Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.03.2015 року у справі №910/2272/14
Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №910/2272/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 910/2272/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Жаботіної Г.В., Палія В.В.розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.07.2014у справі№ 910/2272/14 Господарського суду міста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" про стягнення 138379,42 грн. пені та 50198,23 грн. 3% річних. за участю представників сторінвід позивача: Онищенко І.П. (довіреність від 25.06.2014 № 19/10), від відповідача: Комісар С.П. (довіреність від 11.03.2014 № 31) ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у лютому 2014 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" про стягнення з відповідача 138379,42 грн. пені та 50198,23 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2014 у справі № 910/2272/14 (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 17607,57 грн. три проценти річних з простроченої суми, 18767,99 грн. пені, 2228,95 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (колегія у складі суддів:Яковлєва М.Л. - головуючого, Авдєєва П.В., Куксова В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 910/2272/14 в частині відмови у стягненні 3% річних та пені, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК "Газ України" в частині стягнення пені, 3% річних задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 колегія у складі суддів: Дерепи В.І. - головуючого, Корнілової Ж.О. -доповідача, Грека Б.М.) прийнято касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено розгляд на 19.08.2014.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 18.08.2014 № 05-05/1238, у звязку з необхідністю, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 22.04.2014 № 1, та на виконання розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2014 № 25-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Жаботіної Г.В., Палія В.В., для розгляду касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 910/2272/14.

Вислухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника позивача, відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" (покупець, відповідач) 20.12.2010 укладено договір № 06/10-2602-ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти (а.с. 24-30).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсягах, зазначеного у пункті 1.2 цього договору.

Постачальник передає покупцеві з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 15094 тис. куб. м. (пункт 1.2. договору).

Пунктом 3.1. передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додатну вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім цього збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.

Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім цього ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім цього ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 16467 554,00 грн., крім цього ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 19761064,80 грн.

У пункті 4.1 договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата у розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10-го числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При невиконання покупцем вимог, передбачених пунктом 4.1 цього договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу покупцеві (пункт 4.2. договору).

Строк дії договору відповідно до умов пункту 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами, і діє в частині поставки газу з 01.01. 2011 до 31.12.2011, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.

Укладений між сторонами у справі договір № 06/10-2602-ТЕ-29 від 20.12.2010 є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що позивачем передано відповідачу протягом січня-вересня 2011 року 10030616 м3 природного газу вартістю 13 132 082,50 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011, від 28.02.2011 року, від 31.03. 2011, від 30.04.2011, від 31.05.2011, від 30.06.2011, від 31.07.2011, від 31.08.2011, від 30.09. 2011 (а.с. 14-23).

При цьому, судами встановлено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012, між сторонами у справі та Територіальним органом Казначейства у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Охтирської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 29/517-ГУ, предметом якого була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (а.с. 63-64).

Суди дійшли до передчасного висновку, що відповідно до умов вказаного договору, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 150000,00 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Охтирка для погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню; сторони у справі відповідно до вимог статті 604 Цивільного кодексу України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 150 000,00 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суди дійшли до передчасного висновку, що прострочення оплати на умовах договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, виходячи з того, що зобов'язання з оплати природного газу вартістю 150000 грн. на умовах спірного договору поставки сторонами припинено за домовленістю сторін; вимоги про стягнення решти збитків внаслідок інфляції у заявлений позивачем період (21-31 січня 2011 року щодо природного газу, поставленого у січні 2011 року), коли прострочення не існувало, задоволенню не підлягають.

Враховуючи з вартості природного газу березня 2011 року, відповідач допустив прострочення оплати у розмірі 1000139,38 грн., квітня 2011 року - 990491,32 грн., травня 2011 року - 263383,20 грн., червня 2011 року - 121570,80 грн., липня 2011 року - 597253,54 грн., серпня 2011 року - 606816,09 грн., вересня 2011 року - 1478836,26 грн., позивач просив стягнути штрафних санкцій згідно з розрахунком наведеним у рішенні.

За порушення відповідачем строків оплати одержаного природного газу позивач просить стягнути з відповідача 50198,23 грн. 3% річних.

Господарський суд першої інстанції передчасно задовольнив вимоги позивача про стягнення 17607,57 грн. 3% річних, враховуючи, що вартість природного газу оплачувалась відповідачем з простроченням.

За порушення відповідачем строків оплати одержаного природного газу позивач просить стягнути з відповідача 138379,42 грн. пеню.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках, порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Проте частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2 статті 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням встановлених судами обставин щодо розміру простроченого зобов'язання та стану його виконання на час розгляду справи, відсутності даних про заподіяння позивачу у зв'язку з цим збитків, співрозмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін у забезпеченні сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу, суд першої інстанції відповідно до вимог статті 233 Господарського України передчасно зменшив розмір пені на 80 % до 18 767,99 грн. з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Проте, приймаючи рішення та постанову, суди дійшли до помилкового висновку, що укладаючи договір № 29/517-ГУ на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 сторони здійснили новацію у розумінні частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України в частині порядку та способу виконання зобов'язання, в результаті новації припинено первісне зобов'язання та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання, тобто відповідач виконав зобов'язання з оплати коштів за договором № 06/10-2602 ТЕ-29 від 20.12.2010.

Судами порушені норми матеріального права - статті 525, 526, 530, 599, 604, 625 Цивільного кодексу України) та норми процесуального права - статті 47, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України,, що є підставою для скасування рішення та постанови відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 910/2272/14 Господарського суду міста Києва підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" частково задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 910/2272/14 Господарського суду міста Києва - скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.

Судді: Жаботіна В.Г.

Палій В.В.