Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"25" березня 2015 р. м. Київ К/9991/76477/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Голяшкіна О.В.,Чумаченко Т.А.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю представника ТОВ «Софіт-Люкс» Чередніченка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «Софіт-Люкс» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про скасування рішення та стягнення коштів, за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року ТОВ «Софіт-Люкс» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило:

скасувати рішення Київської регіональної митниці № 100200000/2012/110449/2 від 23.03.2012 про визначення митної вартості товарів;

стягнути з Державного бюджету України 24995,92 грн. надмірно сплачених платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення Київської регіональної митниці № 100200000/2012/110449/2 від 23.03.2012 про визначення митної вартості товарів. Повернуто ТОВ «Софіт-Люкс» надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 6550,45 грн. та ввізного мита у розмірі 1559,43 грн., разом -8110,08 грн., з відповідного рахунку Київської регіональної митниці через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Софіт-Люкс», посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Встановлено, що 17.03.2011 між компанією "NINGBO JIANGBEI ЕLEX IMP.&EXP.CO.LTD" (Китай) (продавець) і ТОВ «Софіт-Люкс» (покупець) укладено контракт № SEL11, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгодженій сторонами в інвойсі щодо кожної поставки. Ціни на кожну конкретну партію товару визначені в інвойсі, встановлені в доларах. Згідно комерційного інвойсу від 13.01.2012 № EX11UA5728-5 позивач придбав у названого іноземного контрагента серед іншого, світильники т/м Delux в асортименті, вагою 3005 кг, 248 місць в картонних коробках, країна виробництва - Китай, виробник "ELEX Industrial Ltd" на підприємстві "NINGBO JIAN GBEI ЕLEX IMP.&EXP.CO.LTD", на умовах поставки FOB Ningbo.

23.03.2012 для здійснення митного контролю та митного оформлення вказаного товару, позивачем до митного органу подана вантажна митна декларація № 100200000/2012/485204 із заявленою у ній вартістю за першим методом - за ціною договору, яка склала - 17054,62 доларів США (136193,08 грн.) без врахування витрат на транспортування, та 17820,09 доларів США (142305,92 грн.) з урахуванням витрат на транспортування (6112,84 грн). Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивачем надані до митного оформлення наступні документи: контракт № SEL11 від 17.03.2011, додаткову угоду № 2 від 12.10.2011 до контракту, комерційний інвойс Компанії "NINGBO JIANGBEI ЕLEX IMP.&EXP.CO.LTD" (Китай) від 13.01.2012 № EX11UA5728-5; договори про перевезення від 01.09.2011 № 01/09/11, від 19.03.2012 № 19/03, від 27.10.2011 б/н; довідки про транспортні витрати: HD Logistic Management від 15.03.2012 про вартість транспортування вантажу в контейнері № MSCU8500502 за маршрутом Нінгбо (Китай) - Гдиня (Польща), які складають 1950 доларів США, "Sukces" від 16.03.2012 про вартість доставки та експедирування контейнера № MSCU8500502 по маршруту Гдиня (Польща) - Хелм (Польща), якіі складають 1560 доларів США, ПП "ПВП Груп" від 19.03.2012 № 30 про вартість транспортування вантажу автомобілем за маршрутом Хелм (Польща) -Ягодин (кордон України), які складають 900 грн.

Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару у відповідача виник сумнів щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості імпортованого товару, а тому на підставі вимог пункту 11 чинного на час спірних правовідносин Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» № 1766 від 20.12.2006 (далі - Порядок № 1766) витребувано для підтвердження митної вартості наступні документи: висновок експертної організації щодо вартісних показників товару; інші документи за бажанням декларанта.

Посилаючись на те, що витребувані документи декларантом надані не були, Київською регіональною митницею здійснено коригування митної вартості товару, визначеної позивачем в зазначеній вантажній митній декларації, та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 100200000/2012/110449/2 від 23.03.2012 про визначення митної вартості товарів, за шостим (резервним) методом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до статті 249 чинного на час спірних правовідносин Митного кодексу України (далі - МК України) митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

За змістом статті 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008, та Порядку № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Зі змісту пункту 14 Порядку № 1766 та частини 4 статті 266 МК України вбачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Однак, витребувавши перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Також, відповідач не надав докази на підтвердження того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару, він відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав дійти висновку щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку, якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення Київської регіональної митниці № 100200000/2012/110449/2 від 23.03.2012 про визначення митної вартості товарів щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК України, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування.

Що стосується решти позовних вимог, слід зазначити наступне.

У частині 6 статті 264 МК зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 (далі - Порядок № 618) визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Згідно з положеннями розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1095/14362, Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Тобто, основною умовою повернення коштів, є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Проте, з метою повернення надмірно зарахованих до бюджету платежів, сплачених відповідно до рішення митниці про визначення митної вартої товару, у зазначеному порядку ТОВ «Софіт-Люкс» до митного органу не зверталось.

За таких обставин необґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у місті Києві на користь позивача надмірно сплачених платежів.

А отже судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 226, 229, 230, 231 КАС України, суд,

постановив:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Софіт-Люкс» 24995,92 грн. надмірно сплачених платежів, і у задоволенні позову у цій частині відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: