Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/9991/69290/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Конюшка К.В.

Мороза В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Житомирської митниці Державної митної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" до Житомирської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці про визначення митної вартості від 22.03.2012 року №101000006/2012/000209/1 та від 22.03.2012 року №101000006/2012/000209/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у сумі 42 688,43 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, митний орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та просить вказані судові рішення скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Юнайтед Кемікалс» 19.12.2011 року було укладено контракт №2911/19 з фірмою SAATEN-UNION GmbH, за яким товариство придбало насіння кукурудзи врожаю 2011 року згідно стандартів країни походження.

Згідно умов п. 3.1 та п. 4.1 укладеного контракту насіння поставлялось відповідно до специфікацій та підлягало пакуванню у мішки, кожний з яких містить 80000 насінин кукурудзи, що складає одну посівну одиницю.

05.03.2012 та 12.03.2012 року ТОВ «Юнайтед Кемікалс» на митну територію України за вказаним зовнішньоекономічним контрактом імпортовано насіння кукурудзи для посіву, сорт Susann, простий гібрид у відповідній кількості посівних одиниць у залежності від партії товару.

Для здійснення митного оформлення апелянту були подані вантажні митні декларації№101060000/2012/003813,№101060000/2012/003864,№101060000/2012/003867,101060000/2012/003869,№101060000/2012/004084,№101060000/2012/004121, а також №101060000/2012/003993 та №101060000/2012/004004, у кожній з яких заявлено митну вартість товару за посівну одиницю у розмірі 76 євро.

По вантажно-митним деклараціям №101060000/2012/003813, №101060000/2012/003864, №101060000/2012/003867, №101060000/2012/003869, №101060000/2012/004084 та №101060000/2012/004121 митним органом було здійснено митне оформлення товарів за задекларованою вартістю.

Також для здійснення митного оформлення товарів за вантажно-митними деклараціями №101060000/2012/003993 та №101060000/2012/004004, крім самих декларацій, позивачем Житомирській митниці були надані інші документи на підтвердження митної вартості товару відповідно до п. п. 7, 8, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, а саме: контракт від 19.12.2011 року №2911/19Ю, листи про погодження від 24.01.2012 року, накладні СМR від 29.02.2012 року, рахунки-фактури (інвойси) від 10.01.2012 року, інвойси на перевезення від 12.03.2012 року та від 13.03.2012 року, сертифікати якості, копії вантажно-митних декларацій іноземної країни, платіжні доручення від 11.01.2012 року та від 16.01.2012 року, листи від 12.03.2012 №44, №45, №46, та інші документи на підтвердження якісних характеристик товару.

Після перевірки вантажно-митних декларацій №101060000/2012/003993 та №101060000/2012/004004 Житомирська митниця своїми рішеннями від 22.03.2012 року №101060000/2012/000209/1 та №101060000/2012/000210/1 провела коригування митної вартості товару в сторону її збільшення на 210959,74 грн., посилаючись на ВМД №101060000/2012/003869. Збільшення митної вартості товару призвело до додаткової сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість у сумі 42688,43 грн.

Після коригування митної вартості товару по поданим ВМД були виписані картки відмови у митному оформленні від 22.03.2012 року №10106000/2/00135 та №101060000/2/00136.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлена позивачем митна вартість товару, яка постачалася за вищевказаним контрактом, та була заявлена позивачем в поданій ним митній декларації та декларації митної вартості, підтверджується наданими позивачем митному органу документами, тобто, ціна договору була достатньо підтверджена декларантом. Крім цього, митним органом не було доведено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Зі змісту норм п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів та ч. 4 ст. 266 МК України вбачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених п. 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, митний орган, витребувавши документи, передбачені п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, а також не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак виключають визначення митної вартості товару за першим методом.

Тому, колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій про протиправність спірних рішень митниці.

Відносно повернення надміру сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, який був чинний на момент звернення позивача до суду, відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем дотримано не було, а відтак позовні вимоги в цій частині є передчасними.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Житомирської митниці задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року змінити в частині, скасувавши в частині задоволення позову щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у сумі 42688,43 грн.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: