ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 920/794/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016у справі№920/794/16 Господарського суду Сумської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Сумської міської радипровизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,за участю представників сторін:від позивача:ОСОБА_5;від відповідача:не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.10.2016 у справі №920/794/16 позовні вимоги задоволено. Визнано укладеною, в редакції викладеній в резолютивній частині судового рішення, додаткову угоду до договору земельної ділянки від 17.02.2006, між Сумською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що зареєстрований у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 272.04.2006 за №040661200971. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №920/794/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.04.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.02.2006 між Сумською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0054 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2.2 договору визначено, що останній укладено терміном до 21.12.2015. Після закінчення терміну дії договору позивач, за умови належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі позивач повинен повідомити письмово відповідача про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття договором чинності законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором.

Відповідно до п.5.3 договору його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Вищезазначений договір зареєстрований у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 27.04.2006 за №040661200971.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення дії вищезазначеного договору оренди земельної ділянки терміном на 15 років (при цьому проект відповідної додаткової угоди не надавався).

В подальшому 28.07.2016 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про укладення додаткової угоди до договору оренди від 27.04.2006 та направив відповідачу два її примірника для підписання, на що отримав відповідь про відсутність підстав для укладання додаткової угоди, оскільки рішенням Сумської міської ради від 24.02.2016 №408-МР позивачу відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону передбачена інша правова конструкція поновлення договору оренди, а саме: у тому разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 2.2 договору останній укладено терміном до 21.12.2015, тобто на 9 років 10 місяців та 4 дні.

Оскільки судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору на 15 років, тобто фактично запропонував поновити договір на інший строк і змінити цю істотну умову договору; на сесії Сумської міської ради було розглянуто подану позивачем заяву та прийнято рішення про відмову у поновленні договору; не пізніше встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строку позивач з іншими заявами, зокрема, про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, з додаванням проекту додаткової угоди, яка має обов'язково укладатись її сторонами у місячний строк (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі") до відповідача не звертався, судова колегія касаційної інстанції вважає, що за таких обставин відповідач не повинен був надсилати лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі протягом місяця після закінчення строку дії договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки сторони за обопільною згодою увійшли у процедуру поновлення договору на підставі правової конструкції, унормованої у ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Враховуючи, що позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання відповідачем його права на поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", його вимоги укласти додаткову угоду, як це передбачено ч.ч. 7-8 Закону України "Про оренду землі" є необґрунтованими.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №920/794/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №920/794/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач