Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2015 р. м. Київ К/800/5187/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Маслія В.І., Стрелець Т.Г., при секретарі: Слободян О.М., за участю: представника позивача Співак Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом комунального закладу «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, -в с т а н о в и л а:Комунальний заклад «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3, 4, 5, 6, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 14 травня 2012 року № 04-04-05-15/5748.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 11 жовтня 2012 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 25 липня 2012 року змінено та викладено резолютивну частину постанови в редакції, відповідно до якої позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 14 травня 2012 року №04-04-05-15/5748 в частині вимоги відобразити за даними бухгалтерського обліку лікарні дебіторську заборгованість за Дніпропетровською державною медичною академією у сумі 416.572,31 грн. та укласти угоду на умовах повного відшкодування Дніпропетровською державною медичною академією коштів за комунальні послуги. У разі незгоди, з боку Дніпропетровської державної медичної академії, провести з нею претензійно-позовну роботу по поверненню безпідставно сплачених лікарнею коштів за комунальні послуги.

Визнано протиправним та скасовано пункт 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 14 травня 2012 року №04-04-05-15/5748 в частині вимоги відобразити за даними бухгалтерському обліку лікарні дебіторську заборгованість за комунальним закладом «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» у сумі

16373,47 грн. та відшкодувати зайво сплачені лікарнею кошти на оплату праці сторожів. У разі незгоди, з боку Центру - провести з ним претензійно-позовну роботу по поверненню безпідставно сплачених лікарнею коштів за комунальні послуги.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 14 травня 2012 року №04-04-05-15/5748 в частині вимоги у повному обсязі відшкодувати вартість зайво списаних продуктів харчування на суму 8101,47 грн., у тому числі й шляхом проведення претензійно-позовної роботи відносно осіб, якими допущено зазначене порушення.

Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 4, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 14 травня 2012 року №04-04-05-15/5748 в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального закладу «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради за період з 01 січня 2009 року по 01 березня 2012 року, за результатами якої складено акт

від 12 квітня 2012 року №04-21-35.

З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області направлено позивачу вимогу від 14 травня 2012 року

№04-04-05-15/5748, якою комунальний заклад «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради зобов'язано, зокрема:

пунктом 2 - відшкодувати у повному обсязі кошти, використані для покриття витрат

за комунальні послуги, спожиті для потреб кафедр Академії та Училища, у загальній сумі

421957,6 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з відображенням в обліку дебіторської заборгованості та укласти відповідні договори;

пунктом 3 - відшкодувати недоотримані міським бюджетом кошти у сумі 188523,44 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

пунктом 4 - відшкодувати кошти у сумі 50142,8 грн., в тому числі шляхом стягнення з осіб, винних у вчиненні порушення;

пунктом 5 - відшкодувати зайво сплачені лікарнею кошти на загальну суму 25903,12 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з відображенням в обліку дебіторської заборгованості;

пунктом 6 - відшкодувати вартість зайво списаних продуктів харчування на суму

11323,91 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

пунктом 10 - провести за рахунок коштів спеціального фонду видатки, які не відповідають напрямам використання бюджетних коштів на суму 10550,0 грн., використаних у 2009 році не за цільовим призначенням.

Вважаючи вищезазначені пункти вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, №21-63а14, від 13 травня 2014 року № 21-89а14, які згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які в частині призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом комунального закладу «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: