Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.02.2017 року у справі №926/100/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 926/100/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"на рішення та постановугосподарського суду Чернівецької області від 22.06.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі№ 926/100/16 господарського суду Чернівецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"доПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1)треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. ОСОБА_4 (третя особа-2); 2. ОСОБА_5 (третя особа-3); 3. Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Укргазпромполіс" (третя особа-4)провизнання недійсним правочинну про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених у вигляді заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина",за участю представників: від позивача Бондар Е.А.від відповідачаВеличко О.В.від третьої особи-1ОСОБА_8від третьої особи-2не з'явивсявід третьої особи-3не з'явивсявід третьої особи-4не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" (далі - ПАТ "Укргазпромбанк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк" звернулося до господарського суду позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" (далі - ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина") про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого листом відповідача до позивача від 24.03.2015.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.06.2016 у справі № 926/100/16 (суддя Швець М.В.) у задоволенні позову ПАТ "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.) рішення господарського суду Чернівецької області від 22.06.2016 у справі № 926/100/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.06.2016 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 926/100/16, ПАТ "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Євсікова О.О., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.02.2017 о 10 год. 50 хв.

У відзиві на касаційну скаргу позивача, який надійшов до Вищого господарського суду України 14.02.2017 до початку судового засідання, третя особа-1 касаційну скаргу підтримала та просила суд її задовольнити.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-2, третя особа-3 та третя особа-4 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.12.2008 між АБ "Укргазпромбанк" (Кредитодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Буковина" (Позичальник) укладено договір банківського кредиту № 1301-К/08, згідно з умовами якого Кредитодавець відкрив Позичальнику кредитну лінію з граничним лімітом заборгованості у розмірі 2 667 082,00 дол. США та 1 090 000,00 грн. (з урахуванням додаткових угод №№ 1-38).

Відповідно до додаткових угод № 14 та № 27, Позичальник зобов'язався повертати кредит згідно з графіком повернення кредиту до 06.11.2015 та сплачувати процентну ставку з 01.01.2012 - 12,0% річних при наданні кредиту у доларах США та 20,0% річних при надані кредиту у національній валюті України.

06.04.2009 між АБ "Укргазпромбанк" (Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Укргазпромполіс" (Вкладник) укладено генеральну угоду № С-USD-101 про порядок укладання договорів банківських вкладів з юридичною особою.

22.08.2014 між ПАТ "Укргазпромбанк" (Банк) та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Укргазпромполіс" (далі - ПАТ "СК "Укргазпромполіс" (Вкладник) укладено договір банківського вкладу № С-USD-101 "Короткостроковий"-14, відповідно до умов якого Вкладник розмістив у Банку депозитний вклад на загальну суму 34 000,00 дол. США до 24.03.2015 (з врахуванням додаткових договорів №№ 1-4).

24.12.2014 між ПАТ "Укргазпромбанк" (Банк) та ПАТ "СК "Укргазпромполіс" (Вкладник) укладено договір банківського вкладу № С-USD-101 "Короткостроковий"-15, відповідно до умов якого Вкладник розмістив у Банку депозитний вклад на загальну суму 1 336 000,00 дол. США до 24.03.2015.

19.01.2015 між ПАТ "СК "Укргазпромполіс" (Первісний кредитор) та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" (Новий кредитор) був укладений договір передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 04/15, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор отримав майнові права вимоги грошових коштів, які обліковуються на депозитних рахунках Первісного кредитора за зобов'язаннями згідно з договором банківського вкладу № С-USD-101 "Короткостроковий"-14 від 22.08.2014 у розмірі 34 000,00 дол. США, про що складено акт приймання-передачі документів.

Також, 19.01.2015 між ПАТ "СК "Укргазпромполіс" та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" був укладений договір передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 05/15, відповідно до умов якого ПАТ "СК "Укргазпромполіс" відступило, а ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" отримало майнові права вимоги грошових коштів, які обліковуються на депозитних рахунках первісного кредитора за зобов'язаннями згідно з договором банківського вкладу № С-USD-101 "Короткостроковий"-15 від 24.12.2014 у розмірі 1 336 000,00 дол. США, про що складено акт приймання-передачі документів.

05.11.2012 між ПАБ "Укргазпромбанк" (Банк) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) (Клієнт) укладено договір банківського рахунку № 17800.

12.03.2015 ОСОБА_4 звернулася до ПАТ "Укргазпромбанк" із заявою про видачу грошових коштів, які обліковуються на рахунку, у сумі 6 900,00 дол. США.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, листом від 25.03.2015 ПАТ "Укргазпромбанк" повідомило ОСОБА_4 про неможливість видачі грошових коштів у вказаній сумі.

Також, судами було встановлено, що 13.03.2015 між ОСОБА_4 та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" укладено договір № 1/Б передачі (відступлення) права вимоги на поточних рахунках, відповідно до умов якого ОСОБА_4 відступила, а ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" отримало майнові права вимоги грошових коштів у сумі 6 900 дол. США за договором банківського рахунку № 17800, про що складено акт приймання-передачі документів.

14.08.2012 між ПАТ "Укргазпромбанк" та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) укладено договір банківського рахунку № 5479.

27.02.2015 ОСОБА_5 звернувся до ПАТ "Укргазпромбанк" із заявою про видачу грошових коштів, які обліковуються на рахунку, у сумі 48 728,81 дол. США.

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, листом від 05.03.2015 ПАТ "Укргазпромбанк" повідомило ОСОБА_5 про неможливість видачі грошових коштів у вказаній сумі.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що 02.03.2015 між ОСОБА_5 та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" укладено договір № 2/П передачі (відступлення) права вимоги на поточних рахунках, відповідно до умов якого ОСОБА_5 відступив, а ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" отримало майнові права вимоги грошових коштів у сумі 48 728 дол. США за договором банківського рахунку № 5479, про що складено акт приймання-передачі документів.

Господарські суди вказали, що 19.03.2015 ПАТ "СК "Укргазпромполіс", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 письмово повідомили ПАТ "Укргазпромбанк" про заміну кредитора у зобов'язанні та надали відповідні докази прав нового кредитора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 22.01.2015 № 42/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" до категорії проблемних" ПАТ "Укргазпромбанк" віднесено до категорії проблемних банків та запроваджено ряд обмежень в діяльності Банку.

24.03.2015 ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" направило ПАТ "Укргазпромбанк" заяву про зарахування в односторонньому порядку зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1 425 628 дол. США, з яких:

- 34 000 дол. США, право вимоги на які відповідач отримав за договором передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 04/15 від 19.01.2015, укладеним між ПАТ "СК "Укргазпромполіс" та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина";

- 1 336 000 дол. США, право вимоги на які відповідач отримав за договором передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 05/15 від 19.01.2015, укладеним між ПАТ "СК "Укргазпромполіс" та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина";

- 48 728 дол. США, право вимоги на які відповідач отримав за договором передачі (відступлення) права вимоги на поточних рахунках № 2/П від 02.03.2015, укладеним між ОСОБА_5 та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина";

- 6 900 дол. США, право вимоги на які відповідач отримав за договором передачі (відступлення) права вимоги на поточних рахунках № 1/Б від 13.03.2015, укладеним між ОСОБА_4 та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина".

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформлюється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому однорідність цих вимог випливає з їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. Крім того, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого у вигляді заяви ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" від 24.03.2015, позивач зазначив, що вказаний правочин є недійсним у силу ст.ст. 203, 215 ЦК України. Зокрема, позивач послався на те, що станом на 24.03.2015 строк виконання зобов'язань за договором банківського кредиту № 1301-К/08 від 29.12.2008 ще не настав, а тому заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не може бути підставою для припинення зобов'язань сторін. Крім того, позивач зазначив, що зобов'язання за кредитним договором № 1301-К/08 та договорами банківського рахунку № 5479 від 14.08.2012, № 17800 від 05.11.2012 не є однорідними. Також, позивач вказав про неприпустимість заміни кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора згідно з договорами банківського рахунку та банківського вкладу. Крім того, позивач послався на те, що проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" суперечить постанові правління НБУ № 42/БТ від 22.01.2015, якою встановлено обмеження в діяльності ПАТ "Укргазпромбанк", а саме: не допускати проведення активних операцій з інсайдерами, акціонерами банку та пов'язаними особами; погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ "Укргазпромбанк", приймати тільки в грошовій формі; повернення коштів інсайдерам та пов'язаним особам здійснювати за погодженням з НБУ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів стосовно того, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених у вигляді заяви ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" від 24.03.2015, суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

У силу приписів ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст.ст. 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи із приписів статей 1066, 1068 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 910/8058/15-г.

Однак, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням вказаної постанови Верховного Суду України, на яку посилався позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги.

Також, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на постанову Правління НБУ від 22.01.2015 № 42/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного банку "Укргазпромбанк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку". При цьому, позивач зазначав, що вказаною постановою було встановлено обмеження в діяльності Банку та передбачено, зокрема, що погашення заборгованості, яка виникла за будь-якими активними операціями ПАТ "Укргазпромбанк", приймаються тільки в грошовій формі.

Проте, господарські суди не надали належної оцінки доводам позивача про те, що правовим наслідком проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" від 24.03.2015 є відсутність у сторін взаємних однорідних зобов'язань, і таке зарахування не передбачає надходження грошових коштів на рахунки Банку, що суперечить постанові Правління НБУ від 22.01.2015 № 42/БТ.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач стверджував, що 24.03.2015 у зв'язку із закінченням строку банківських вкладів, відповідно до договорів банківського вкладу № С-USD-101 "Короткостроковий"-14 від 22.08.2014 та № С-USD-101 "Короткостроковий"-15 від 24.12.2014 грошові кошти у сумі 1 336 000,00 дол. США та 34 000 дол. США були повернуті на користь первинного кредитора - ПАТ "СК "Укргазпромполіс" відповідно до п. 3.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 516. Таким чином, на думку позивача, відбулось подвійне стягнення з Банку грошових коштів у вказаних сумах.

Однак, наведені доводи ПАТ "Укргазпробанк" залишені поза увагою апеляційного господарського суду.

Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та рішення господарського суду Чернівецької області від 22.06.2016 у справі № 926/100/16 скасувати.

Справу № 926/100/16 передати на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.О. Євсіков

С.Р. Шевчук