Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/55007/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Малиніна В.В., Олексієнка М.М., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, про визнання відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці незаконною, стягнення недоплачених коштів та проведення перерахунку по щомісячній оплаті, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому з урахуванням уточнення просив: визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці незаконною та неконституційною; зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 1 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року в розмірі 90 відсотків виходячи з розміру заробітних плат, визначених у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 22 жовтня 2012 року за №№ 08-03/472, 08-03/473, 08-03/474, 08-03/475, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя починаючи з 1 листопада 2012 року довічно перераховувати і виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90 відсотків від розміру заробітних плат, визначених у наданих довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області та тих, які будуть надаватися ним в майбутньому, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.

Постановою Жовтневого районного суду Запорізької області від 18 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя від 5 листопада 2012 року щодо нарахування ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці незаконною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя здійснити позивачеві починаючи з 1 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 90 відсотків виходячи з розміру заробітних плат, визначених у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 22 жовтня 2012 року за №№ 08-03/472, 08-03/473, 08-03/474, 08-03/475, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум. Зобов'язано відповідача починаючи з 1 листопада 2012 року довічно перераховувати і виплачувати ОСОБА_4 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90 відсотків від розміру заробітних плат, визначених у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року постанову Жовтневого районного суду Запорізької області від 18 грудня 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, щодо покладення обов'язку здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 90 відсотків, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 22 жовтня 2012 року за № 08-03/472 за період з 1 січня 2012 року по 1 квітня 2012 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року постанову Жовтневого районного суду Запорізької області від 18 грудня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя щодо перерахунку ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_4 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 22 жовтня 2012 року № 08-03/473, починаючи з 1 квітня 2012 року, № 08-03/474, починаючи з 1 липня 2012 року, № 08-03/475, починаючи з 1 жовтня 2012 року, з урахуванням максимального розміру, встановленого частиною 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ) в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), та проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року і залишити в силі постанову Жовтневого районного суду Запорізької області від 18 грудня 2012 року.

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя подало письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді судді Токмацького районного суду Запорізької області. Наказом від 11 червня 2004 року № 48 на підставі Постанови Верховної Ради України від 20 травня 2004 року № 1734-ІV позивача звільнено з займаної посади у зв'язку із виходом у відставку. Стаж роботи ОСОБА_4 на посаді судді на день звільнення становив 27 років 10 місяців 9 днів. У відповідності до вимог статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ) ОСОБА_4 призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків від заробітку працюючого на відповідній посаді судді.

17 січня 2012 року позивач направив до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя заяву про перерахунок з 1 січня 2012 року розміру його довічного грошового утримання, однак 31 січня 2012 року отримав письмову відмову відповідача у здійсненні такого перерахунку, не погоджуючись з якою звернувся до суду з позовом.

Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 19 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2012 року, визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язано його здійснити ОСОБА_4 такий перерахунок, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 16 січня 2012 року № 08-03/14, з січня 2012 року, з урахуванням виплачених сум.

23 жовтня 2012 року ОСОБА_4 знову звернувся до відповідача з заявою про перерахунок з 1 січня 2012 року призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання на підставі наданих довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 22 жовтня 2012 року №№ 08-03/472, 08-03/473, 08-03/474, 08-03/475. За результатами розгляду даної заяви Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя 5 листопада 2012 року відмовило позивачеві у здійсненні такого перерахунку з огляду на той факт, що Законом № 2453-VІ не передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений з посади у відставку на підставі статті 43 Закону № 2862-ХІІ, яка не передбачала ніяких обмежень щодо максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, а Закон № 3668-VI зворотної дії у часі не має, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання повинен бути здійснений без обмежень максимальним розміром, визначеним вказаним Законом.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині зобов'язання здійснення перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 22 жовтня 2012 року № 08-03/472 за період з 1 січня 2012 року по 1 квітня 2012 року, дійшов висновку, що зміст цієї довідки співпадає зі змістом довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 16 січня 2012 року № 08-03/14, де розмір заробітної плати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 1 січня 2012 року встановлений в такій же сумі - 13734,40 гривень, а спір в цій частині між тими самими сторонами вже вирішений та є постанова суду, яка набрала законної сили.

Разом з тим, приймаючи нову постанову в решті позовних вимог у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснювалося відповідно до частин 3, 5 статті 138 Закону № 2453-VІ в редакції Закону № 3668-VI.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 у лютому 2012 року вже звертався в Жовтневий районний суд міста Запоріжжя із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, про визнання відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці незаконною, стягнення недоплачених коштів та проведення перерахунку по щомісячній оплаті, у якому просив визнати відмову відповідача щодо перерахунку йому щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці незаконною та неконституційною, зобов'язати здійснити йому нарахування такого з січня 2012 року і сплачувати у розмірі 10987,52 гривень.

Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 19 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2012 року вже існувало судове рішення з того самого спору і між тими самими сторонами - постанова Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 19 березня 2012 року (справа № 2а/0808/79/2012), яка набрала законної сили, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в частині зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4, виходячи з розміру заробітної плати, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 22 жовтня 2012 року № 08-03/472 за період з 1 січня 2012 року по 1 квітня 2012 року.

Частиною 3 статті 138 Закону № 2453-VІ (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом № 3668-VІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (речення третє частини 5 статті 138 Закону № 2453-VІ).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки діяла редакція статті 138 Закону № 2453-VІ, яка передбачала обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, перерахунок такого утримання позивача мав бути здійснений з урахуванням максимального розміру, встановленого частиною 5 статті 138 Закону № 2453-VІ в редакції Закону № 3668-VI.

Водночас частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 47 Закону № 2453-VІ незалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина 6 статті 47).

Визначений Законом № 2862-ХІІ порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів було змінено у зв'язку із набранням чинності Законом № 2453-VІ. Разом з тим, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру.

Рішенням № 3-рп/2013 частину 3, перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону № 2453-VІ в редакції Закону № 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

У пункті 8 Рішення № 3-рп/2013 визначено, що частина 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом № 3668-VІ: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Оскільки за змістом пункту 4 Рішення № 3-рп/2013 воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. За таких обставин з 3 червня 2013 року у позивача виникло право на перерахунок призначеного щомісячного грошового довічного утримання.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано обмежив розмір довічного грошового утримання, яке підлягало виплаті позивачу за період із 1 квітня 2012 року до ухвалення Рішення № 3-рп/2013.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя, прийняв постанову 12 вересня 2013 року - після ухвалення Рішення № 3-рп/2013, та всупереч висновку, викладеному в абзаці 3 пункту 8 цього Рішення, неправильно застосував частину 3 статті 138 Закону № 2453-VІ в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VІ, позбавивши тим самим позивача права на збільшення розміру довічного грошового утримання.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року залишити без змін, а постанову цього суду змінити в частині визначення розміру при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, починаючи з 3 червня 2013 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року - залишити без змін.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року - змінити. Абзац п'ятий резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 з 1 квітня 2012 року по 2 червня 2013 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 80 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 22 жовтня 2012 року №№ 08-03/473, 08-03/474, 08-03/475 з урахуванням максимального розміру, встановленого частиною 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а з 3 червня 2013 року проводити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру, з урахуванням здійснених виплат».

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Малинін В.В.

Олексієнко М.М.