Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 910/15324/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників сторін: позивача - Перехристюка А.І. дов. № 58 від 9 березня 2017 року та відповідача - Петренка В.В. дов. від 21 грудня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Агрохолдинг Авангард" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Укрветсанзавод" до ПАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі його філії "Кіровський" про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Державне підприємство "Укрветсанзавод" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Кіровський" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (далі - відповідач) з позовом про стягнення суму основного боргу за договором № У-10/38621468/2015 від 31 грудня 2015 року в розмірі 39875 гривень 48 коп., 1555 гривень 14 коп. пені та 2791 гривень 28 коп. штрафу за прострочення виконання зобов'язання.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі його філії "Кіровський" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства "Укрветсанзавод" 39875 гривень 48 коп. боргу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі його філії "Кіровський" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року - без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Агрохолдинг Авангард" просить скасувати судові рішення та відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст. 530 ЦК України.

Наполягає на тому, що строк виконання зобов'язання не настав.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31 грудня 2015 року між ПАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі його філії "Кіровський" (замовник) та Державним підприємством "Укрветсанзавод" (виконавець) укладено договір про надання послуг з утилізації № У-10/38621468/2015, за умовами якого:

- в порядку та на умовах, визначених договором, за завданням замовника виконавець зобов'язується організувати збирання, утилізацію відходів: тваринного походження (боєнські відходи, трупи загиблих тварин, кістки, птиця, риба тощо), неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини, термін реалізації якої закінчився або яка не відповідає діючим вимогам і стандартам, згідно з чинним законодавством України (пункт 1.1 договору);

- замовник зобов'язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 1.2 договору);

- замовник передає у власність виконавця, а виконавець приймає для подальшої утилізації відходи, які утворились в результаті виробничо-господарської діяльності замовника (пункт 1.3 договору);

- підтвердженням факту надання послуг за договором є акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 1.5 договору);

- загальна ціна договору не обмежується і складається із вартості послуг з організації збирання, утилізації відходів окремих партій відходів та витратами понесеними виконавцем у зв'язку з таким перевезенням відходів, якщо перевезення буде здійснюватись транспортом виконавця (пункт 3.1 договору);

- вартість послуг з організації збирання, утилізації відходів визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 1) за 1 тонну відходів (пункт 3.2 договору);

- вартість послуг з організації збирання, утилізації кожної окремої партії відходів зазначається в акті та підтверджується актами приймання-передачі відходів і товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури тощо (пункт 3.5 договору);

- розрахунок за договором здійснюється на умовах 100% передоплати згідно з виставленим виконавцем рахунком-фактурою; замовник зобов'язується протягом трьох днів з моменту отримання рахунку-фактури, у випадку відсутності претензій до його змісту, здійснити оплату за договором у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця, зазначений у реквізитах сторін договору (пункт 3.6 договору);

- у випадку порушення замовником умов оплати за договором він сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості за весь період прострочення до моменту повного виконання своїх зобов'язань за договором (пункт 4.2 договору);

- позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами договору тривалістю в 3 роки (пункт 4.6 договору);

- договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2016 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд (пункт 7.1 договору).

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни вартість послуг з утилізації 1 тонни відходів складає 2090 гривень 53 коп., протокол підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Державне підприємство "Укрветсанзавод" посилається на те, що ним у березні та квітні 2016 року надано відповідачу послуги з утилізації відходів тваринного походження на загальну суму 51870 гривень 23 коп., зобов'язання зі сплати вартості яких останній виконав частково, у зв'язку з чим у відповідача виник перед позивачем борг розмірі 39875 гривень 48 коп.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ПАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі його філії "Кіровський" зазначає, що у останнього відсутній обов'язок з оплати послуг за договором, оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження направлення відповідачу рахунку-фактури та претензії щодо неналежного виконання договору про надання послуг з утилізації №У-10/38621468/2015 від 31 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем у березні та квітні 2016 року було надано відповідачу послуги з утилізації відходів тваринного походження на загальну суму 51870 гривень 23 коп., що підтверджується актами приймання-передачі робіт (надання послуг), а саме: № 26 від 31 березня 2016 року на суму 39013 гривень 47 коп., №37 від 30 квітня 2016 року на суму 12856 гривень 76 коп.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, відповідачем частково оплачено надані позивачем послуги на суму 11994 гривень 75 коп. до подання позову до суду, що не спростовано сторонами.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку що послуги є такими, що надані позивачем і прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень.

Судами мотивовано відхилено доводи заявника апеляційної скарги про те, що у відповідача не виник обов'язок із сплати наданих відповідачем послуг по договору, оскільки останнім не було направлено рахунків-фактури та претензії, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 3.6 договору розрахунки за договором здійснюються на умовах 100% передоплати згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Встановлено, що докази вчасного направлення позивачем відповідачу рахунків-фактур за березень, квітень для здійснення останнім оплати наданих послуг, з урахуванням саме положень п. 3.6 договору, в матеріалах справи відсутні.

Одночасно з позовною заявою позивачем поданий також рахунок на оплату № КІР/56 від 31 травня 2016 року на загальну суму 39875 гривень 48 коп., що є сумою, заявленою позивачем вимоги (без урахування штрафних санкцій). Доказів надсилання вказаного рахунку відповідачу до подання даного позову позивачем не надано.

Питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення судом спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не заперечувався факт надання позивачем послуг, визначених умовами договору № У10/38621468/2015 від 31 грудня 2015 року, та факт наявності у відповідача боргу в розмірі, заявленому позивачем, зважаючи на те, що відповідач отримав позовну заяву з додатками, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, докази оплати наданих послуг судам не надані, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, на час прийняття місцевим господарським судом рішення по суті спору строк для сплати коштів за отримані послуги настав, а тому підставно задовольнили позов в цій частині.

Крім того, під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції встановлено, що представником позивача надано копію супровідного листа про направлення на адресу відповідача претензії щодо неналежного виконання договору про надання послуг з утилізації №У-10/38621468/2015 від 31 грудня 2015 року, а також рекомендоване повідомлення про вручення з відповідною відміткою представника відповідача про отримання цього листа, що не спростовано останнім в судовому засіданні.

Державним підприємством "Укрветсанзавод" заявлено також вимогу про стягнення 1555 гривень 14 коп. пені та 2791 гривень 28 коп. штрафу за період з 3 червня 2016 року по 11 липня 2016 року.

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку порушення замовником умов оплати за договором він сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості за весь період прострочення до моменту повного виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно із п. 3.6 договору замовник зобов'язується протягом трьох днів з моменту отримання рахунку-фактури, у випадку відсутності претензій до його змісту, здійснити оплату за договором у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця, зазначений у реквізитах сторін договору.

Судами встановлено, що оскільки послуги позивачем надані у березні і квітні 2016 року, то рахунки-фактури мали бути надіслані відповідачу за березень 2016 року - у лютому 2016 року, за квітень 2016 року - у березні 2016 року.

У свою чергу позивачем рахунок на оплату № КІР/56 складено 31 травня 2016 року та надіслано 10 серпня 2016 року разом із позовною заявою.

Враховуючи, що обов'язок відповідача із сплати наданого рахунку виник 11 липня 2016 року, а позивач не звертався до суду першої інстанції з заявою про збільшення позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача сум пені та штрафу, заявлених позивачем за період з 3 червня 2016 року по 11 липня 2016 року.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, отже, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова