Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 922/4545/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Іванової Л.Б., Акулової Н.В. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 рокуу справі№ 922/4545/14 господарського суду Харківської областіза позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. ХарківдоКомунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харківпрозатвердження додаткової угоди

За участю представників:

від позивача: Токарєв С.В. (дов.№243/810 від 13.11.2014 року);

від відповідача: Ващенко Т.Д. (дов.№38-4055/391 від 27.10.2010 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року по справі №922/4545/14 (суддя: Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволені частково; змінено договір на відпуск та споживання води № 13024 від 22.11.2005р., в частині п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1.1., 3.1.3., 3.4.1., 3.4.8., 3.4.18., 4.1., 4.2., 4.3., 4.5., 4.7., 6.1.; стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" судові витрати в розмірі 1218,00 грн. в решті позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано частковою наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року у справі №922/4545/14 (судді: Камишева Л.М., Івакіна В.О., Черленяк М.І.) апеляційну скаргу відповідача задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2014 року у справі № 922/4545/14 скасовано в частині задоволення позову щодо внесення змін до п.п. 3.4.8 та 4.2 договору на відпуск та споживання води №13024, укладеного між Комунальним підприємством "Харківводоканал" та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" 22.11.2005 р.; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову про внесення змін до п.п. 3.4.8 та 4.2 договору на відпуск та споживання води № 13024 від 22.11.2005 р. відмовлено; в решті рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прийнята судом першої інстанції редакція пункту 4.2. Договору суперечить вимогам пунктів 5.1, 5.24., 3.2. та 3.3. правил №190; встановлення у п. 3.4.8 Договору двомісячного строку з моменту винесення рішення для обладнання всіх водопровідних вводів для потреб гарячого водопостачання споживачів комерційними приладами обліку є неправомірним, оскільки чинним законодавством не передбачені терміни, в які такі прилади обліку повинні бути встановлені.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року по справі №922/4545/14, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року у справі №922/4545/14 залишити в силі; вирішити питання розподілу судових витрат.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" просить залишити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року по справі №922/4545/14 без змін, а в задоволені касаційної скарги відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував, проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між комунальним підприємством "Харківводоканал" та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" укладено договір на відпуск та споживання води №13024 від 22.11.2005р., пунктами 7.1. та 7.2. якого визначено, що договір діє до 31.12.2006 р. Якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається пролонгованим (продовженим) на такий же період без підписання додаткової угоди.

Сторони вносили зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод до нього.

У зв'язку зі змінами в законодавстві, яким сторони керуються при виконанні умов Договору, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про необхідність внесення змін до діючого договору, та пропозицією сумісно визначитись з переліком заходів, необхідних для подальшої роботи, по низки питань.

На вказаний лист, КП "Харківські теплові мережі" листом від 27.06.2014 р. за №23- 2160 направило додаткову угоду №8 до Договору разом із "Додатком №3 "Перелік об'єктів споживання води з системи централізованого питного водопостачання для централізованого гарячого водопостачання населення".

КП "Харківводоканал" на лист відповідача від 27.06.2014 р. за №23-2160 направило КП "Харківські теплові мережі" свою редакцію додаткової угоди до Договору для розгляду та підписання, в зв'язку з тим, що запропонована відповідачем додаткова угода була підписана особою, повноваження якої не були підтверджені.

На вказану пропозицію, КП "Харківські теплові мережі" листом №23-2498 від 21.07.2014р., зазначило, що по більшості пунктів запропонованої додаткової угоди підприємство згодне, а саме: по пунктам 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 14, 15 та 16 з незначними редакційними правками в окремих з них. Крім цього, КП "Харківські теплові мережі" направило нову редакцію додаткової угоди до Договору для розгляду та підписання.

Враховуючи, що сторонами було досягнуто згоди не по всім питанням стосовно внесення змін до діючого договору, КП "Харківводоканал" направило КП "Харківські теплові мережі" протокол розбіжностей до наданої останнім нової додаткової угоди (лист №7354/ДС від 05.08.2014 р.)

Сторони не досягли згоди щодо внесення змін до діючого договору на відпуск та споживання води №13024 від 22.11.2005р., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Частиною 3 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до ч.1 ст.187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 встановлено, що правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". (п.п.2.1, 2.2 Правил № 190).

Суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що Законом України від 10.04.2014р. № 1198-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" були внесені зміни до ст.ст. 7, 13, 19, 26, 27, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", які не знайшли свого відображення у Договорі сторін. Відповідачем була прийнята редакція позивача щодо внесення змін до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1.1, 3.1.3, 3.4.1, 3.4.18, 4.1, 4.3, 4.5, 4.7, 6.1 Договору, а також зміни слова "Абонент" на слово "Потребитель", у зв'язку з чим, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в цій частині. Відмовляючи в задоволенні позову в частині внесення змін до п. 3.4.10 Договору, суд зауважив, що даний пункт Договору не регулює питання щодо розміру плати за надані позивачем послуги, а обов'язковість їх внесення в судовому порядку позивачем не доведена.

Суд апеляційної інстанції частково скасував рішення суду першої інстанції, а саме в частині внесення змін до п.п. 3.4.8 та 4.2 Договору.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що редакція пункту 3.4.8, запропонована позивачем, передбачає термін оснащення всіх водопровідних вводів приладами обліку - протягом двох місяців з дня винесення рішення суду про внесення змін до Договору.

Відповідно до п. 5.3. Правил №190 встановлено, що обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів.

Пунктом 5.9. Правил №190 встановлено, що у разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник має право зобов'язати споживача встановити або замінити засіб обліку у визначений ним термін відповідно до умов договору.

Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника. (п.5.5. Правил №190).

Відповідно до п. 5.6. Правил №190 до початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вихідні дані видаються за заявкою споживача в 15-денний термін. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника.

Згідно п.5.7. Правил №190 Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що КП "Харківські теплові мережі" зазначає, що за такий термін підприємство не в змозі виконати великий обсяг робіт.

Чинним законодавством у сфері централізованого водопостачання та водовідведення не передбачені терміни, в які прилади обліку мають бути встановлені. Тобто термін оснащення всіх водопровідних вводів приладами обліку визначається з урахуванням вимог Правил №190 та умов договору.

У даному випадку врахувавши положення Правил №190, Законодавство України та умови договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про відмову у задоволені позовних вимог про внесення змін до п. 3.4.8 Договору.

Суд першої інстанції, в пункті 4.2 Договору зазначив, що протягом двох місяців з моменту винесення рішення суду проводити розрахунки по приладам обліку, які не пройшли повірку, за середньодобовою витратою води за показаннями цих приладів за березень-квітень 2014р. У випадку невиконання споживачем зобов'язань з оснащення водопровідних вводів об'єкті, перерахованих в додатку №1, повіреними приладами обліку, об'єми споживання води розраховуються у відповідності з п.3.3 Правил по пропускній спроможності труби вводу, з посиланням на пункти 3.1-3.3, 5.24 Правил № 190 та вважає, що водоспоживання є самовільним та безобліковим і повинно здійснюватись за пропускною спроможністю труби вводу.

Проте суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції в цій частині, та зазначив що воно не узгоджується з Правилам №190.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Пункт 5.24 Правил №190, передбачає розрахунок обсягів холодної води за середньодобовими витратами води за два розрахункові місяці, що передують місяцю виходу приладу обліку з ладу. Тобто пункт 5.24 передбачає випадки, коли є в наявності прилад обліку, за яким ведеться облік споживання води, а в разі його пошкодження кількість води за час відсутності приладу обліку визначається за середньодобовому витрачанню води, визначеним за показаннями даного приладу обліку, за попередні два місяці.

Відповідно до п.5.27 Правил №190 встановлено, що в окремих випадках (сезонне водоспоживання, незначні витрати води, недоцільність встановлення засобів обліку, їх відсутність тощо) розрахунок витрат води споживачами, які не мають засобів обліку, за узгодженням з виробником виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, - за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття судом першої інстанції пункту 4.2 договору в новій редакції суперечить пунктам Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 та відмовив у задоволенні позову про внесення змін до п.4.2. договору на відпуск та споживання води №13024 від 22.11.2005 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Комунального підприємства "Харківводоканал".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року у справі №922/4545/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. Іванова

Судді: Н.В. Акулова

Т.П. Козир