Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 918/186/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року господарського суду Рівненської області від 12.05.2015 рокуу справі господарського судуРівненської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"доПолицької сільської радипростягнення 22 501,00 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Монжаюк Д.Л.,- відповідача:не з"явився,ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ПАТ "Рівнеобленерго" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Полицької сільської ради про стягнення безпідставно набутого майна у вигляді вартості спожитої електричної енергії у розмірі 22501,00 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.05.2015 року (суддя Павленко Є.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року (колегія суддів у складі: Петухов М.Г. - головуючий, судді: Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення місцевого господарського суду від 12.05.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Рівнеобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року та рішення господарського суду Рівненської області від 12.05.2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та невірно з'ясовані обставини справи, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Рівненської області від 26.08.2014 року у справі № 918/1042/14 відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Рівнеобленерго" до Полицької сільської ради про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 25 173 грн. 64 коп. за договорами про постачання електричної енергії №127 від 20.03.2003 року та № 127 від 01.04.2014 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 року, рішення місцевого господарського суду від 26.08.2014 року скасовано в частині відмови в позові позивача до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 2 672 грн. 64 коп. та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову шляхом стягнення з Полицької сільської ради на користь ПАТ "Рівнеобленерго" 2672,64 грн. заборгованості за спожиту електричну енергії за договором №127 від 01.04.2014 року у період з 10.05.2014 року по 10.06.2014 року.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено те, що договором №127 від 20.03.2003 року, укладеним між ПАТ "Рівнеобленерго" та Полицькою сільською радою, який припинив свою дію 01.04.2014 року не регулюються відносини з надання послуг по постачанню електричної енергії саме на сходові клітини багатоквартирних будинків №№1-7 в с. Іванчі та для вуличного освітлення с. Іванчі, оскільки додаток №2 до договору не місить відомостей про розрахункові засоби обліку електричної енергії, що встановлено по вказаним об"єктам, у зв"язку з чим суди встановили, що у Полицької сільської ради відсутній обов"язок оплачувати надані послуги з постачання електричної енергії у період з 11.02.2014 року по 17.02.2014 року по вказаним об"єктам на договірних засадах.

Відповідно до частини 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

ПАТ "Рівнеобленерго", посилаючись на преюдиціальні факти, встановлені судами у справі №918/1042/14, звернулось до суду з даним позовом до Полицької сільської ради, предметом якого є стягнення безпідставно отриманого майна у вигляді спожитої електричної енергії в сумі 22501,00 грн. на об"єктах: сходові клітини багатоквартирних будинків №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 в с. Іванчі та для вуличного освітлення с. Іванчі по лічильниках № 28205, № 28763, № 27487, № 28868, № 28767, № 63739, № 127032, № 3925663.

Позивачем у позовній заяві вказано на те, що між ПАТ "Рівнеобленерго" та сільським комунальним підприємством "Оріон" було укладено договір, на підставі якого останньому надавалася електроенергія, що використовувалась для вуличного освітлення та освітлення сходових клітин житлових будинків №№ 1-7 в селі Іванчі, облік якої проводився на підставі встановлених споживачу (КП "Оріон") спірних лічильників електроенергії. Водночас оскільки Рада, як вважає позивач, є правонаступником КП "Оріон", саме на вказаний орган місцевого самоврядування покладений обов'язок по відшкодуванню вартості безпідставно набутої електроенергії.

При цьому, позивач у позовній заяві посилається також на те, що 17.02.2014 року під час проведення працівниками ПАТ "Рівнеобленерго" перевірки приладів обліку, що знаходяться на вуличному освітленні села Іванчі та сходових клітинах багатоквартирних будинків №№1-7 по вул. Лісова у с. Іванчі, було зафіксовано, що контрольні показники зазначених лічильників електроенергії відрізняються від поданих відповідачем у листі №62 від 11.02.2014 року (а.с. 138) початкових показників лічильників на 66729 кВт/год. На підставі різниці початкових та контрольних показників фахівцями позивача було проведено нарахування за фактично спожиту Радою електроенергію у розмірі 22 501,00 грн., яку позивач і просить стягнути з Полицької сільської ради, як правонаступника КП "Оріон".

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з приписами ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, судами попередніх інстанцій встановлено, що Полицька сільська рада листом №62 від 11.02.2014 року звернулось до ПАТ "Рівнеобленерго" з проханням прийняти для розрахунків освітлення клітин в багатоквартирних будинках с. Іванчі, у зв"язку з прийняттям їх на баланс та припиненням діяльності КП "Оріон" і зазначенням номерів лічильників та їх показань. Полицька сільська рада є балансоутримувачем багатоквартирних будинків №№ 1-7 по вулиці Лісова у селі Іваничі Володимирецького району Рівненської області з 4 березня 1999 року, що підтверджується довідкою Ради від 23.03.2015 року (а.с. 47).

В подальшому, 01.04.2014 року між ПАТ "Рівнеобленерго" та Полицькою сільською радою укладено договір на постачання електричної енергії №127. Додатком №1 до цього договору сторони погодили договірні величини споживання електричної енергії починаючи з квітня 2014 року по кожному з об"єктів, що обслуговуються Полицькою сільською радою, до якого увійшли об"єкти споживання визначені договором №127 від 20.03.2003 року, який припинив свою дію 01.04.2014 року, так і сім приладів обліку, що встановлені на сходових клітинах багатоквартирних будинків №№ 1-7 по вулиці Лісова у селі Іванчі та вуличного освітлення с. Іванчі, які не охоплювались попереднім договором.

Втім, позивачем на вимогу суду, як на підтвердження обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, не було надано належних та допустимих доказів, що Полицька сільська рада є правонаступником КП "Оріон", що вказаному підприємству були встановлені позивачем спірні лічильники, що після припинення підприємства лічильники були передані відповідачу на зберігання, лічильники були справні, пройшли повірку і щодо яких здійснювалась технічна перевірка ПАТ "Рівнеобленерго". Позивачем не було надано договору, який й підтверджував існування між позивачем та КП "Оріон" правовідносин з постачання електричної енергії на спірні об"єкти.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 48-49), які містять інформацію про відповідача, а також витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо КП "Оріон" та Полицької сільської ради вбачається, що остання не є правонаступником підприємства.

З ліквідаційного балансу та довідки Володимирецького відділення ОДПІ (а.с. 133-134, 145) вбачається, що станом на дату реєстрації припинення Підприємства у останнього була відсутня будь-яка заборгованість (зокрема, перед позивачем), у тому числі заборгованість по сплаті податків та зборів.

Судами також встановлено, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами про конкретний розмір кінцевих показників спірних лічильників, встановлених на вуличне освітлення та сходових клітинах багатоквартирних будинків №№ 1-7 по вулиці Лісова у селі Іванчі, актуальних на момент припинення діяльності Підприємства, а також те, що за період з 11.02.2015 року (заява відповідача про взяття на баланс спірних лічильників із зазначенням початкових показників) по 17.02.2014 року (дата перевірки позивачем об"єктів споживання електричної енергії) можливе споживання такої кількості електроенергії за вказаний період часу відповідно до наявних у спірних лічильниках потужностей. До того ж, судами встановлено, що номера деяких лічильників, по яким складались позивачем акти технічної перевірки різняться від тих лічильників, які прийняті відповідачем на баланс по спірним об"єктам.

Отже, враховуючи вищевикладене, встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, приписи ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, а також те, що позивачем в порушення приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не було доведено належними та допустимими доказами факт споживання відповідачем спірної електричної енергії, факту правонаступництва КП "Оріон" відповідачем та наявності у відповідача обов"язку оплачувати таку електричну енергію у вказаному розмірі за вказаний поизваечм період, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, межі перегляду справи в касаційній інстанції, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року та рішення господарського суду Рівненської області від 12.05.2015 року у справі № 918/186/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова