Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 910/6870/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача-не з'явились,відповідача-Мандригеля Р.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.09.2014у справі№910/6870/14за позовомПАТ "Укрсоцбанк"доДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"про стягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 26.06.2014 (суддя Стасюк С.В..), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 (судді: Куксов В.В., Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено повністю. Стягнуто з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 20650,13 грн. заборгованості по поверненню передоплати за непоставлений природний газ за договором поставки №24/11-0386/01/600/04.3-136 від 07.12.2010.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,509,525,526,530,549-551,599,625 ЦК України та ст.ст.47,34,43,81,83 ГПК України. Зокрема, скаржник стверджує, що ним не було порушено зобов'язання по поверненню попередньої оплати у розмірі 20650,13 грн., так як строк його виконання не настав через відсутність доказів надсилання позивачем відповідачу вимоги про повернення спірної суми.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

07.12.2010р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір №24/11-0386/01/600/04.3-136 (далі - договір-1), за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю природний газ (газ, або товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору .

Згідно з п.1.2. договору-1 постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 175,2тис.куб.м., в тому числі по місяцях. Ціна природного газу становить 2187,2 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, що складає 69,2 грн.; податок на додану вартість за ставкою 20%. Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 234 грн., крім того, ПДВ-20%.

Згідно з п.4.1 договору-1 оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1 договору-1 сторони встановили, що останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р. включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору-1 позивач здійснив попередню оплату природного газу, що підтверджується меморіальним ордером №65-25 від 02.02.2011 на суму 95000 грн. та меморіальним ордером №17-052 від 18.03.2011 на суму 70000 грн.

З 30.10.2011р. постачання природного газу для позивача згідно з договором-1 припинилось, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 40207,74 грн., яка була сплачена позивачем в якості передоплати за договором 1.

11.01.2011р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки природного газу №24/11-0386/19-0/ПДВ/600/04.3-231 (далі - договір-2), за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю природний газ (газ або товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

У зв'язку з тим, що у ПАТ "Укрсоцбанк" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" виникла заборгованість за договором-2 у розмірі 19557,61 грн., відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України, згідно з якою зобов'язання ПАТ "Укрсоцбанк" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у розмірі 19557,61 грн. за договором-2 та зобов'язання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Укрсоцбанк" з повернення попередньої оплати у розмірі 19557,61 грн. за договором-1 припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначену заяву позивач отримав 24.03.2014р.

Таким чином, судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів (меморіальні ордери №65/25 від 02.02.2011, №17-052 від 18.03.2011, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог тощо) в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не заперечується існування у відповідача перед позивачем заборгованості з повернення передоплати за договором-1 у розмірі 20650,13 грн.

Згідно з ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.203 ГК України та ч.1 ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Оскільки позивач здійснив попередню оплату в повному обсязі, а згідно договору-1 відповідач не поставив товар на перераховану суму, цілком правомірною є вимога покупця про повернення йому спірної суми передоплати.

При цьому, враховуючи правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами в розмірі 19557,61 грн., суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 20650,13 грн., що становить різницю між заборгованістю відповідача до проведення взаємозаліку (40207,74 грн.) та сумою (19557,61 грн.), погашеною внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявні ж посилання ж скаржника в обґрунтування своїх заперечень на ненастання строку виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати через відсутність у матеріалах справи доказів надсилання відповідачу вимоги про повернення спірної суми в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України, спростовуються гарантійним листом ПАТ "Укрсоцбанк" від 28.05.2012 №11.1-14/67-10565 (а.с.43) та встановленим судами фактом подальшого часткового зарахування сторонами в березні 2014р. зустрічних однорідних вимог (на суму 19557,61 грн.), що додатково свідчить про визнання відповідачем існування залишку заборгованості в спірній сумі перед позивачем та своєчасну обізнаність боржника про необхідність її погашення.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст.670,693 ЦК України) та процесуального права (ст.43 ГПК України), чим спростовуються твердження скаржника про зворотне.

Інші заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (гарантійний лист від 28.05.2012 №11.1-14/67-10565), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 у справі №910/6870/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Ж.Корнілова

В.Цвігун