Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.12.2015 року у справі №14/5026/590/2012
Постанова ВГСУ від 06.12.2016 року у справі №14/5026/590/2012
Постанова ВГСУ від 02.12.2014 року у справі №14/5026/590/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 14/5026/590/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. (доповідача),за участю представників: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014

та ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.06.2014

у справі № 14/5026/590/2012 господарського суду Черкаської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівка-Агро"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.06.2014 (суддя Хабазня Ю.А.) у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на дії ліквідатора банкрута Короткої А.В. відмовлено; продовжено строк завершення ліквідаційної процедури боржника та строк повноважень ліквідатора банкрута до 15.07.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Сотніков С.В., Шипко В.В.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.06.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "БМ Банк" просить скасувати вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 10.09.2014 та ухвалу суду першої інстанції від 12.06.2014, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "БМ Банк" на дії ліквідатора. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 25, 26, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4-1, 43 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Христинівка-Агро" порушено ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.04.2011 на підставі ст. 51 Закону.

Постановою господарського суду Черкаської області від 15.05.2012 визнано ТОВ "Христинівка-Агро" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Коротку Аллу Володимирівну.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 28.05.2013 та від 03.12.2013 строк ліквідаційної процедури продовжено відповідно до 15.11.2013 до 15.05.2014.

За приписами п. 4 ст. 24 Закону у ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 3-1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

ПАБ "БМ Банк" звернулося до суду зі скаргою на дії ліквідатора банкрута яка мотивована тим, що ліквідатором банкрута не вчинено усіх дій, спрямованих на виявлення майнових активів боржника та включення їх до ліквідаційної маси, а саме: не направлялись запити до всіх органів з метою виявлення майнових активів банкрута; зазначене у договорі іпотеки від 19.03.2010 №38/3/19032010-DC-1 нерухоме майно не включено до ліквідаційної маси; не знято арешти та не закрито розрахункові рахунки боржника, а кошти, які на них знаходяться, не переведено на ліквідаційний рахунок; не вчинено дій щодо стягнення дебіторської заборгованості; порушено строки ліквідаційної процедури.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії ліквідатора місцевий господарський суд виходив з того, що фактичні обставини справи та приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спростовують наведені скаржником доводи відносно неналежного виконання арбітражним керуючим Короткою А.В. повноважень ліквідатором банкрута.

Так, судом встановлено, що ліквідатором були направлені запити і отримані відповіді від контролюючих органів та органів реєстрації, без участі яких, як правило, не обходиться діяльність суб'єктів підприємництва. Так, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута здійснені запити до РВ ФДМУ по Черкаської області, ГУ Держземагенства у Черкаської області, Христинівської міжрайонної ДПІ, Христинівського відділення ДАІ, районного відділу БТІ, Інспекції державного технічного нагляду, Центрального територіального департаменту НКЦПФР, тощо.

Згідно наданих на запити ліквідатора відповідей вбачається, що належне банкруту нежитлове приміщення було відчужено на підставі ухвали Христинівського райсуду Черкаської області від 05.08.2011 (до порушення справи про банкрутство ТОВ "Христинівка-Агро"); земельна ділянка перебувала в оренді; зареєстрований за боржником трактор вилучений 10.12.2010 в зв'язку з неналежним виконанням договору лізингу, але не знятий з реєстрації.

Інші підприємства, установи та організації надали відповіді про відсутність у них інформації, яку запитував ліквідатор.

Доводи про не закриття рахунків боржника у банках були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які встановили, що з двох відкритих рахунків один, в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", є ліквідаційним, а інший, в ПАТ "Піреус Банк МКБ", не може бути закритий ліквідатором банкрута, у зв'язку із накладенням на нього постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 20.12.2010 арешту в межах розгляду кримінальної справи №3601000021 відносно колишнього директора ТОВ "Христинівка-Агро" ОСОБА_9 Доказів використання ліквідатором двох і більше рахунків боржника при здійсненні ліквідаційної процедури скаржником не надано.

Щодо заперечень Банку про те, що ліквідатор банкрута, з огляду на укладений між скаржником та ТОВ "Уманьпромжитлобуд-2" договір іпотеки нерухомого майна від 19.03.2010 №38/3/19032010-DC, був зобов'язаний включити до ліквідаційної маси нерухоме майно останнього судами вірно визнано необґрунтованими, оскільки згідно з пунктами 1, 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договір іпотеки нерухомого майна від 19.03.2010 №38/3/19032010-DC, укладеного між ВАТ "БМ Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Уманьпромжитлобуд-2" (Іпотекодавець), Іпотекодавець як майновий поручитель Боржника (ТОВ "Христинівка-Агро") з метою забезпечення належного виконання зобов'язання Боржника, що випливає з кредитного договору, передав в іпотеку нерухоме майно, що належить Іпотекодавцю на праві власності.

Таким чином, нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором від 19.03.2010 №38/3/19032010-DC, не було у власності банкрута, вони не могли бути включені до складу ліквідаційної маси банкрута, про що вірно вказали суди попередніх інстанцій.

Твердження про неповернення ліквідатором дебіторської заборгованості, яка виникла у 2009 році до прийняття 15.05.2012 господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, суди попередніх інстанцій визнали безпідставними з огляду на надану ліквідатором інформацію про вжиті ним заходи по стягненню дебіторської заборгованості, а також неможливість ліквідатора подати позов у зв'язку з вилученням податковою міліцією оригіналів документів Товариства та долучення їх в якості речових доказів до матеріалів кримінальної справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на засіданні комітету кредиторів від 14.05.2014, оформленого протоколом № 4, звіт ліквідатора банкрута був затверджений з доповненням, що за дебіторською заборгованістю вище перерахованих підприємств, що виникла у 2009році, сплив строк позовної давності або контрагентами надані доказові матеріали щодо відсутності заборгованості у визначеному розмірі перед ТОВ "Христинівка-Агро". Звіт ліквідатора від 13.05.2014 має вичерпану та детальну інформацію про проведену роботу окремо з кожним дебітором. Представник Банку був присутнім на засіданні комітету кредиторів та зауважень відносно порядку денного не висловлював.

Частиною 9 ст. 3-1 Закону встановлено, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Аналогічні норми передбачені ч. 13 ст. 30 цього Закону, якими встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) належить до компетенції комітету кредиторів.

Отже, усунення арбітражного керуючого це право суду, яким він може скористатися за двох умов: доведення порушення арбітражним керуючим балансу інтересів боржника та кредиторів, внаслідок невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків відповідно до вимог ст.ст. 31, 25 Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2014 відбулося засідання комітету кредиторів ТОВ "Христинівка-Агро", на якому більшістю голосів прийнято рішення про недоцільність замінювати ліквідатора банкрута (а.с. 126-127 т.11).

Таким чином, враховуючи приписи ст. 3-1 Закону, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність доказів, що дають підставу для усунення арбітражного керуючого Короткої А.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Христинівка-Агро", дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні скарги ПАТ " БМ Банк" на дії ліквідатора Короткої А.В.

У відповідності до ст. 1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, твердження, зазначені в касаційній скарзі, про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст 111-5, 111-7 ГПК України, дійшла висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка, прийняті ухвала та постанова відповідають нормам чинного законодавства та підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.06.2014 по справі №14/5026/590/2012 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.