Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/57427/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2013р. у справі № 812/6912/13-а за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Південного Оперативного Командування Міністерства оборони України до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання нечинним та скасування рішення та акту ревізії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просив:

- визнати нечинним та скасувати рішення відповідача, викладене у пункті 1 вимоги про усунення порушень від 10.08.2010 №12-08-14-14/7621;

- визнати нечинним та скасувати акт ревізії фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Луганськ №08-21/013 від 16.07.2010 в частині висновку зробленого відповідачем в 3 розділі акту ревізії щодо нібито незаконної виплати робітникам та службовцям КЕВ м. Луганськ надбавки за вислугу років на суму 229461,01 та внесків до державних цільових фондів на суму 83613,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплата надбавки здійснювалася відповідно до вимог діючих законодавчих актів, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», Галузевої Угоди між Міністерством оборони України та центральним комітетом Всеукраїнської профспілки працівників Збройних Сил України на 2008-2010 роки (зареєстровано Міністерством праці та соціальної політики України за № 31 від 28.05.2008 року) та наказу Міністра оборони України № 409 від 17.10.2000 року «Про затвердження Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2013р., позовні вимоги задоволено частково. Скасовано пункт 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області №12-08-14-14/7621 від 10.08.2010р. У задоволенні решти позову відмовлено.

На постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2013р. надійшла касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Луганській області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування в частині задоволення позовних вимог про скасування п.1 вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Отже, враховуючи що касаційну скаргу подано відповідачем на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволені позовні вимоги частково, колегія відповідно до ст. 220 КАС України перевіряє справу у межах касаційної скарги, а саме, в частині правомірності рішень судів стосовно скасування пункту 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області №12-08-14-14/7621 від 10.08.2010р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 2.54 Плану роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на 2 квартал 2010 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 03.06.2010р. №767 в період з 07.06.2010р. по 16.07.2010р. відповідачем було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності у квартирно-експлуатаційному відділі м. Луганськ за період з 01.01.2009р. по 01.06.2010р., результати якої оформлені актом ревізії №08-21/013 від 16.07.2010р.

В розділі 3 акту ревізії перевіряючими зазначено, ревізію нарахування та виплати надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок проведено суцільним методом. Протягом періоду з 01.01.2009 по 01.06.2010, працівникам безпідставно нараховано та виплачено надбавку за вислугу років на загальну суму 229461,01 грн., в тому числі за 2009 рік - 147860,16 грн. та за 5 місяців 2010 року - 81600,85 гривень. Детальні відомості наведені у Додатку №15 до акта. Акт ревізії підписаний посадовими особами позивача із запереченнями.

На підставі складеного акту ревізії від 10.08.2010 року відповідачем приймається вимога №12-08-14-14/7621 пунктом 1 якої, зобов'язано позивача - відшкодувати зайво нараховану та сплачену суму надбавки за безперервну роботу у розмірі 229 461,01 грн. та зробити відповідні коригуючи бухгалтерські проведення з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування на 873 613,07 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування п.1 вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач правомірно здійснював нарахування та виплату надбавки керуючись нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та актами профільного Міністерства оборони України, у зв'язку з чим п.1 вимоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Однак колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, враховуючи наступне.

Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2013 року, 13 травня 2013 року та 20 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, 21-93а14 відповідно).

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області задовольнити.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2013р. в частині скасування пункту 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області №12-08-14-14/7621 від 10.08.2010р.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: