ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Справа № 904/1298/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м.Київ (далі - Банк),

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2017

зі справи № 904/1298/16

за позовом Банку в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Мед-Сервіс", м. Дніпро (далі - Фірма),

про стягнення заборгованості,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватне акціонерне товариство "Альба Україна", м. Бориспіль Київської області (далі - Товариство).

Судове засідання проведено за участю представників:

Банку - Савчука О.Г.,

Фірми - не з'яв.,

Товариства - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 3 456 125, 75 грн., з яких: 1 900 378,75 грн. заборгованості; 128 562,56 грн. пені; 102 620,45 грн. - 3% річних та 1 324 563,99 грн. - "інфляційних втрат" у зв'язку з неналежним виконанням Фірмою зобов'язань щодо повного та своєчасного розрахунку за договором купівлі-продажу від 26.08.2010 №778 (далі - Договір), право вимоги за яким у Банку виникло на підставі укладеного з Товариством договору відступлення прав вимоги від 05.06.2014 №70701-20/14-7 (далі - Договір відступлення прав вимоги).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 (колегія суддів у складі: Мартинюк С.В. - головуючий, Татарчук В.О. і Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (колегія суддів у складі: Широбокова Л.П. - головуючий, Джихур О.В. і Подобєд І.М.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права та прийняттям оскаржуваних судових актів з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Товариством (продавець) та Фірмою (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов Договору (пункт 1.1);

- товар передається по найменуванню та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (пункт 1.2);

- ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних (пункт 2.4);

- покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 Договору (пункт 4.2);

- оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії (пункт 5.2);

- у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар, та номер і дату Договору (пункт 5.4);

- у разі невиконання вимог пункту 5.4 Договору сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою. У разі, якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена, або вказаний невірний номер та (чи) номер та дата договору, якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку (пункт 5.5);

- товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію (пункт 6.1);

- право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних (пункт 6.2);

- Договір діє до 31.12.2010, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за місяць до його закінчення, Договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік (пункт 10.2).

Сторонами Договору було укладено додаткові угоди до нього від 05.01.2011, від 15.03.2012, від 02.04.2012.

05.06.2014 Товариством (первісний кредитор) та Банком (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого:

- первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 1 956 392,37 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями Фірми (боржник) у сумі 1 956 392, 37 грн., що випливає з Договору, укладеного між боржником та первісним кредитором (основне зобов'язання; пункт 1.1);

- первісний кредитор засвідчує, що заперечення, які можуть бути висунуті боржником проти вимог нового кредитора на момент підписання цього договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання боржником ( підпункт 1.1.2 пункту 1.1);

- первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги (пункт 1.2);

- новий кредитор набуває права вимоги, що відступається за цим договором після підписання сторонами зазначеного договору (пункт 3.1);

- первісний кредитор зобов'язаний передати в строк до 01.07.2014 новому кредитору за актом приймання-передачі (Додаток №3) оригінали таких документів: акт звірки взаєморозрахунків між боржником та первісним кредитором до Договору; видаткові накладні, специфікації, інші документи, що підтверджують наявність заборгованості боржника за Договором на всю суму, права вимоги на яку здійснюються відступленням прав за цим договором (підпункт 4.2.2 пункту 4.2);

- новий кредитор набуває право вимоги від боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів боржником у сумі, яка зазначена у пункті 1.1 Договору відступлення прав вимоги (пункт 7.1);

- крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором (пункт 7.2).

Сторонами Договору відступлення прав вимоги було складено акт приймання-передачі вимоги від 05.06.2014, відповідно до якого первісний кредитор зняв з балансу, а новий кредитор взяв на баланс дебіторську заборгованість у сумі 1 956 392,37 грн., а також первісний кредитор надав Банку довідку від 05.06.2014 №2003а про перелік майнових прав, що відступаються Банку за Договором відступлення прав вимоги, де, зокрема, зазначена і заборгованість відповідача.

Первісним кредитором та Банком на адресу відповідача було направлено сумісне повідомлення про відступлення прав вимоги за Договором на суму 1 956 392,37 грн. та про необхідність виконати зобов'язання зі сплати заборгованості новому кредитору, що підтверджується фіскальним чеком від 25.06.2014.

Крім того, 12.08.2014 новий кредитор звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі. У позовній заяві вказано, що первісним кредитором позивачеві було передано видаткових накладних на суму 1 900 378,75 грн., яку він і просить стягнути. До позовної заяви долучено реєстр видаткових накладних, за якими позивач просить стягнути спірний борг, усього 1247 накладних.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано таке.

З наданого позивачем реєстру видаткових накладних вбачається, що спірними є накладні за період з 21.05.2013 по 12.11.2013 (з №31813803 по №34384425), всього 1218 накладних на загальну суму 1 831 999, 01 грн., та з 24.01.2014 по 08.04.2014 (з №40158239 по №41043098), всього 29 накладних на загальну суму 68 379,74 грн., а всього на суму 1 900 378,75 грн., що і є предметом позову. Строки оплати за спірними накладними спливли, відповідно, з 20.06.2013 по 06.05.2014.

Позивачем та третьою особою не подано суду доказів того, за якими видатковими накладними було відступлено право вимоги, а саме акти приймання-передачі таких документів (як то передбачено підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 Договору відступлення прав вимоги, додатком №3 до Договору відступлення прав вимоги). Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведений позивачем перелік накладних у кількості 1247 штук і був предметом відступлення права вимоги, про що у позовній заяві наголошує Банк та підтверджує у своїх поясненнях Товариство.

Фірма не заперечує отримання товару за спірними накладними, проте стверджує, що повністю оплатила поставлений товар, на підтвердження чого надала суду довідки та копії платіжних доручень, згідно з якими за період з 07.05.2013 по 24.04.2014 нею сплачено за поставлений товар 26 208 052,64 грн.

З письмових пояснень Товариства вбачається, що за період дії Договору воно поставило Фірмі товар на загальну суму 96 099 017,22 грн., загальна сума повернень товару - 179 025,20 грн., загальна сума оплат - 93 963599,65 грн., а борг складає 1 956 392,37 грн.

За даними Фірми, заборгованість на 01.10.2012 складала 4 045 283,61 грн., оприбутковано товару з 01.10.2012 по 30.04.2014 на 48 568 563,52 грн., повернуто товару за цей період на 178 833,35 грн., здійснено оплат на 53 093 209,80 грн., переплата складає 658 196,02 грн.

Остаточного звіряння розрахунків сторони Договору не здійснили та не визначили достовірно заборгованість (чи переплату) за Договором.

Право вимоги за період з 21.05.2013 по 08.04.2014 було відступлено не за всіма видатковими накладними в цьому періоді, оскільки, як вбачається з переліку накладних, наданого самим позивачем, постачання товару лише за період з 03.01.2014 по 01.05.2014 було здійснено за значно більшою кількістю накладних (3654 штуки).

Сума такої поставки з врахуванням і спірних 29 накладних становить 6 869 177,62 грн., оплачено за цей період 6 888 357,40 грн., що співпадає у розрахунках обох сторін, та з урахуванням суми вартості повернутого товару становить 6 896 570,73 грн., тобто за цей період наявна переплата коштів.

За період з 21.05.2013 по 12.11.2013 (всього по 1218 накладних) за розрахунком позивача сума боргу складає 1 831 999,01 грн. Відповідачем за даний період з врахуванням 30 днів на оплату сплачено 14 425 236,17 грн., тобто суму, яка є значно більшою за ту, на яку поставлено товару за спірними накладними.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що наведений у додатку №1 до позовної заяви перелік видаткових накладних надано Банку Товариством довільно, і цей перелік неможливо ідентифікувати з відступленою сумою боргу, оскільки вказані суми не співпадають. Накладні зі спірного періоду часу взяті не підряд, по періодах поставки, а вибірково. Яким чином кредитори визначили, що з усієї кількості видаткових накладних за спірний період часу неоплаченими є саме зазначені ними поставки, - позивачем та третьою особою не підтверджено.

З платіжних доручень вбачається, що Фірма, на порушення умов Договору, не зазначила в них конкретні видаткові накладні, а посилалася лише на Договір.

Відповідно до пункту 5.5 Договору в разі невиконання вимог пункту 5.4 цього договору сторони погодили, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першим. У разі, якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний невірний номер та (чи) номер та дата договору, якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за спірний період відповідачем оплачено більшу суму, ніж та, на яку поставлено товару, та значно більшу, ніж становить сума вимог позивача.

Названими судовими інстанціями не прийнято як належний доказ наданий позивачем акт звірки розрахунків, в якому вказано, що за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 заборгованість Фірми перед Товариством складає 1 983 785,48 грн., оскільки даний акт не ґрунтується та не відповідає даним, що містяться у первинних бухгалтерських документах, і сам по собі не є безумовним доказом наявності чи відсутності заборгованості.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено, що на момент укладення Договору відступлення права вимоги у Фірми існувала заборгованість перед Товариством у заявленому до стягнення розмірі, тому Товариство відступило позивачу недійсну вимогу, оскільки всі оплати були здійснені відповідачем до укладання Договору про відступлення права вимоги, а тому в позові слід відмовити.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Банку із відмовою у задоволенні позову.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК України):

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692);

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610);

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625);

- кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512);

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514);

- первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517);

- первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519).

Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 зі справи №3-42гс12).

З огляду на відповідні законодавчі приписи, правові позиції та з урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій, з'ясувавши стан взаєморозрахунків сторін за Договором та встановивши відсутність у Фірми заборгованості перед Товариством та наявність переплати у Фірми за Договором на момент укладення Договору відступлення права вимоги, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що судом не задоволені клопотання позивача про витребування всіх видаткових накладних та платіжних доручень за Договором за весь період його дії з 26.08.2010 по 05.06.2014 та про призначення у справі судово-економічної експертизи (з метою встановлення суми поставки товару та суми оплат за весь час дії Договору та встановлення суми боргу) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.

Як зазначено у пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є заборгованість за переліком накладних, які вказані позивачем у додатку до позовної заяви (за період з 21.05.2013 по 12.11.2013 [з №31813803 по №34384425], всього 1218 накладних на загальну суму 1 831 999, 01 грн., та з 24.01.2014 по 08.04.2014 24.01.2014 по 08.04.2014 [з №40158239 по №41043098], всього 29 накладних на загальну суму 68 379,74 грн.), тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відхилення згаданих клопотань позивача, оскільки дослідження всіх відносин сторін, що склалися за весь час дії Договором не є предметом позову.

Крім того, за клопотанням позивача ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у цій справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листом від 22.11.2016 повернув справу до суду з посиланням на завантаженість експертів-економістів і проведення експертизи за зоною обслуговування.

Водночас слід дійти висновку, що зазначені скаржником у цій справі питання "встановлення суми поставки товару за весь час дії договору, суми оплат за весь час дії договору та встановлення суми боргу" є питанням застосування права попередніми судовими інстанціями до з'ясованих ними фактичних обставин справи, які (питання) не потребували спеціальних знань у галузі науки, техніки, економіки тощо, а, отже, й призначення судової експертизи, передбаченої статтею 41 ГПК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Відповідні доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 зі справи № 904/1298/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець