Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.03.2015 року у справі №910/10359/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 910/10359/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2014у справі № 910/10359/14 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"провідшкодування шкоди в порядку регресу

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 4 670, 86 грн. шкоди в порядку регресу та 1 827 грн. судового збору (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята і розглянута судом, а.с. 82).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 (суддя Полякова К.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (головуючий Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г.) у даній справі позов задоволено повністю. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2013 по вул. Конякіна у місті Луцьку сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda Superb Elegance", д.н.з. АС8674АХ, під керуванням водія Недвіги С.В. та автомобіля "Opel", д.н.з. ВС0397АМ, під керуванням Давидюк Т.Л., внаслідок якої автомобілям завдані механічні пошкодження (а. с. 10).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.06.2013 Давидюк Т.Л. визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 350,00 грн. (а.с.10 зі зворотної сторони).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" за договором страхування автотранспортних засобів № 1037907 від 21.03.2013 (а.с.6-7).

Позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 4422 від 19.08.2013 на суму 27 044, 30 грн. (а.с.20 зі зворотної сторони).

Пославшись на факт виплати страхового відшкодування, позивач 13.09.2013 звернувся до відповідача із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ № 9933652 (а.с.21 зі зворотної сторони).

Оскільки відповідач лише частково здійснив регресне страхове відшкодування на користь позивача, що підтверджується копією платіжного доручення № 1029 від 14.02.2014 на суму 16 607, 21 грн. (а.с. 39), позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього невідшкодованої частини витрат.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, з урахуванням вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, є особою, зобов'язаною відшкодувати завдану ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та полісу серії АВ № 9933652.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Стосовно доводів касатора слід зазначити наступне.

В обґрунтування касаційної скарги касатор зазначає, що висновок № 709 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Такі доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 зазначеного закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 3 та частиною першою статті 12 цього ж закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок № 709 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля "Skoda Superb" д.р.н. АС8647АХ, складений Фізичною особою підприємцем Семенюком В.М. відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідне дослідження проводилось Суб'єктом підприємницької діяльності Фізичною особою - підприємцем спеціалістом автотоварознавцем Семенюком Василем Миколайовичем (свідоцтво Міністерства юстиції № 443, дійсне до 26 вересня 2013 року).

Колегія вважає викладені в касаційній скарзі доводи стосовно невідповідності вказаного висновку діючому законодавству, фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 910/10359/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова