Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.06.2015 року у справі №910/29120/14
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №910/29120/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 910/29120/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва, Російська Федерація (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015

зі справи № 910/29120/14

за позовом Товариства

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ (далі - Підприємець),

про стягнення 73 080 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - ОСОБА_2 (особисто).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 73 080 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на самостійні частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_4" (далі - Твір), а саме кадри з серій під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3" та зображень персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_4" Твору.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 згадані рішення і постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2015 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, Остапенко О.М., Сотніков С.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а судові витрати покласти на Підприємця. Скаргу з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

08.06.2010 товариством з обмеженою відповідальністю Студія "АНИМАККОРД" (далі - Студія) як правовласником і Товариством як правонабувачем укладено договір (далі - Договір), за умовами якого:

- правовласник передає правонабувачу виключне право на Твір, а правонабувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором винагороду. Передачі підлягає виключне право на серії Твору: 1) ІНФОРМАЦІЯ_5; 2) "ІНФОРМАЦІЯ_6"; 3) ІНФОРМАЦІЯ_7; 4) ІНФОРМАЦІЯ_8; 5) ІНФОРМАЦІЯ_3; 6) ІНФОРМАЦІЯ_9; 7) ІНФОРМАЦІЯ_10; 8) ІНФОРМАЦІЯ_11 (пункт 1.1);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на Твір (пункт 6.1).

Згідно з пунктом 2 додатку № 1 до Договору одночасно з передачею права на Твір правовласник передає правонабувачу в повному об'ємі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи Твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою Твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів Твору, їх іменами, текстом) незалежно від того, чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в додатках до Договору.

Товариством подано також авторський договір замовлення від 01.04.2008 № ОК-2/2008, укладений Студією і ОСОБА_6, відповідно до якого останній створив і передав Студії сценарії перших 8-ми серій Твору.

Отже, Товариство є власником виключних майнових прав на Твір та його складові частини і має право захищати свої права, в тому числі шляхом звернення до господарського суду.

Зображення персонажів Твору і кадри серій названого мультиплікаційного серіалу є частинами Твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядаються судом як твори.

У Підприємця відсутні були правові підстави для використання зображень персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_4" і кадрів Твору.

01.04.2014, 02.04.2014 і 03.04.2014 представник Товариства купив у магазині "Продукти", що належить Підприємцю і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Федорова, 9, за 23 грн. чотири шоколадні яйця (вартість кожного - 5,75 грн.), на яких без дозволу Товариства зображені персонажі Твору - "ІНФОРМАЦІЯ_4". Це підтверджується відеозаписами, наданими Товариством, та відповідними фіскальними чеками.

Товариством на підставі пункту "г" частини другої статті 50 Закону визначено компенсацію за порушення авторського права в сумі 73 080 грн.

Наявні у справі докази не містять відомостей про те, що: Підприємець замовляв виготовлення шоколадних яєць із зображенням персонажів Твору "ІНФОРМАЦІЯ_4" з метою подальшої реалізації; Підприємець здійснював оптовий продаж таких шоколадних яєць; про кількість потерпілих осіб внаслідок реалізації шоколадних яєць.

Підприємець зазначав про відсутність у нього намірів порушувати авторські права Товариства і про те, що ним названий товар не реалізується і що на момент купівлі та реалізації товару йому не було та не могло бути відомо про наявність у Товариства виключних прав на Твір.

Стягнення з Підприємця компенсації в сумі 73 080 грн. за порушення авторських прав Товариства шляхом реалізації 4-х шоколадних яєць вартістю 23 грн. не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України, та є малозначущим, а тому в позові слід відмовити.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації за порушення майнових авторських прав.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого, зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 73 080 грн. (6 х 10 х 1 218 грн.), виходячи з того, що: кількість об'єктів інтелектуальної власності Товариства, права на які було порушено, складає 6; мінімальна заробітна плата - 1 218 грн., кількість таких заробітних плат - 10.

Однак з установлених судовими інстанціями обставин справи вбачається, що виключні майнові авторські права на Твір та його складові частини належать Товариству, з боку Підприємця мало місце використання персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_4" та кадрів Твору шляхом продажу відповідного товару із зображенням згаданих об'єктів авторського права за відсутності необхідного дозволу позивача.

З огляду на встановлений факт допущеного порушення майнових авторських прав та відповідні обставини справи достатньою та співрозмірною у даному випадку буде сума компенсації у мінімально можливому відповідно до чинного законодавства розмірі 12 180 грн., у зв'язку з чим судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів підлягають відповідній зміні.

При цьому судові витрати зі справи згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2015 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 зі справи № 910/29120/14 змінити, виклавши резолютивну частину зазначеного рішення в такій редакції:

"Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" 12 180 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 304,50 грн. судового збору.

У решті позову відмовити".

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" судовий збір за подання апеляційних скарг у сумі 487,20 грн. та за подання касаційних скарг у сумі 514,65 грн.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій