Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/8335/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Стародуб О.П. ,

секретар судового засідання Буденко В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Гудзя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України , третя особа - ОСОБА_5 про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 02.07.2014р. № 972к про звільнення його з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п. 5 ст. 36 КЗпП України) з 07.07.2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, поновити на посаді прокурора Одеської області з 07.07.2014р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2014р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015р., позов задоволено. Скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 02.07.2014р. № 972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_4 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п.5 ст. 36 КЗпП України) з 07.07.2014р. та увільнення від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області. Поновлено державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_4 на посаді прокурора Одеської області з 07.07.2014р.

У касаційній скарзі представник Генеральної прокуратури України з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх встановлено, що на підставі рапорту ОСОБА_4 21.05.2014р. Генеральною прокуратурою України винесено наказ № 818к, яким державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_4 призначено прокурором Одеської області строком на п'ять років, та затверджено головою колегії прокуратури цієї області.

30.06.2014р. прокурором Одеської області ОСОБА_4 на ім'я Генерального прокурора України Яреми В.Г. подано рапорт з проханням звільнити його із займаної посади у зв'язку з переведенням на іншу посаду в органах прокуратури з 14.07.2014р. В подальшому, 04.07.2014р. ОСОБА_4 звернувся до Генерального прокурора України Яреми В.Г. із заявою, у якій зазначив, що відкликає поданий рапорт від 30.06.2014р. про звільнення з посади прокурора Одеської області з 14.07.2014р.

01.07.2014р. ОСОБА_4 на ім'я Генерального прокурора України Яреми В.Г. подано рапорт, в якому викладено прохання звільнити його з посади прокурора Одеської області в порядку переведення на іншу посаду в органах прокуратури України з 07.07.2014р.

В цей же день позивачем на ім'я Генерального прокурора України Яреми В.Г. подано рапорт, в якому зазначено, що він не заперечив проти призначення на посаду першого заступника прокурора Миколаївської області.

02.07.2014р. Генеральним прокурором України на підставі рапорту ОСОБА_4 у відповідності до ст.ст. 15, 16 Закону України «Про прокуратуру» видано наказ №972к, яким державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_4 звільнено з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п. 5 ст. 36 КЗпП України) з 07.07.2014р. та увільнено від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області.

Наказом Генерального прокурора України від 03.07.2014р. № 979к ОСОБА_4 з 08.07.2014р. призначено заступником прокурора Миколаївської області та затверджено членом прокуратури Миколаївської області в порядку переведення з посади прокурора Одеської області, увільнено від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області.

Вирішуючи спір щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу Генерального прокурора України від 02.07.2014р. №972к та поновлення позивача на посаді прокурора Одеської області, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ про звільнення позивача в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (п. 5 ч. 1 ст.36 КЗпП України) винесений без відповідного звернення нового роботодавця з проханням щодо звільнення працівника в порядку переведення. При цьому суди зазначили, що в рапорті від 01.07.2014р. позивач не заперечував щодо призначення його на посаду першого заступника прокурора Миколаївської області, тоді як наказом Генеральної прокуратури України від 03.07.2014р. №979к ОСОБА_4 призначено заступником прокурора Миколаївської області. Крім того, суди зазначили, що ОСОБА_4 власноручно заяву про звільнення не писав, з наказом про переведення не був ознайомленим, що додатково свідчить про відсутність волевиявлення позивача звільнятись з посади прокурора Одеської області.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Правове становище осіб, які проходять публічну службу в органах прокуратури врегульоване, зокрема, Законом України «Про прокуратуру».

Оскільки Законом України «Про прокуратуру» не передбачений порядок переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію, в даному випадку застосуванню підлягають норми КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом п. 5 ч. 1 ст.36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Визнаючи переведення позивача неправомірним, суди вказали на те, що вказана норма Кодексу передбачає угоду трьох сторін - нового роботодавця, працівника та попереднього роботодавця. Тобто, суди вважали, що для переведення позивача, за його згодою, на посаду заступника прокурора Миколаївської області необхідно було звернення роботодавця (прокуратури Миколаївської області) щодо звільнення позивача в порядку переведення.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували специфіки спірних правовідносин, зокрема, правового регулювання становища особи, яка проходить службу в органах прокуратури.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який за змістом ст. 15 цього Закону: спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю; призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів; відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено цим Законом.

Враховуючи те, що в своєму рапорті від 01.07.2014р. позивач просив звільнити його з посади прокурора Одеської області у порядку переведення на іншу посаду в органах прокуратури України з 07.07.2014р. та те, що вирішення кадрових питань щодо прийняття, переміщення та звільнення прокурорів областей та їх заступників належить виключно до компетенції та повноважень Генерального прокурора України, колегія суддів вважає помилковим висновок судів щодо порушення відповідачем порядку переведення позивача на посаду заступника прокурора Миколаївської області.

Як на підставу для скасування оскаржуваного наказу суди також послались на те, що позивач в рапорті від 01.07.2014р. зазначив, що не заперечує щодо призначення його на посаду першого заступника прокурора Миколаївської області, а не на посаду заступника прокурора Миколаївської області.

Такий висновок судів є помилковими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в рапорті від 01.07.2014р. (про звільнення в порядку переведення) позивач зазначав про бажання звільнитися в порядку переведення на іншу посаду в органах прокуратури України.

Крім того, предметом спору у даній справі є лише наказ Генерального прокурора України №972к, яким позивача звільнено з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України з 07.07.2014р. та увільнено від обов'язків голови колегії прокуратури Одеської області, а не наказ Генерального прокурора України від 03.07.2014р. №979к про призначення ОСОБА_4 з 08.07.2014р. заступником прокурора Миколаївської області.

Судами не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази того, що рапорт позивача про звільнення з роботи складено під тиском, всупереч його волевиявленню.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не порушено процедури звільнення позивача в порядку переведення, яка передбачена п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує судові рішення та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015р. скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Стародуб О.П.