Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 904/6795/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Гольцової Л.А. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р. у справі № 904/6795/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"простягнення 15 207 610,57 грн. за участю представників:

позивача: Букоємський Р.В.

відповідача: Кісілевич Є.Є.

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - "ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (надалі - "ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль") про стягнення 15 207 610,57 грн., з яких 11 770 666,17 грн. основного боргу, 1 224 832,34 грн. пені, 71 092,62 грн. інфляційних втрат, 282 052,13 грн. 3% річних, 1 858 967,31 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 р. (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 11 770 666,17 грн. основного боргу, 857 382,64 грн. пені, 1 301 277,12 грн. штрафу, 71 042,56 грн. інфляційних втрат, 282 052,13 грн. 3% річних та 68 819,77 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин поставки, доведеністю як факту передачі природного газу позивачем відповідачу, так і порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого природного газу, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам ст. ст. 525, 526 ЦК України. При прийнятті рішення суд, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню на 30%, у зв'язку з чим позов задоволено частково. Також судом здійснено перерахунок інфляційних втрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р. (судді Чимбар Л.О., Чоха Л.В., Антонік С.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами в частині зменшення розміру пені та штрафу, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р., та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 367 449,70 грн. пені та 557 690,15 грн. штрафу. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладено договір № МР001-2170-ПР купівлі-продажу природного газу (надалі - "Договір"), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача покупцю природного газу в період з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. здійснюється в загальному обсязі 6 428 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (у тис. куб. м.): липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 793, листопад - 2 033, грудень - 3 602.

Згідно з п. 3.1 Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 5.2), що ціна за 1 000 куб. м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл природного газу. До сплати за 1 000 куб.м. газу з урахуванням додаткових складових - 4 661,74 грн.

Оплата за газ, відповідно з п. 6.1 Договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами попередніх інстанцій, з посиланням на відповідні акти приймання-передачі природного газу, встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач протягом жовтня - грудня 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 6 037,789 тис. куб. м. на загальну суму 28 146 578,36 грн.

Також судами встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати природного газу за Договором, наявність у нього заборгованості перед позивачем в сумі 11 770 666,17 грн., яку правомірно задоволено до стягнення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що мотивованим є висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, рівно як і про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 282 052,13 грн. та інфляційних втрат в сумі 71 042,56 грн. (при цьому судом здійснено перерахунок інфляційних втрат у зв'язку з помилковим зазначенням позивачем суми боргу, на яку нараховується такий індекс).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу з огляду на наступне.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Законодавцем у ст. 549 ЦК України визначено неустойку (штраф, пеню), як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами встановлено, що в п. 7.2 Договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасне здійснення розрахунків за природний газ у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів - додаткової сплати штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення містить ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Колегія суддів зазначає, що надавши належну правову оцінку наявним в матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги їх майновий стан, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшив розмір пені та штрафу на 30% від заявленої суми, стягнувши з відповідача 857 382,64 грн. пені та 1 301 277,12 грн. штрафу.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правомірності прийнятих у справі судових актів.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р. у справі № 904/6795/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіЛ. Гольцова О. Кролевець