Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 910/14453/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. у справі господарського суду№910/14453/14 міста Києва за позовом заступника прокурора міста Києва до1) Київської міської ради 2) товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2- визнання недійсним договору та державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання відсутності права, відновлення становища, що існувало до порушення Прокурор відділу Генеральної прокуратури України Томчук М.О. посв. № 000606 не з'явився Стеценко О.В. дов. б\н від 25.07.2014 В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання відсутності права користування земельною ділянкою, відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.12.2014 (судді Бондарчук В.В., Івченко А.М., Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 (судді Мартюк А.І., Зубець Л.П., Іоннікова І.А.) у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва відмовлено повністю.

Судові рішення обґрунтовані наявністю права у ТОВ "АвтоНафта" як орендаря спірної земельної ділянки на купівлю землі без конкурсу та без проведення екологічної експертизи; укладений правочин купівлі-продажу земельної ділянки не порушує права позивача, а Київська міська рада заперечує проти визнання правочину недійсним. Також суди послались на Рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства".

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована посиланням на Постанову Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014, яка не врахована судами під час прийняття рішень, невірне тлумачення приписів Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про екологічну експертизу". Порушенням норм процесуального права прокурор вважає безпідставне посилання судами на судові рішення 2012 року господарського суду у справі №50/19 та у справі №33/101, оскільки у зазначених справах та у справі, що розглядається, різні обставини та правові підстави.

У відзиві та додаткових поясненнях на касаційну скаргу ТОВ "АвтоНафта" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Представник Київської міської ради в судове засідання 20.05.2015 вдруге не з'явився, заперечень по суті касаційної скарги Вищому господарському суду України не надав.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника ТОВ "АвтоНафта" та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.12.2002 Київською міською радою прийнято рішення №206/366 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", пунктом 20 якого затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вул. Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва.

29.07.2003 на виконання зазначеного рішення між Київською міською радою та ТОВ "АвтоНафта" укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за №78-6-00109 від 27.08.2003 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно вказаного договору Київська міська рада на підставі рішення від 26.12.2002 за №206/366 передала, а ТОВ "АвтоНафта" прийняло у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, місце розташування якої на перетині вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва, розміром 0,0226га в межах червоних ліній для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу у межах, які перенесені в натуру і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

15.07.2004 Київською міською радою прийнято рішення №421/1831 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 1675629,00 грн. на підставі експертної грошової оцінки та вирішено продати ТОВ "АвтоНафта" земельну ділянку площею 0,3342 га за 1675629 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у ТОВ "АвтоНафта" згідно з договором оренди земельної ділянки.

13.09.2004 на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 за №421/1831, між Київською міською радою та ТОВ "АвтоНафта" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого відповідач-1 продав, а відповідач-2 купив земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:78:096:0039 площею 0,3342 га на перетині вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва, у межах, які перенесені у натуру і зазначені у технічній документації на земельну ділянку.

Ціна продажу земельної ділянки (без урахування ПДВ) становить 1675629,00 грн.

16.03.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.

В позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах Заступник прокурора міста Києва зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 07.10.2014, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15.07.2004 про продаж спірної земельної ділянки.

Таким чином, прокурор вважає, що відповідно до вимог ст. ст. 26, 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ч. 3 ст. 13 Закону України "Про екологічну експертизу", Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 27.07.1995, при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки під будівництво, що є одночасним дозволом на будівництво об'єкта, який становить підвищену екологічну безпеку, зокрема автозаправного комплексу, наявність висновку екологічної експертизи є обов'язковою.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради згідно ст.9 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно п. 1.2. Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 за № 304/1738 "Про визначення тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві", продаж земельних ділянок здійснюється на земельних торгах, крім: земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців; земельних ділянок, на які є документи, що посвідчують право користування ними (державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі, договір тимчасового користування, у тому числі на умовах оренди); земельних ділянок, які надані в користування згідно з рішеннями Київради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, рішеннями виконкому Київради.

Частиною 2 статті 128 Земельного кодексу України (в редакції чинній на день укладення спірного договору) передбачено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається: державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на момент звернення ТОВ "АвтоНафта" до Київської міської ради з клопотанням про продаж земельної ділянки, ТОВ "АвтоНафта" здійснювало користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.08.2003, зареєстрованому за №78-6-00110, тому Київською міською радою було правомірно відчужено земельну ділянку на користь ТОВ "АвтоНафта" без проведення конкурсу.

Крім того, норми частини 2 статті 128 Земельного кодексу України не вимагають подання висновку екологічної експертизи для того, щоб придбати необхідну земельну ділянку у власність.

Згідно статті 14 Закону України "Про екологічну експертизу" (в редакції чинній на день укладення спірного договору), встановлено перелік проектів, програм та документації, які підлягають державній екологічній експертизі.

Проте вказаними нормами не передбачається необхідності проведення державної екологічної експертизи щодо договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які укладаються між зацікавленими сторонами.

Щодо встановлених Вищим адміністративним судом України у постанові від 21.05.2014 порушень вимог чинного законодавства, наданих при оцінці правомірності прийняття рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №421/1831 про продаж спірної земельної ділянки, то суди попередніх інстанцій виходили із постанови Верховного Суду України від 11.11.2014р. по справі №21-493а14 за позовом першого заступника прокурора Вінницької області до Вінницької міської ради, треті особи: ВАТ Концерн "Галнафтогаз", суб'єкт підприємницької діяльності особа 1, про скасування рішення, якою визнано, що місцева Рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 по справі №21-493а14 дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

На цих підставах суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в постанові від 21.05.2014.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає , що у спільній Постанові Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 по справі №21-405а-14 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вичерпає свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки можливо з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Вимоги визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, визнати відсутнім право користування земельною ділянкою, відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки є похідними від визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах Заступник прокурора міста Києва зазначає, що відповідно до вимог ст. ст. 26, 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ч. 3 ст. 13 Закону України "Про екологічну експертизу", Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 27.07.1995, при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки під будівництво, що є одночасним дозволом на будівництво об'єкта, який становить підвищену екологічну безпеку, зокрема автозаправного комплексу, наявність висновку екологічної експертизи є обов'язковою.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у відзиві на позов, поданому 27.10.2014 Київською міською радою господарському суду м. Києва ( т.1 а.с.143) повідомлено, що 24.12.2010 Міністерством екології та природних ресурсів України було надано ТОВ "АвтоНафта" позитивний висновок №15/1-2211.10-0676 державної екологічної експертизи щодо проекту "Автозаправний комплекс на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва."

Текс цього Висновку державної екологічної експертизи в матеріалах справи відсутній і судами попередніх інстанцій не досліджувався, що свідчить про неповне встановлення судами всіх обставин справи.

Відповідно до п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом вчинення нового правочину, погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи у їх сукупності.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги заступника прокурора міста Києва, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. у справі №910/14453/14 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014р. скасувати.

Справу №910/14453/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова