ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/9991/70362/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Олексієнко М.М., Черпак Ю.К.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної казначейської служби України, управління Державної казначейської служби України у м. Костянтинівці Донецької області, управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, треті особи - Державна податкова служба України, Донецька міська рада, Ворошиловська районна у м. Донецьку рада про визнання незаконними дій та бездіяльності, стягнення суми незаконно утриманого податку та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання незаконними дій та бездіяльності щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17% в розмірі 34573,40 грн з вихідної допомоги судді у відставці та 3122,67 грн протиправно утриманих за переплачене довічне утримання за грудень 2010 року, стягнення з місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька на її користь утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги в розмірі 34573,40 грн та зобов'язання Державну казначейську службу України провести фінансування видатків з державного бюджету України для здійснення відповідних виплат.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2012р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012р., позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії ТУ ДСА в Донецькій області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17%, що складає 34573,40 грн з вихідної допомоги судді у відставці позивача.

Стягнуто з місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька на користь позивача протиправно утриманий податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги в розмірі 34573,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач - територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, подав касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 02.12.2010р. №2762-VІ була звільнена з посади судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України у зв'язку із поданням заяви про відставку.

Наказом голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31.12.2010р. №85-к позивач звільнена з посади судді у зв'язку із виходом у відставку.

Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 05.01.2012р. №08-23/107/36.12 вихідна допомога позивачу нарахована в розмірі 30 місячних заробітних плат, що складає 204480 грн, та перерахована в грудні 2011 року в сумі 166783,93 грн, з вихідної допомоги було утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 34573,40 грн у відповідності до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та 3122,67 грн зайво сплаченого у листопаді 2010 року щомісячного грошового утримання за грудень 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки вихідна допомога судді у зв'язку із відставкою за своєю природою є державною допомогою, утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб є неправомірним та суперечить положенням закону.

Крім того, суди виходили з того, що оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді у відставці, то при вирішенні даного питання слід застосовувати норми Закону України «Про статус суддів», відповідно до якого судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з наступних мотивів.

На час ухвалення постанови Верховної Ради України від 02.12.2010р. № 2766-VI «Про звільнення суддів», якою позивач була звільнена з посади судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, діяла стаття 43 Закону України «Про статус суддів».

Ця норма згідно із підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» була чинною до 01.01.2011р.

Правило частини 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів», за яким було передбачено виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку, було встановлено Законом України від 24.02.1994р. № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів».

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р., до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. До винятків зі складу зазначеного оподатковуваного доходу, встановлених пунктом 4.3 зазначеної статті цього Закону, суми отриманої суддею вихідної допомоги на підставі частини 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів» не включалися.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» прийняті пізніше порівняно з положеннями частини 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів», і за загальним правилом дії норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування вихідної допомоги, виплаченої позивачу у зв'язку з його виходом у відставку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-XII «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин порівняно з частиною 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів», оскільки на час їх виникнення саме Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб, в тому числі і суддів.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 09.02.2016р. №21-4101а15.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними дій ТУ ДСА в Донецькій області щодо утримання з позивача зайво виплаченої суми щомісячного грошового утримання за грудень 2010 року суди виходили з того, що згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 05.01.2012р. №08-23/107/36.12 щомісячне грошове утримання за грудень 2010 року позивачу виплачено суму в розмірі 9140,26 грн замість правильної 6017,59 грн, що сталося внаслідок лічильної помилки ТУ ДСА в Донецькій області, а тому 3122,67 грн є зайво сплаченими коштами, які в подальшому були утримані відповідачем із вихідної допомоги позивача.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині позовних вимог колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012р. скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. змінити, скасувавши її в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2012р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.К. Черпак