Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 910/18746/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. (головуючий суддя Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. (суддя Стасюк С.В.)у справі№ 910/18746/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"прозахист ділової репутації та стягнення моральної шкоди в розмірі 100.000,00 грн.,за участю представниківпозивачаЛуценко В.О.,відповідачаПавлюк Г.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі -ТДВ "СК "Індіго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (далі - ПАТ "КБ "Глобус", відповідач) про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди в розмірі 100.000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 277 ГК України, ст.ст. 1, 5, 27 Закону України "Про інформацію", ст.ст. 33, 35 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач поширив невизначеному колу осіб недостовірну та негативну інформацію, яка, на думку скаржника, завдала суттєвого зниження активів позивача, а також призвела до втрати довіри в очах його існуючих та потенційних ділових партнерів.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.08.2014 р. на електронну адресу ТДВ "СК "Індіго" від ПАТ "КБ "Глобус" надійшов електронний лист, адресований комерційним банкам України, в якому була зазначена наступна інформація:

"Засвідчуємо свою повагу та повідомляємо наступне.

23.12.2013 р. між ТДВ "Страхова компанія "Індіго" (страховик) та ТОВ "Туристична компанія "АВН" (страхувальник), вигодонабувач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус", укладено договір добровільного страхування відповідальності (ІАТА) № 322-16007-13.

У зв'язку з настанням страхового випадку, вигодонабувач - ПАТ "КБ "Глобус" надало ТДВ "СК "Індіго" в повному обсязі документи, передбачені договором страхування.

ТДВ "СК "Індіго" ухиляється від виплати страхового відшкодування на користь ПАТ "КБ "Глобус" за страховим випадком.

Зважаючи на недобросовісне виконання ТДВ "СК "Індіго" власних беззаперечних зобов'язань по договору страхування, ПАТ "КБ "Глобус" застерігає Вас від співпраці з ТДВ "СК "Індіго".

З повагою, Голова Правління С.Б. Куріленко."

Зміст даного повідомлення, а також факт розсилання вказаного листа на електронні адреси комерційних банків України відповідач не заперечує. Крім того, матеріалами справи підтверджується та учасниками апеляційного провадження не заперечується наявність правовідносин між сторонами, які виникли саме на підставі договору добровільного страхування відповідальності (ІАТА) № 322-16007-13 (далі - договір страхування).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що інформація, викладена у вказаному електронному листі, не відповідає дійсності та порушує його особисте немайнове право на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть йому належати. Крім того позивач наполягає на тому, що надсиланням вказаного електронного листа відповідач завдав позивачу моральну шкоду на суму 100.000,00 грн.

Статтею 94 ЦК України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - Постанова Пленуму) недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо), і, яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

В абз. 1 п. 15 Постанови Пленуму також зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Разом із тим, згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суди визначили, що характер поширеної у листі інформації є оціночним судженням, а саме критичною оцінкою певних фактів і недоліків та суб'єктивною думкою сторони.

Зі змісту вищезазначеного електронного листа вбачається, що відповідач визначив поведінку ТДВ "СК "Індіго" щодо відстрочення виплати страхового відшкодування як ухилення позивача від виконання умов договору.

Разом з тим, судами встановлено, що згідно з листом № 61/2-070814/2 від 07.08.2014 р. позивач фактично відмовився здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу у строк в 15 робочих днів після отримання всіх необхідних документів (як було встановлено п. 8.4 договору страхування). При цьому в тому самому листі позивач зазначав про використання свого права, яке передбачено п. 7.3.5 договору страхування, зокрема, на відстрочку виплати страхового відшкодування за заявленим випадком на 30 днів.

Пунктом 7.3.5 договору страхування встановлено, що за наявності причин щодо сумніву в обґрунтованості виплати страхового відшкодування страховик має право відстрочити виплату до отримання підтвердженого або спростування таких причин відповідними компетентним органами, але не більше ніж на 30 днів.

Водночас лист № 61/2-070814/2 від 07.08.2014 р. не містить жодних обґрунтувань стосовно того, які саме причини та сумніви виникли у ТДВ "СК "Індіго" (а також, які саме правові обставини зумовили настання таких сумнівів), зокрема, для того, щоб позивач міг не виконувати п. 8.4 договору страхування (який є істотною умовою договору страхування), а скористатися правом, передбаченим положеннями п. 7.3.5 договору страхування, та відстрочити виплату страхового відшкодування на суттєвий строк у 30 днів.

Як встановлено судами, невмотивоване рішення позивача про відстрочення виплати страхового відшкодування (яке було викладене у листі від 07.08.2014 р.), зумовило здійснення критичної оцінки фактів і недоліків у правовідносинах між сторонами з подальшим виникненням у відповідача оціночного судження про те, що ТДВ "СК "Індіго" ухиляється від виплати страхового відшкодування у встановлений договором строк (про що і було зазначено у спірному електронному листі). Будь-яких інших фактів або тверджень відповідача стосовно правовідносин між сторонами спірний електронний лист не містить.

Доводи скаржника про поширення вищезазначеної інформації невизначеному колу осіб, як встановлено судами, спростовується матеріалами справи, оскільки зі змісту спірного електронного листа вбачається, що він був адресований лише комерційним банкам України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суди дійшли правомірного висновку, що в даному випадку саме позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Разом з цим, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач вчинив дії щодо поширення негативної та недостовірної (в розумінні вищезазначених приписів законодавства) інформації стосовно ТДВ "СК "Індіго". Також скаржником не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між зазначеною ПАТ "КБ "Глобус" в електронному листі інформацією та будь-якими негативними наслідками, які настали для позивача (зокрема, завдання матеріальної або нематеріальної шкоди), що також унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на наведене суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, обґрунтовано зазначивши при цьому, що оспорювана інформація не містить відомостей, виражених у формі тверджень, що принижували б ділову репутацію позивача з точки зору законів, моралі та звичаїв і могли б бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства; зазначені відповідачем відомості за ознакою відсутності у них фактичних даних є відтворенням власного суб'єктивного уявлення; висловлювання відповідача не є розповсюдженням недостовірних та дискредитуючих відомостей щодо позивача у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності позивача, у тому числі про виконання ним договірних зобов'язань, якість послуг позивачем, - тобто відомостей, які можуть вплинути на зниження вартості нематеріальних активів позивача.

Окрім наведеного позивачем не конкретизовано в прохальній частині позовних вимог, яку саме інформацію він просить зобов'язати відповідача спростувати, розповсюджену електронною поштою всім комерційним банкам України. Так, позивач просить спростувати інформацію, розповсюджену електронною поштою (без зазначення жодних реквізитів). Тоді як електронний лист, на який посилалася сторона в тексті позовної заяви, містить декілька інформаційних складових, зокрема про наявність між сторонами правочину, тощо.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 зазначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. Резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.

Проте на підставі позовних вимог ТДВ "СК "Індіго" неможливо ухвалити рішення, резолютивна частина якого відповідала би приписам законодавства (навіть у разі достатніх правових підстав для задоволення позову), оскільки у прохальній частині позову сторона не визначає, яку саме інформацію вона вимагає спростувати.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. у справі № 910/18746/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікової