройлер" відмовлено у позові про визнання недійсним договору № 13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, який укладений ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Еколінія" в частині передачі на зберігання 580, 093 тон ріпаку 1 класу, визнання недійсною складської квитанції на зерно № 33 від 27.07.2010 р. щодо прийняття на зберігання 580, 093 тон ріпаку 1 класу ТОВ "Еколінія" від ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)".

Відповідно до преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу приписів ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та позиції викладеної у вказаних вище рішень Європейського суду, та змісту самої Конвенції про захист прав та свобод людини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував Конвенцію та судову практику Європейського суду як джерела права для національного суду та прийшов до вірного висновку про встановлення фактів у рішенні господарського суду у справі № 3/1822-10, які при цьому не можуть ставитися під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Отже, неприпустимим є існування судового рішення у цій справі та встановлення господарським судом інших фактів, які б суперечили фактам, вже встановленим, зокрема, - щодо відсутності у позивача підстав, які б свідчили про наявність у нього права власності та права вимоги на зерно.

Таким чином, апеляційний господарський суд вірно вказав про те, що обставини, які встановлені відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29.08.2013 р. та постанові Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2013 р. у кримінальній справі № 412/10985/2012 щодо розпорядження зерном - передачі речових доказів іншим особам як власникам, - не є нововиявленими, а є фактами, які відбулись після прийняття та набрання законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р. Такі обставини не існували на момент розгляду справи, тому не є нововиявленими обставинами у розумінні ст.112 ГПК України.

Відповідно, не є такою обставиною, яка існувала і мала б значення у справі те, що зберігачу майна (відповідачу) необхідно здійснити відповідні дії щодо одного і того ж майна, тобто - повернути його як речовий доказ у кримінальній справі одним володільцям, а згідно рішення у господарському судочинстві - повернути його іншому власнику позивачеві.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає про помилковість висновку місцевого господарського суду стосовно оцінки наведених фактичних даних як нововиявленої обставини, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В той же час, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Еколінія" про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р. у справі № 18/1544-10 за нововиявленими обставинами (з уточненням від 25.11.2013 р. та від 26.12.2013 р.) та скасування вказаного рішення.

Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року у справі № 18/1544-10 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року у справі № 18/1544-10 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко