Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 904/6673/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Холошин А.О., дов. №09-01/15 від 09.01.2015р.;від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2015р.у справі господарського суду№904/6673/14 Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ"до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 3 559,56грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення грошових коштів за договором №ПР/М-13247/НЮп від 11.07.2013р. про організацію перевезень вантажів по залізницях України в розмірі 3 559,56грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014р. (складене 24.11.2014р.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2015р. у справі №904/6673/14, задоволені позовні вимоги. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" грошові кошти в сумі 3559,56грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Державне підприємство "Придніпровська залізниця", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 10.03.2015р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.07.2013р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" (позивач) укладений договір №ПР/М-13247/НЮп про організацію перевезень вантажів по залізницях України, відповідно до умов якого відповідач надає позивачу послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезень вантажів у експортно-імпортному та внутрішньодержавному сполученнях, а також наданням додаткових послуг за перевезення по території України по узгодженим тарифам і ставкам.

За перевізним документом №47173695 від 14.06.2014р. прийнято до перевезення порожній вагон №61035713 власником якого є позивач зі станції Балівка призначенням на станцію Запоріжжя Ліве.

На шляху прямування по станції Новомосковськ - Дніпровський вагон №61035713 було затримано у зв'язку з виявленням працівником вагонного господарства невідповідності фактичної комплектації вагону (товщини ободів коліс) з даними комплектації за Довідкою 2731 ГІОЦ.

У зв'язку із затриманням спірного вагону на коліях станції Новомосковськ - Дніпровський залізницею складено акт загальної форми ГУ-23 від 15.06.2014р. №91 щодо затримки вагону №61035713.

Про факт затримки вагону №61035713 позивача було повідомлено телеграмою, відправленою станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці №1710 від 15.06.2014р.

18.06.2014р. працівниками залізниці, за участю представника власника вагона, складено акт про стан вагона №6103571, відповідно до якого технічний стан вагона не відповідає вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом МТУ від 20.12.1996р. №411.

У зв'язку із затримкою спірного вагону на коліях станції Новомосковськ - Дніпровський, та не вирішення власником вагону питання щодо ремонту вагону, залізницею з особового рахунку позивача списані наступні платежі на загальну суму 3 559,56грн.: плата за маневрову роботу, пов'язану з відчепленням вагону від складу поїзда та переставленням на інші колії станції Новомосковськ - Дніпровський за 30 хвилин роботи за накопичувальною карткою №25060826 від 25.06.2014р. у розмірі 480,72грн.; збір за зберігання вантажу (власного рухомого складу на своїх осях) за 10 діб за накопичувальною карткою №26060840 у розмірі 80,80грн.; плата за користування вагоном за 259 год. (з 05-15 год. 15.06.2014р. до 24-00 год. 25.06.2014р.).

Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 307 ГК України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України №864/5085 від 24.11.2000р. передбачено, що платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках з зазначенням в них відомостей про надані послуги та їх вартість. Відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку.

За цими нормами списання коштів з особового рахунку платника визначається відсутністю застережень проти цього з його боку, а у разі їх наявності усі спірні питання, при їх неврегульованості у порядку, визначеному у п. 2.10 Правил, вирішуються у претензійно-позовному порядку.

Як вже зазначалось вище, відповідачем з особового рахунку позивача на підставі накопичувальних карток списані платежі на загальну суму 3 559,56грн.

Однак, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій вищезазначені накопичувальні картки не містять підпису представника вантажовласника.

Щодо актів загальної форми №№2901, 2902, 2903 від 25.06.2014р. господарські суди правомірно зазначили, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про час та місце складання відомостей плати за користування вагонами, накопичувальних карток та доказів виклику представника позивача для підписання зазначених документів.

Отже, господарські суди дійшли до вірного та обґрунтованого висновку, що відповідач неправомірно списав кошти в сумі 3 559,56грн. з особового рахунку позивача на підставі накопичувальних карток, які не були підписані платником, доказів відмови позивача від їх підписання відповідач господарським судам також не надав.

Крім того, апеляційним господарським судом, залишаючи без змін судове рішення місцевого господарського суду, враховано, що позивач не надавав відповідачу письмову згоду на списання з його рахунку платежів, на підставі не підписаних представником Експедитора відомостей плати за користування вагонами, накопичувальних карток, як це передбачено п. 2.1.11 договору №ПР/М-13247/НЮп.

Відповідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2015р. у справі №904/6673/14 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2015р. у справі №904/6673/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач