ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року Справа № 910/2575/17

головуючого суддів: Ковтонюк Л.В., Нєсвєтової Н.М., Корнілової Ж.О.за участю представників сторін: Медведєв О.В., Олексієнко М.Г.,Сєров Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Державної казначейської служби Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/2575/17господарського суду міста Києваза позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта"до відповідачів:1. Міністерства юстиції України 2.Державної казначейської служби Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України простягнення 1 577 270,28 грн.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Управлінню Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.03.2017) про стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" суми 1 418 362,99 грн., яку на виконання постанови ВП № 50366945 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.03.2016 про стягнення з боржника публічного акціонерного товариства "Укрнафта" виконавчого збору у розмірі 1 418 362,99 грн. у зв'язку із невиконанням у встановлений строк наказу № 910/13862/15, виданого господарським судом міста Києва, було списано стягувачем - Міністерством юстиції України - за платіжною вимогою № 312/16-100 від 23.03.2016, списаннях цих коштів підтверджується меморіальним ордером № 312/16-100 від 31.03.2016. Стягнуті з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" кошти у розмірі 1 418 362,99 грн. згідно розпорядження № 50366945/16 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.04.2016 були переказані отримувачу: "Печерськ УК/Печерськ: р-н 22070000, кредитний рахунок № 31319305700007. Також публічне акціонерне товариство "Укрнафта" просило стягнути 34 091,36 грн. 3 % річних та 124815,93 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2017 замінено відповідача -1 відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на відповідача -1 Міністерство юстиції України, замінено відповідача -2 Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва на відповідача -2 Державну казначейську службу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2017 (суддя Турчин С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 1 418 362,99 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої стягненням виконавчого збору згідно з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича ВП № 50366945 від 10.03.2016. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 (колегія у складі суддів: Андрієнка В.В., Власова Ю.Л., Буравльова С.І.) рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2017 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 1 418 362,99 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням виконавчого збору згідно з постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича ВП № 50366945 від 10.03.2016, 34 091,36 грн. 3 % річних та 124815,93 грн. інфляційних нарахувань, а також 2 383,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2017 як такі, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Державна казначейська служба України також звернулась із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2017 як такі, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до Державної казначейської служби України відмовити.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України з огляду на наступне.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/13862/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича ВП №50366945 від 10.03.2016 про стягнення виконавчого збору, а тому позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 1 418 362,99 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням виконавчого збору згідно з постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича ВП № 50366945 від 10.03.2016, є такою, що підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення 34 091,36 грн. 3 % річних та 1 248 15,93 грн. інфляційних нарахувань, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки між сторонами відсутні правовідносини з виконання грошового зобов'язання.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1 418 362,99 грн. Щодо вимог позивача стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПАТ "Укрнафта" 3 % річних у сумі 34 091,36 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 124 815,93 грн., то апеляційний господарський суд дійшов висновку про їх задоволення та скасував рішення місцевого господарського суду в цій частині.

В касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вказав про те, що при поданні позовної заяви позивачем підмінене поняття матеріальної шкоди та здійснення дій щодо повернення коштів, виходячи з того, що постанова про стягнення виконавчого збору була визнана протиправною та скасована після закінчення виконавчого провадження. Вимога позивача у даній справі щодо суми 1 418 362,99 грн. виникла не у зв'язку із невиконанням рішення про стягнення суми, а внаслідок виникнення обставин щодо повернення стягнутого виконавчого збору, також безпідставно було задоволено апеляційним господарським судом вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у даному випадку відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України.

Державна казначейська служба України в касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 зазначила про те, що Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України І Міністра фінансів України. Відповідно до пункту 2 вказаного Положення, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністерства фінансів України. Казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади. Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України. Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, тому Казначейство не може нести відповідальність перед позивачем. Крім того, в даному випадку відносини виникли не з договірних правовідносин, а тому норми Цивільного кодексу України в частині застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання застосуванню не підлягають, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 41 "Кошти виконавчого провадження" Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суди попередніх інстанцій, стягуючи з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 1 418 362,99 грн. сплачених ним як виконавчий збір згідно постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича ВП № 50366945 від 10.03.2016, не з'ясували, на які рахунки на підставі платіжного доручення № 2302 від 04.04.2016 із призначенням платежу "101;00015622; погашення в/збору відповідно до постанови про стягнення з боржника в/збору № 50366945(16) від 10.03.2016" було зараховано 1 418 362,99 грн. - грошові кошти, що надійшли на відповідний рахунок державної виконавчої служби при примусовому виконанні наказу господарського суду м. Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн., згідно розпорядження № 50366945/16 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.04.2016 (відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21.04.1999); за якими видатками (на які цілі) було використано стягнуті в порядку, встановленому статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21.04.1999, з боржника публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 1 418 362,99 грн. як кошти виконавчого збору; чи було перераховано вказані грошові кошти до Державного бюджету України в порядку, встановленому чинним законодавством України, у зв'язку з чим ухвалені судовими інстанціями постанова та рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2017 скасувати, справу № 910/2575/17 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий Л.Ковтонюк

судді: Н.Нєсвєтова

Ж.Корнілова