Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №923/86/13-г

Друк

Пошук

219

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.01.2016 року у справі №923/86/13-г
Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №923/86/13-г

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 923/86/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Херсонської області від 27.01.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 № 923/86/13-г господарського суду Херсонської областіза заявою боржникаПриватного підприємства "Фірма "Сол-Транс"провизнання банкрутомза участю представників сторін: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.01.2015 у справі № 923/86/13-г у задоволенні скарги кредитора Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. відмовлено.

Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства "Фірма "Сол-Транс". Юридичну особу банкрута - Приватне підприємство "Фірма "Сол-Транс" ліквідовано. Провадження у справі припинено.

Затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури в сумі 1 524,60 грн., з яких 979,44 грн. грошова винагорода, 545,16 грн. відшкодування витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 923/86/13-г ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.01.2015 у справі № 923/86/13-г залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" - без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "Херсонський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.01.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 923/86/13-г, винести нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ДП "Херсонський морський торговельний порт" від 21.01.2015 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича, а справу направити для продовження розгляду до господарського суду Херсонської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 41, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Херсонської області від 16.05.2013 визнано ПП "Фірма "Сол-Транс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, припинено повноваження арбітражного керуючого Почепи В.О. з виконання обов'язків розпорядника майна ПП "Фірма "Сол-Транс", призначено ліквідатором банкрута ПП "Фірма "Сол-Транс" арбітражного керуючого Почепу В.О.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.10.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, вимоги Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" в сумі 1 147,00 грн. судові витрати - 1 черга, 538 144 грн. 57 коп. - 4 черга, 30 226 грн. 96 коп. - 6 черга.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.05.2014 затверджено звіт арбітражного керуючого Почепи В.О. про виконану ним в ході ліквідаційної процедури ПП "Фірма "Сол-Транс" роботу станом на 31.03.2014 р., задоволено заяву арбітражного керуючого Почепи В.О. про дострокове припинення повноважень ліквідатора ПП "Фірма "Сол-Транс", припинено повноваження ліквідатора боржника ПП "Фірма "Сол-Транс" арбітражного керуючого Почепи В.О. у справі № 923/86/13-г., призначено ліквідатором ПП "Фірма "Сол-Транс" арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича.

05.01.2015 до господарського суду ліквідатором ПП "Фірма "Сол-Транс" арбітражним керуючим Дудкіним Р.А. подано звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

21.01.2015 до господарського суду від Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" надійшла скарга на дії та бездіяльність ліквідатора ПП "Фірма "Сол-Транс" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі із поданого господарському суду ліквідатором Дудкіним Р.А. звіту та ліквідаційного балансу встановив, що ліквідатором проведено роботу з ліквідаційної процедури банкрута, а саме здійснено виявлення майнових активів банкрута, сформовано ліквідаційну масу та встановлено відсутність у боржника нерухомого майна, транспортних засобів, виробничих запасів, товарів тощо. За рахунок продажу та стягнення дебіторської заборгованості отримано 6 132,60 грн., які використані на відшкодування витрат з ліквідаційної процедури та часткову оплату послуг ліквідатора.

Господарським судом зазначено, що вищевказані обставини підтверджуються звітом ліквідатора, реєстром вимог кредиторів, інвентаризаційними описами, показниками ліквідаційної маси, рішеннями організатора аукціону, протоколом про проведення аукціону, договором купівлі-продажу майна, актом приймання-передачі права вимоги, платіжними дорученнями на перерахування коштів, довідкою ДАІ щодо відсутності у боржника транспортних засобів, довідкою Державної інспекції сільського господарства про відсутність у боржника сільгосптехніки, довідкою Держгірпромнагляду щодо відсутності у боржника майна, довідкою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо відсутності у боржника корпоративних прав, довідкою Укрморрічінспекції щодо відсутності у боржника плавзасобів, довідкою Державного космічного агентства України щодо відсутності у боржника космічних об'єктів та космічної техніки, рішенням державного реєстратора щодо відсутності речових прав за боржником, актом щодо передачі справ на архівне зберігання та свідчать, на думку суду першої інстанції, про виконання ліквідатором повноважень по ліквідації банкрута і спростовують твердження кредитора, викладені в скарзі щодо бездіяльності та неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків по проведенню ліквідації банкрута, зокрема, і в частині продажу дебіторської заборгованості.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Дудкіна Р.А. щодо проведення ліквідаційної процедури банкрута відповідають вимогам ст. ст. 41 - 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і щодо продажу дебіторської заборгованості, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 44 вказаного Закону та здійснені ним в межах повноважень ліквідатора, визначених ст. 41 цього Закону.

Посилання скаржника - ДП "Херсонський морський торговельний порт" на невжиття ліквідатором заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, господарським судом до уваги не прийнято, оскільки питання продажу дебіторської заборгованості було відомо кредитору протягом всього періоду ліквідаційної процедури, про що свідчать дії ліквідатора по визначенню організатора аукціону, звіти ліквідатора та протоколи засідань комітету кредиторів, відповідно до яких комітетом кредиторів погоджувались дії ліквідатора щодо продажу дебіторської заборгованості та відхилено клопотання щодо створення фонду для фінансування витрат по стягненню вказаної заборгованості.

Твердження кредитора щодо заниженої ціни продажу також, на думку суду першої інстанції, є безпідставним, оскільки згідно заяви про проведення торгів початкова вартість визначена ліквідатором у сумі 749 349,84 грн., що становить сукупний розмір кредиторських вимог та в подальшому зменшена, що не суперечить положенням ст. ст. 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що скарга кредитора на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відсутністю майна та коштів, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 45 Закону про банкрутство, дійшов висновку про погашення вимог кредиторів.

Враховуючи все вищезазначене, господарський суд Херсонської області, керуючись вимогами ст. 46, 83 Закону про банкрутство, дійшов висновку про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію юридичної особи банкрута і виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та про припинення провадження у справі.

Також, суд першої інстанції, керуючись ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство, затвердив звіт ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури в сумі 1 524,60 грн., з яких 979,44 грн. грошова винагорода, 545,16 грн. відшкодування витрат, які підтверджено документально.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився із висновками суду першої інстанції про можливість затвердження наданого ліквідатором Дудкіним Р.А. звіту та ліквідаційного балансу, та про припинення провадження у справі.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором, відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, в цілях пошуку та виявлення можливого майна підприємства банкрута, були зроблені запити у відповідні організації та установи, на яких покладено проводити реєстрацію права власності юридичних та фізичних осіб на відповідне майно, про надання інформації щодо реєстрації майнових активів банкрута, зокрема, відповідно до листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.07.2014 р. № 09/04/12746/нк - ПП "Фірма "Сол-Транс" серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів відсутнє; Державна авіаційна служба України листом від 02.07.2014 р. № 20.1.19-7309 повідомила, що за ПП "Фірма "Сол-Транс" повітряні судна не зареєстровані; листом Міністерства доходів і зборів України від 04.07.2014р. № 4407/Д/99-99- 18-03-04-14 повідомлено, що ПП "Фірма "Сол-Транс" не перебуває на обліку в митницях Міндоходів як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності; у боржника, відповідно до листа Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 18.07.2014р. № 1247-05/1/1-14, записи в Судновій книзі України та Державному судновому реєстрі України щодо суден, власником або судновласником яких є ПП "Фірма "Сол-Транс" відсутні; Державним космічним агентством України листом від 13.08.2014 р. №3496/10-4.3/14 повідомлено, що ПП "Фірма "Сол-Транс" не належить до сфери управління агентства та ліцензії на космічну діяльність не отримувало. Також повідомлено про відсутність відомостей в обліку ДКАУ щодо космічних об'єктів, космічної техніки чи іншого майна у власності банкрута; листом Державної служби інтелектуальної власності України від 03.07.2014 р. №1-8/5014 повідомлено, що законами України про охорону прав на об'єкти права інтелектуальної власності та Положенням про Державну службу інтелектуальної власності України не передбачено проведення пошуку відносно наявності об'єктів права інтелектуальної власності будь-яким особам та надання інформації. Разом з тим, повідомлено, що Державною службою інтелектуальної власності України через мережу відкрито доступ до 9 баз даних та до 11 інформаційно-довідкових систем щодо об'єктів промислової власності; Службою безпеки України, департаменту охорони державної таємниці та ліцензування листом від 22.07.2014р. № 26/1/1-8832 повідомлено, що спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею ПП "Фірма "Сол-Транс" не надавався.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що попереднім ліквідатором надано відповіді з Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Херсонській області - автомототранспортні засоби за ПП "Фірма "Сол-Транс" не зареєстровано, лист від 10.06.2013 р. №6/12-7876; Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області - сільськогосподарська техніка за ПП "Фірма "Сол-Транс" не зареєстрована, лист №05-11/5223/5202 від 21.06.2013 р.; територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Херсонській області - об'єкти, які згідно чинного законодавства підлягають реєстрації в органах Держгірпромнагляду за ПП "Фірма "Сол-Транс" не зареєстровані, лист від 28.05.2013 р. №01-10/1/974; головного управління Держземагентства у Херсонській області - надання інформації про земельні ділянки зареєстровані за ПП "Фірма "Сол-Транс" не є можливим, оскільки необхідно звернутись до відповідного державного реєстратора прав, лист від 01.06.2013 р. №05-14/2889; відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні - згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, виконавчі провадження, в яких стягувачем є ПП "Фірма "Сол-Транс" на виконанні не знаходяться, лист від 03.06.2013 р. №11316; реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні - отримано рішення від 15.02.2013 р. №401152 про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з відсутністю відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень відносно ПП "Фірма "Сол-Транс".

Згідно довідки АТ "ОТП Банк" відділення в м. Херсон від 21.06.2014 р. №Н00-4-5/193, судом апеляційної інстанції встановлено, що поточний рахунок ПП "Фірма "Сол-Транс" №26008001332544 закрито 14.06.2014 р. Відповідно до довідки AT "ОТП Банк" відділення в м. Херсон від 21.06.2014 р. №Н00-4-5/324 поточний рахунок ПП "Фірма "Сол-Транс" №26042090332544 закрито 17.06.2014 р.

Згідно Акту № 66 від 25.07.2013р. Архівним відділом Херсонської міської ради прийнято документи ПП "Фірма "Сол-Транс" фонду №753, а саме - справи з особового складу. 08.10.2013 р. арбітражним керуючим Почепою В.О. знищено печатку ПП "Фірма "Сол-Транс", про що складено відповідний акт.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про відокремлені підрозділи ПП "Фірма "Сол-Транс" відсутні (витяг від 26.06.2014 р. №18897501).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що 30.05.2014 у відповідності до положень ч. 2 статті 41 Закону про банкрутство проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів, виробничих запасів, дебіторської заборгованості, малоцінних та швидкозношувальних предметів, товарів, грошових коштів, які знаходяться у касі ПП "Фірма "Сол-Транс" станом на 01.06.2014.

За результатами проведеної інвентаризації майна та майнових прав сформовано ліквідаційну масу банкрута до складу якої включено дебіторську заборгованість Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. Sti (м. Alіpasa Mahallesi basak caddesi №71 Izmit, Kocaeli, Turkiye) y сумі 289 583,43 гривень; Дебіторська заборгованість Херсонської торгово-промислової палати у сумі 372,60 гривень.

26.06.2014 на адресу Херсонської торгово-промислової палати спрямовано претензію з вимогою погасити заборгованість перед ПП "Фірма "Сол-Транс" у сумі 372,60 гривень.

07.07.2014 від Херсонської торгово-промислової палати надійшов акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого сальдо на 01.07.2014 р. склало 372,60 грн. на користь ПП "Фірма "Сол-Транс", акт звірки підписано ліквідатором та один примірник повернуто Херсонській торгово-промисловій палаті.

10.07.2014 від Херсонської торгово-промислової палати надійшли кошти у сумі 372,60 грн. в рахунок погашення дебіторської заборгованості, що обліковувалась у ПП "Фірма "Сол-Транс" (платіжне доручення № 2025 від 10.07.2014).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою визначення організатора аукціону з продажу належної Банкруту дебіторської заборгованості Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. Sti до редакції газети "Наддніпрянська правда" 16.05.2014 р. подано оголошення про конкурс з визначення організатора аукціону з продажу активу банкрута, з проханням надсилати пропозиції та документи на підтвердження кваліфікаційним критеріям, визначених статтею 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 30.05.2014.

21.05.2014 в газеті "Наддніпрянська правда" за № 39 опубліковано оголошення.

29.05.2014 на адресу ліквідатора надійшла заява щодо участі у конкурсі з визначення організатора торгів з продажу майна боржника від Товарної біржі "Електронні торги України", в інтересах якої виступає філія Товарної біржі "Електронні торги України" у м. Херсоні.

Протоколом №1 від 02.06.2014 переможцем конкурсу з визначення організатора аукціону з продажу майна ПП "Фірма "Сол-Транс" у справі про банкрутство № 923/86/13-г визначено Товарну біржу "Електронні торги України", в інтересах якої виступає філія Товарної біржі "Електронні торги Украйни" у м. Херсоні.

02.06.2014 до господарського суду Херсонської області подано клопотання про визначення організатора аукціону учасником провадження у справі. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.06.2014 клопотання ліквідатора задоволено, визнано організатора аукціону Товарну біржу "Електронні торги України", в особі філії Товарної біржі "Електронні торги України" у м. Херсоні учасником провадження у справі про банкрутство ПП "Фірма "Сол-Транс".

02.07.2014 на сайті Товарної біржі "Електронні торги України" (https://tbetu.com.ua) розміщено оголошення про продаж активу банкрута. Початкову вартість лоту визначено в порядку ч.1 статті 43 та ч.5 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у сумі 749 349,84 гривень. Відповідно до опублікованого Товарною біржею "Електронні торги України" оголошення, строк прийняття заявок на участь у аукціоні закінчився 15.07.2014. У зв'язку з відсутністю заявок на участь у торгах (аукціоні), організатором аукціону прийнято рішення визнати аукціон таким, що не відбувся, рішення від 16.07.2014.

З метою залучення широкого кола учасників аукціону, підвищення комерційного інтересу й попиту на об'єкт продажу, 18.07.2014 ліквідатором видано розпорядження про визначення початкової вартості продажу вищезазначеного лоту у сумі 90 000,00 грн.

Відповідно до опублікованого Товарною біржею "Електронні торги України" оголошення про проведення аукціону, строк прийняття заявок на участь закінчився 01.08.2014, у зв'язку з відсутністю заявок на участь у торгах (аукціоні), організатором аукціону прийнято рішення визнати аукціон таким, що не відбувся (рішення від 04.08.2014).

06.08.2014 організатором аукціону до Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України подано заявку щодо розміщення оголошення про проведення електронних торгів на їх веб-сайті в порядку статті 58 Закону про банкрутство. Початкову вартість лоту визначено у сумі 72 000,00 грн. із можливістю її зниження на тому ж аукціоні. Строк представлення заявок на участь в торгах встановлено з моменту опублікування оголошення про проведення аукціону на веб-сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України по 26.08.2014. У зв'язку з відсутністю заявок на участь у торгах (аукціоні) та керуючись ч.1, статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", рішенням від 26.08.2014 р. аукціон з продажу майна банкрута визнано таким що не відбувся.

01.12.2014 відбувся другий повторний аукціон з продажу дебіторської заборгованості ПП "Фірма "Сол-Транс". Початкова вартість майна складала 57 600,00 гривень, з можливістю її зниження на тому ж аукціоні доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Відповідно до протоколу № 116155 проведення аукціону від 01.12.2014 актив банкрута реалізовано за найвище запропонованою ціною - 5 760,00 гривень. Договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута між переможцем аукціону та ліквідатором укладено 01.12.2014. 02.12.2014 за актом про передання права вимоги, переможцю аукціону передано право вимоги та документи, які його засвідчують.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що кошти, отримані за результатами проведеної претензійної роботи та від реалізації активів ПП "Фірма "Сол-Транс" у сумі 6 132,60 гривень використано наступним чином: 4 608,00 гривень - винагорода організатора торгів Товарної біржі "Електронні торги України", 1 524,60 грн. - оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича у зв'язку з виконанням обов'язків ліквідатора у справі №923/86/13-г про банкрутство ПП "Фірма "Сол-Транс".

Доводи скаржника - ДП "Херсонський морський торговельний порт", що ліквідатор допустив бездіяльність щодо невжиття заходів по пред'явленню вимоги до фірми Erdern Ticaret Tomruk (Туреччина) про стягнення дебіторської заборгованості у сумі 289 583,43 грн. в судовому порядку, натомість вчинив дії щодо організації продажу дебіторської заборгованості на аукціоні по заниженій ціні, що призвело до припинення провадження у справі та порушення прав кредитора, та позбавило його можливості задовольнити свої вимоги у справі про банкрутство, судом апеляційної інстанції до уваги не взято, оскільки, на виконання ухвали господарського суду Херсонської області від 08.05.2014 від арбітражного керуючого Почепи В.О., який виконував повноваження ліквідатора, за актом приймання-передачі прийнято документи господарської діяльності банкрута, на підставі яких було сформовано ліквідаційну масу банкрута до складу якої було включено дебіторську заборгованість Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. Sti (м. Alіpasa Mahallesi basak caddesi №71 Izmit, Kocaeli, Turkiye) y сумі 289 583,43 гривень; Дебіторська заборгованість Херсонської торгово-промислової палати у сумі 372,60 гривень.

Зважаючи на відсутність фінансових ресурсів для вжиття заходів по пред'явленню вимог щодо повернення сум дебіторської заборгованості в судовому порядку та враховуючи, що комітет кредиторів неодноразово відмовляв ліквідатору у створенні фонду для оплати витрат по стягненню дебіторської заборгованості в судовому порядку, що підтверджується протоколами від 07.11.2013 р. № 5, від 28.02.2014 р. № 6, від 11.04.2014 р. №7, ліквідатором було прийнято рішення про продаж дебіторської заборгованості Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. Sti в порядку, встановленому Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому, ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.07.2014 задоволено клопотання ліквідатора, та визнано організатора аукціону Товарну Біржу "Електронні торги України" учасником провадження у справі про банкрутство ПП "Фірма "Сол-Транс".

Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові наголосила, що заявником апеляційної скарги - ДП "Херсонський морський торговельний порт" заперечень щодо клопотання ліквідатора не надавалось та ухвалу господарського суду від 19.07.2014 оскаржено не було, що підтверджується матеріалами справи. Продаж активів боржника відбувався організатором аукціону Товарною біржею "Електронні торги України", в порядку, встановленому розділом IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Інформація про проведення аукціонів та їх умови оприлюднювались на веб-сайтах Міністерства юстиції України, Вищого господарського суду України та веб-сайті самої товарної біржі (проводились електронні торги).

Щодо тверджень заявника апеляційної скарги в частині заниження початкової вартості, за яку було продано дебіторську заборгованість банкрута, суд апеляційної інстанції зазначив, що можливість зниження початкової вартості майна передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, ст.ст. 65, 66 вказаного Закону, тому, актив ПП "Фірма "Сол-Транс", а саме дебіторську заборгованість Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. Sti було реалізовано за найвище запропонованою ціною, а саме 5 760,00 гривень.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що комітету кредиторів, головою та єдиним членом якого є скаржник, щомісячно подавались звіти про хід проведення ліквідаційної процедури, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, ліквідатором у звіті комітету від 11.07.2014 за №02-01/250 зазначалось, що після укладення відповідного договору з Товарною біржею "Електронні торги України", в особі філії Товарної біржі "Електронні торги України" у м. Херсоні, 02.07.2014 направлено заяву про проведення відкритих електронних торгів - лот №107456 "Право вимоги, що виникло на підставі Договору доручення № 04-01/2010 на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних вантажів від 04.01.2010, укладеного між Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. LTD. Sti - "Замовник", та ПП "Фірма "Сол-Транс" - "Експедитор", сума дебіторської заборгованості складає 289 583,43 гривень.

Проте, з матеріалів справи, а також протоколів засідання комітету кредиторів, судом апеляційної інстанції не встановлено жодних пропозицій ДП "Херсонський морський торговельний порт" щодо необхідності вжиття заходів щодо пред'явлення вимог до дебітора фірми Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. LTD. Sti про стягнення дебіторської заборгованості у судовому порядку, або заперечень щодо реалізації даної заборгованості на аукціоні.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону про банкрутство, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки, проте, жодних доказів які б свідчили про вжиття таких дій ДП "Херсонський морський торговельний порт" матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ліквідатором вжито усіх заходів, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо пошуку та реалізації майна боржника, у т.ч. й в частині проведення аукціону з реалізації дебіторської заборгованості фірми Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. LTD. Sti.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення у справі про банкрутство, що є актом правосуддя, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із положень ст.ст. 41, 44, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 45 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Згідно ч. 2 ст. 46 вказаного Закону, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Враховуючи вимоги ст.ст. 41, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 05.01.2015 до господарського суду ліквідатором ПП "Фірма "Сол-Транс" арбітражним керуючим Дудкіним Р.А. подано звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Відповідно до ч. 11 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2015 до господарського суду від Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" надійшла скарга на дії та бездіяльність ліквідатора ПП "Фірма "Сол-Транс" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, колегія суддів Вищого господарського суду України висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, в даному випадку, а також, припинення банкрута, як юридичної особи, та припинення провадження у справі про банкрутство вважає безпідставними, з огляду на таке.

Суд касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі є заключною стадією у справі про банкрутство, яке повинно відбуватись в окремому судовому засіданні із заслуховуванням думки всіх учасників у справі, та є можливим лише після належного розгляду, в окремому судовому засіданні, всіх кредиторських вимог, всіх скарг на дії учасників ліквідаційної процедури, та надання оцінки всім доводам сторін, оскільки від їх розгляду безпосередньо залежатиме відповідність звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута фактичним обставинам справи, та можливість їх затвердження господарським судом.

В даному випадку, суд першої інстанції, в порушення вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який містить в собі як норми матеріального так і процесуального права, в одному судовому засіданні на заключній стадії у справі про банкрутство здійснив розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута разом зі скаргою ДП "Херсонський морський торговельний порт" на дії та бездіяльність ліквідатора ПП "Фірма "Сол-Транс" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. щодо невжиття ліквідатором всіх заходів по стягненню дебіторської заборгованості банкрута, належної правової оцінки, в порушення вимог ст. 43 ГПК України доводам скарги не надав, що не може свідчити про належний розгляду господарським судом по суті всіх обставин, які мають значення для справи та відповідність поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу банкрута фактичним обставинам справи.

Крім того, як вбачається із тексту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута одночасно затвердив звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури, розмір яких повинен був бути включений в ліквідаційний баланс вже на момент його розгляду господарським судом, що також свідчить про невідповідність наданого ліквідатором Дудкіним Р.А. суду першої інстанції звіту та ліквідаційного балансу банкрута фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, на вищезазначені обставини, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України та вимог спеціального Закону про банкрутство, уваги не звернув та не дав їм належної оцінки.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 вказаного Закону, звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Суд касаційної інстанції зазначає, що з моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство. Суд повинен давати оцінку рішенням комітету кредиторів та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство та ст. 43 ГПК України, щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судами попередніх інстанцій в тексті ухвали про затвердження звіту ліквідатора та постанови суду апеляційної інстанції не встановлено, чи подавав ліквідатор свій звіт та ліквідаційний баланс на розгляд комітету кредиторів, не з'ясовано чи схвалений комітетом кредиторів поданий ліквідатором до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, чи приймав комітет кредиторів із цього питання відповідне рішення та якими документами це підтверджується.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно ч. 7 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

В даному випадку, суд першої інстанції, затверджуючи звіт ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури в сумі 1 524,60 грн., з яких 979,44 грн. грошова винагорода, 545,16 грн. відшкодування витрат, в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство та ст. 43 ГПК України, не встановив, чи довів ліквідатор свій звіт про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури до відома кредиторів, не з'ясував, чи схвалено або ж погоджено даний звіт комітетом кредиторів, чи приймав комітет кредиторів із цього питання відповідне рішення, та якими документами це підтверджується.

Крім того, господарським судом, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не надано відповідної правової оцінки сумам грошової винагороди та витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі, не встановлено якими належними та допустимими доказами, згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, вони підтверджуються, а саме, судом першої інстанції не встановлено з чого саме складаються суми грошової винагороди та витрат у ліквідаційній процедурі, та не з'ясовано які саме витрати було здійснено ліквідатором в ліквідаційній процедурі, на що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові уваги не звернув та неповноту розгляду справи судом першої інстанції не усунув.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, в тексті ухвали про затвердження ліквідаційного балансу не встановлено на підставі належних та допустимих доказів загальний розмір дебіторської заборгованості підприємства банкрута, не надано належної правової оцінки розміру та підставам, динаміці змін всієї дебіторської заборгованості боржника, не вказана сума дебіторської заборгованості, яка існувала на момент подачі ліквідатором до господарського суду звіту та ліквідаційного балансу боржника, та заходам ліквідатора Дудкіна Р.А. щодо повернення дебіторської заборгованості у повному обсязі, а також не встановлено які заходи взагалі вчинялись ліквідатором Дудкіним Р.А. для пошуку, виявлення та повернення всієї дебіторської заборгованості банкрута та його майна, що знаходиться у третіх осіб.

Також, господарським судом, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, не зазначено якими первісними документами підтверджується відшкодування витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі та часткова оплата послуг ліквідатора, що свідчить про неповноту дослідження судом першої інстанції матеріалів звіту ліквідатора.

Судом першої інстанції зазначено, що вищевказані обставини підтверджуються звітом ліквідатора, реєстром вимог кредиторів, інвентаризаційними описами, показниками ліквідаційної маси, рішеннями організатора аукціону, протоколом про проведення аукціону, договором купівлі-продажу майна, актом приймання-передачі права вимоги, платіжними дорученнями на перерахування коштів, довідкою ДАІ щодо відсутності у боржника транспортних засобів, довідкою Державної інспекції сільського господарства про відсутність у боржника сільгосптехніки, довідкою Держгірпромнагляду щодо відсутності у боржника майна, довідкою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо відсутності у боржника корпоративних прав, довідкою Укрморрічінспекції щодо відсутності у боржника плавзасобів, довідкою Державного космічного агентства України щодо відсутності у боржника космічних об'єктів та космічної техніки, рішенням державного реєстратора щодо відсутності речових прав за боржником, актом щодо передачі справ на архівне зберігання, проте, в порушення вимог ст. ст. 32, 34, 43, 84 ГПК України, господарський суд в оскаржуваній ухвалі не надав вищевказаним документам належної правової оцінки, не зазначив їх змісту, та не вказав їх реквізитів.

У зв'язку з відсутністю майна та коштів, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 45 Закону про банкрутство, дійшов висновку про погашення вимог кредиторів, але, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, господарським судом не зазначено в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали вимоги яких кредиторів та на яку суму господарським судом визнано погашеними у зв'язку із відсутністю майна та коштів банкрута, суд касаційної інстанції вважає, що господарським судом в цій частині порушені майнові інтереси конкретних добросовісних кредиторів, вимоги яких погашені за недостатністю майна банкрута.

В оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції встановлено, що попереднім ліквідатором надано відповіді з головного управління Держземагентства у Херсонській області - надання інформації про земельні ділянки зареєстровані за ПП "Фірма "Сол-Транс" не є можливим, оскільки необхідно звернутись до відповідного державного реєстратора прав, лист від 01.06.2013 р. №05-14/2889; реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні - отримано рішення від 15.02.2013 р. №401152 про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з відсутністю відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень відносно ПП "Фірма "Сол-Транс".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в процедурах банкрутства відповідальність арбітражного керуючого, в даному випадку - ліквідатора, носить індивідуальний характер, виходячи із вимог ст.ст. 1, 3-1, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор є особою, яка отримує винагороду за здійснення ліквідаційної процедури і з дня свого призначення, в силу Закону, повинен особисто вжити всіх заходів для проведення ефективної процедури банкрутства.

Отже, посилання суду апеляційної інстанції на вчинення попереднім ліквідатором заходів щодо пошуку майна боржника в даному випадку є безпідставним.

В порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, суд другої інстанції в оскаржуваній постанові не з'ясував чи звертався ліквідатор Дудкін Р.А. з моменту призначення його ліквідатором банкрута - ПП "Фірма "Сол-Транс" особисто із запитами до Державного реєстратора не лише Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні для встановлення наявності чи відсутності майнових активів у боржника та оновлення інформації, що була отримана ще у 2013 році попередніх ліквідатором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43, 84, 99, 101 ГПК України, в постанові суду апеляційної інстанції не зазначено якими первісними документами підтверджено розрахунки із організатором торгів, оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича у зв'язку з виконанням обов'язків ліквідатора у справі № 923/86/13-г про банкрутство ПП "Фірма "Сол-Транс", із зазначенням реквізитів даних документів, що свідчить про неповноту дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів звіту ліквідатора.

Щодо доводів заявника касаційної скарги - ДП "Херсонський морський торговельний порт", що ліквідатор допустив бездіяльність щодо невжиття заходів по пред'явленню вимоги до фірми Erdern Ticaret Tomruk (Туреччина) про стягнення дебіторської заборгованості у сумі 289 583,43 грн. в судовому порядку, натомість вчинив дії щодо організації продажу дебіторської заборгованості на аукціоні по заниженій ціні, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Судами попередніх інстанцій в даному випадку обґрунтовано встановлено, що зважаючи на відсутність фінансових ресурсів для вжиття заходів по пред'явленню вимог щодо повернення сум дебіторської заборгованості в судовому порядку та враховуючи, що комітет кредиторів неодноразово відмовляв ліквідатору у створенні фонду для оплати витрат по стягненню дебіторської заборгованості в судовому порядку, що підтверджується протоколами від 07.11.2013 р. № 5, від 28.02.2014 р. № 6, від 11.04.2014 р. №7, ліквідатором, в порядку встановленому Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ст.ст. 41, 44 даного Закону, правомірно було прийнято рішення про продаж на аукціоні дебіторської заборгованості Erdem Ticaret Tomruk ve Orman Urunleri Insaat Turizm San. Ve Tic. Sti.

Щодо тверджень заявника касаційної скарги в частині заниження початкової вартості, за яку було продано дебіторську заборгованість банкрута, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції в даному випадку правомірно встановлено, що початкову вартість визначено ліквідатором у сумі сукупного розміру кредиторських вимог, а можливість в подальшому зниження початкової вартості майна не суперечить положенням ст.ст. 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі при затвердженні ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.01.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 923/86/13-г скасувати. Справу № 923/86/13-г передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк