ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Київ К/800/41494/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

з участю секретаря Горбатюка В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від
05.12.2012р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014р.

у справі № 2а-1929/12/0970 Івано-Франківського окружного адміністративного суду

за позовом Корпорації "Укртрансжилбуд" (Підприємства)

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від
05.12.2012р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014р., позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 20.06.2012р. № 0000292203 та № 0000302203; від
21.08.2012р. № 0000662203, № 0000672203, № 0000682203.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку Позивача суми грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, розміру від'ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 06.06.2012р. № 3808/22-3/32776178 (документальної позапланової виїзної) та від 09.07.2012р. № 6024/22-3/32776178 (документальної планової) За висновками акту від 06.06.2012р.

Підприємством порушені норми пунктів 198.1,198.2,198.3,198.6 ст. 198, пунктів
201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК), у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2011 року на 21337,00 грн. та занижено ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2011 року на загальну суму 337274,00 грн. За висновками акту від 09.07.2012р. позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту
5.9 ст. 5, підпунктів 7.4.1, 7, 4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон № 168/97-ВР), підпункту
138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України (ПК), у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2009 по
31.03.2012 на загальну суму 596916,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2009 року збільшено абсолютну величину від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 7897,00 грн., за 3-и квартали 2009 року занижено податок на прибуток на 105056,00 грн., за 2009 року занижено податок на прибуток на 299562,00 грн., за 2-4-й квартали 2011 року занижено податок на прибуток на 297354,00 грн. ; завищено суму ПДВ на 248495,00 грн. за липень, серпень, вересень, грудень 2009 року, вересень 2011 року.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012р. : № 0000292203 - про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 337274,00 грн. за основним платежем та на 84318,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000302203 - про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2011 року на 4563,00 грн., 12246,00 грн. та 4528,00 грн. відповідно; від
21.08.2012р. : № 0000662203 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 596916,00 грн. за основним платежем та на 74891,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000672203 - про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-й квартал 2009 року на 7897,00 грн. ; № 0000682203 - про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 248495,00 грн. за основним платежем та на 62124,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як встановлено у судовому процесі, з посиланням на поставку позивачу від ТОВ "С.Дж. Р.Груп" та від ТОВ "Сета Україна" товарів (будівельні матеріали (щебінь, бетон, пісок) та послуг (оренда спецтехніки і обладнання, підрядні послуги) від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, складені акти виконаних робіт, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком положень деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

пункту
5.9 ст. 5, підпунктів 7.4.1, 7, 4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту
5.9 ст. 5, підпунктів 7.4.1, 7, 4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 Податковим кодексом України; крім витрат, визначених у Податковим кодексом України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податковим кодексом України (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Податковим кодексом України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції Закону України від 02.12.2010р. № 2755-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податковим кодексом України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковим кодексом України (підпункт 198.6 цієї статті).

При пункту
5.9 ст. 5, підпунктів 7.4.1, 7, 4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"одавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення сум валових витрат (витрат) та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з реальності поставок позивачу від ТОВ "Сета Україна" та ТОВ "С.Дж. Р.Груп" товарів та послуг, достовірності документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, складених з посиланням на виконання господарських операцій із поставки цими постачальниками товарів (послуг), подальшого використання Підприємством отриманих товарів та послуг у своїй господарській діяльності; недоведеності з боку контролюючого органу, що позивач діяв без належної обачності та обережності при виборі контрагентів. Такі висновки суди зробили на підставі оцінки доказів у справі: завірених належним чином копій рахунків на оплату, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок по рахунку у банку, актів передачі транспортних засобів, інвентарних карток обліку основних засобів, доказів використання Підприємством придбаних у ТОВ "Сета Україна", ТОВ "С.Дж. Р.Груп" товарів (будівельні матеріали), послуг (підрядні послуги, оренда спецтехніки та обладнання) у господарській діяльності. Даючи оцінку доводам ДПІ про наявність певних недоліків у наданих позивачем товарно-транспортних накладних, суди зробили висновок, що певні недоліки первинних документів не позбавляють документ значення належного доказу поставки товару.

Даючи оцінку постанову Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 у справі № 1-п-32/11, якою громадянина ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 367 КК України, звільнено від відповідальності на підставі пункту "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році", суди зробили висновок, що у цій постанові не встановлені обставини безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "С.Дж. Р.Груп", оскільки ці операції не були предметом розгляду у кримінальній справі.

Однак, з такими висновками можна погодитись лише частково.

Висновки судів попередніх інстанцій про право Підприємства збільшити суму валових витрат та суму податкового кредиту за операціями з придбання товарів та послуг у ТОВ "Сета Україна", відповідають встановленим обставинам у справі та правильному застосуванню норм матеріального права. Оцінка доказів, досліджених у судовому процесі, щодо операцій між позивачем і ТОВ "Сета Україна" відповідає нормам ст. 86 КАС України. Так, суд, оцінюючи як достовірні первинні документи, якими оформлені операції з поставки будівельних матеріалів, послуг з надання в оренду транспортних засобів (будівельної техніки) між Підприємством і ТОВ "Сета Україна" (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт), обґрунтовано взяв до уваги довідки фінансових інспекцій в Івано-Франківській області та Тернопільській області про результати зустрічної звірки корпорації "Укртрансжилбуд" щодо документального підтвердження виду і обсягів операцій, правильного визначення вартості виконаних робіт та стану розрахунків зі Службою автомобільних доріг в Тернопільській області за період з 01.04.2010р. по
01.07.2012р. та Управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р., згідно з якими порушень законодавства не встановлено (а. с. 157-161, т. 3-й); інвентарні картки обліку основних засобів (транспортних засобів) на балансі ТОВ "Сета Україна" (а. с. 209-220, т.2-й); відомості ресурсів до актів виконаних робіт (а. с. 230-232,239-245, т. 2-й).

У той же час, оцінка судами доводів, наведених ДПІ на спростування реального характеру поставки позивачу від ТОВ "С.Дж. Р.Груп" підрядних послуг, не відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Відповідно до цієї статті суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011р. у справі № 1-п-32/11 громадянина ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, звільнено від відповідальності на підставі пункту "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році". В цій постанові встановлено, що ОСОБА_2, займаючи посаду директора ТОВ "С.Дж. Р.Груп", у липні 2008 року передав іншій особі без оформлення належним чином будь-яких офіційних документів, зокрема фінансово-господарські документи, електронні ключі системи "клієнт-банк", печатку ТОВ "С.Дж. Р.Груп"; здійснення господарської діяльності фактично не контролював, надавши іншим особам можливість здійснювати від імені цього товариства з липня 2008 року по серпень 2010 року діяльність, не будучи при цьому ідентифікованими, із складанням документів про фінансово-господарську діяльність, зміст яких не відповідає дійсності.

Ці обставини в силу норми частини 4 ст. 72 КАС України мають приюдиційне значення для суду при розгляді адміністративної справи, а відтак повинні були взяті до уваги судом при оцінці доказів у цій справі.

За встановленого в постанові Печерського районного суду м. Києва від
07.12.2011р. факту підписання документів від імені ТОВ "С.Дж. Р.Групп" не уповноваженими особами, які приховували свою діяльність від контролюючих органів, використання ними печатки цього товариства з метою складання документів, що не відповідають дійсності, у суду не було підстави для відхилення доводу ДПІ, що документи, надані позивачем на підтвердження сум валових витрат і податкового кредиту, оформлені від імені ТОВ "С.Дж. Р.Групп" в липні-грудні 2009 року, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України
21.12.2010 № 969) усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених частини 1 статті 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (абзац другий частини першої цієї статті).

Суди попередніх інстанцій, однак, при вирішенні спору у частині формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з посиланням на поставку йому від ТОВ "С.Дж. Р.Групп" підрядних послуг, не врахували вище наведені правові позиції Верховного Суду України та не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову у цій частині.

Згідно з розрахунком сум податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, приєднаних до матеріалів справи, по взаємовідносинах з ТОВ "С.Дж. Р.Групп" Підприємству збільшено грошові зобовязання з податку на прибуток на 299562,00 грн. за основним платежем і на 7491,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2012р. № 0000662203), зменшено відємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 7897,00 грн. (згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2012р. № 0000672203); збільшено грошове зобовязання з ПДВ на 248495,00
грн. за основним платежем і на 62124,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (згідно з податковим повідомленням-рішенням від
21.08.2012р. № 0000682203).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково, а саме: податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012р. № 0000292203 та № 0000302203 підлягають скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0000662203 - у частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 297354,00 грн. за основним платежем (596916,00-299562,00).

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково, змінити постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014р., позов задовольнити частково: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 20.06.2012р. № 0000292203 та № 0000302203 повністю, податкове повідомлення-рішення від
21.08.2012р. № 0000662203 у частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток в сумі 297354,00 грн. за основним платежем.

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236, 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписІ.В.

Приходько