Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 908/3764/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Малетича М.М., Могил С.К., за участю представників: позивачаОмельченко О.О., представник, відповідачаДенисова М.П., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015у справі№908/3764/14 Господарського суду Запорізької областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг"доДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"простягнення суми,

У зв'язку з відпусткою судді Борденюк Є.М. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.03.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 908/3764/14 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Малетич М.М., Могил С.К.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (далі - Порт) 506985,89 грн, з яких 501598,85 грн - основної заборгованості, 2006,40 грн інфляційних втрат, 3380,64 грн 3% річних. Позов мотивовано тим, що Порт, маючи повноваження оператора спільної діяльності, при складанні податкової декларації про результати спільної діяльності без створення юридичної особи за підсумками 2013 року та визначенні об'єкта оподаткування, зарахував суму перевищення над вартістю внеску (причал 10), який було повернуто відповідачеві, у розмірі 8231970,21 грн у доходи спільної діяльності, у зв'язку з чим прибуток спільної діяльності за 2013 рік, який підлягав розподіленню між учасниками, було зменшено на відповідну суму сплаченого спільною діяльністю (замість Порту) податку на прибуток у розмір 1567075 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 (суддя Серкіз В.Г.) в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що кошти або майно, що перевищують вартість вкладу, повинні враховуватись у доходах; спільна діяльність отримала відповідні доходи при внесенні змін до договору, згідно з якими зі спільної діяльності вилучався причал 10; з зазначених доходів було сплачено податок на прибуток.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (судді: М'ясищев А.М. - головуючий, Дучал Н.М., Склярук О.І.), рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 у справі № 908/3764/14 скасовано; стягнуто з поточного рахунку Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на користь ТОВ "Метінвест-шіппінг" 506985 грн 89 коп. (5015985 грн основної заборгованості, 2006,40 грн інфляційних втрат, 3389,64 грн 3% річних від простроченої суми виконання грошового зобов'язання), 11808 грн витрат зі сплати судової експертизи та 10139,72 грн витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом та 5069,86 грн судового збору за апеляційну скаргу. Постанова суду мотивована тим, що відповідно до абзацу 1 пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України саме учасник спільної діяльності, якому майно повернулося за більшою вартістю, ніж було внесено, а не спільна діяльність, повинен сплатити податок з такого доходу.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, невірно витлумачено підпункт 136.1.14 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між ТОВ "Скіф-шіппінг", яке перейменовано в ТОВ "Метінвест-шіппінг", (Підприємство) та ДП "Маріупольський морський торговельний порт" (Порт) укладено договір №27-7/06/477 про спільну діяльність від 04.07.2006, за умовами п.1.1. якого сторони зобов'язуються для досягнення спільної господарської мети діяти при здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт металовантажів (навантажування та розвантажування з одного виду транспорту на інший), робіт по зберіганню, упаковці, обв'язці, кріпленню вантажів, передвантажній підготовці і т.п. на виробничій території 10-го причалу порту, а також при: маркетинговій діяльності, спрямованій на залучення додаткових вантажопотоків та інвестицій до порту, транспортно-експедиційних операціях, комплексному обслуговуванню суден, розробки і впровадженні нових технологій, у порядку та на умовах, закріплених у даному договорі, з метою підвищення рівня ефективності вантажно-розвантажувальних робіт та одержання прибутку.

Відповідно до п.2.1. договору ведення спільних справ за цим договором здійснюється Портом. У відносинах з третіми особами повноваження порту вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою його підприємством згідно чинного законодавства України. Підприємство зобов'язується видати порту довіреність для ведення спільних справ.

Порт зобов'язується складати окремий баланс, статистичну звітність, вести бухгалтерський облік і податкову звітність спільної діяльності відповідно до чинного законодавства України (п. 3.2.8.договору).

Відповідно до п.5.1 договору, з урахуванням договору про внесення змін №3 від 11.07.2008, прибуток від спільної діяльності визначається в порядку, передбаченому чинним законодавством України, яким регулюється здійснення спільної діяльності на території України без створення юридичної особи. Прибуток, одержаний учасниками договору в результаті спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників: порт - 67,93 %, підприємство - 32,07 %. При цьому частка прибутку підприємства не може перевищувати 50 % незалежно від внеску сторін.

Договором від 07.06.2013 про внесення змін до договору про спільну діяльність у зв'язку з набранням чинності 14.06.2013 Закону України "Про морські порти України" та необхідністю передачі гідротехнічних споруд новоствореному ДП "Адміністрація морських портів України", сторони домовились про таке: у додаток № 2-а Договору про спільну діяльність внести наступні зміни: виключити з переліку вартості внесків порту у спільну діяльність причал 10 (рядок № 8), у зв'язку з чим встановити оціночну та загальну вартість усіх об'єктів у сумі 33782197 грн (без ПДВ).

Суди встановили, що десятий причал за домовленістю сторін, як частина вкладу Порту у спільну діяльність, було повернуто відповідачеві з метою подальшої передачі до ДП "Адміністрація морських портів України". Сума перевищення оціночної вартості 10 причалу над його залишковою вартістю на момент передачі до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" склала 8 231 970,21 грн.

Порт, маючи повноваження оператора (уповноваженого) спільної діяльності, при складанні податкової декларації про результати спільної діяльності без створення юридичної особи за підсумками 2013 року та визначенні об'єкта оподаткування, зарахував суму перевищення над вартістю вкладу у розмірі 8231970, 21 грн у доходи спільної діяльності.

При цьому листом від 15.04.2014 № 21-63 Порт повідомив ТОВ "Метінвест-шіппінг", що дохід від спільної діяльності за 2013 рік становить 171811817,00 грн у тому числі: 163 579 847,00 грн доходи за виставленими рахунками; сума перевищення оціночної вартості 10 причалу над його залишковою вартістю на момент його повернення зі спільної діяльності у розмірі 8231970, 21 грн. (згідно з п.п.136.1.14. п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України), та зазначив, що сума податку на прибуток за результатами передання 10 причалу склала 1 564 075,00 грн і буде відображена у протоколі підведення підсумків спільної діяльності за перший квартал 2014 року.

Порт надіслав позивачу протокол підведення підсумків спільної діяльності у 1 кварталі 2014 року, згідно з яким суму податку на прибуток в розмірі 1564075,00 грн було зараховано у витратну частину спільної діяльності (сума податку на прибуток від спільної діяльності).

Позивач не погодився з включенням 1564075,00 грн податку на прибуток за результатами передання 10 причалу у сумі податку на прибуток від спільної діяльності, про що повідомив порт у листі № 24/04/237 від 24.04.2014.

За таких обставин, позивач, посилаючись на те, що Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" йому не доплачено 501598,85 грн прибутку за перший квартал 2014 року за договором про спільну діяльність № 27-7/06/477 від 04.07.2006, звернувся з позовом у даній справі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з підпунктом 153.14.1 пункту 153.14 статті 153 Податкового кодексу України облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Підпунктом 136.1.14 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, а саме, кошти або майно, які повертаються учаснику договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, в разі припинення, розірвання або внесення відповідних змін до договору про спільну діяльність, але не вище вартості вкладу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Як встановив суд апеляційної інстанції, причал був переданий Порту зі спільної діяльності за балансовою вартістю безкоштовно, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав вважати, що внаслідок такої операції спільна діяльність отримала дохід. Учасник передавав до спільної діяльності майно, яке коштувало одну ціну, а зі спільної діяльності майно йому повернулося за більшою вартістю ніж було внесено, тому це є дохід такого учасника, який відображається у його бухгалтерському обліку.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, за яких при розподіленні прибутку між учасниками ДП "Маріупольський морський торговельний порт" позивачу не доплачено 501598,85 грн прибутку за перший квартал 2014 року за договором про спільну діяльність №27-7/06/477 від 04.07.2006, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 501598,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджений в сумі 501598,85 грн, апеляційний господарський суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов правильного висновку про обов'язок відповідача сплатити основний борг в зазначеній сумі, збільшений на інфляційні в сумі 2006,40 грн та річні в сумі 3380,64 грн.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що в резолютивній частині постанови основна заборгованість та сума 3% річних зазначені в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення. Перевіривши доводи скаржника в цій частині, колегія встановила, що загальна сума, що підлягає до стягнення з відповідача (506985,89 грн), вказана апеляційним господарським судом вірно. Водночас судом допущені описки при зазначенні основної заборгованості (5015985 грн замість 501598,85 грн) та суми 3% річних (3389,64 грн замість 3380,64 грн), які в даному випадку не зачіпають суті рішення і можуть бути виправлені в порядку, передбаченому статтею 89 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі №908/3764/14 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді М. Малетич

С. Могил