Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/9991/18840/11

№ К/9991/18840/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Чернігівський РМК»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-3566/10/2570 Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) «Чернігівський РМК»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що суми орендної плати, сплачені позивачем в бюджет органу місцевого самоврядування за договором оренди земельної ділянки, наданої йому в користування для облаштування й експлуатації ринку, але фактично не використовуваної в господарській діяльності, неправомірно включені позивачем до складу валових витрат.

У касаційній скарзі ЗАТ «Чернігівський РМК» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.02.2010 № 58/23/02132645, про порушення ЗАТ «Чернігівський РМК» норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за ІV квартал 2006 року; І, півріччя, ІІІ квартали 2007 року, 2007 рік; І, півріччя, ІІІ квартали 2008 року, 2008 рік; І, півріччя, ІІІ квартали 2009 року на загальну суму 233799,00 грн. у зв`язку із включенням до їх складу витрат, зв`язок яких із власною господарською діяльністю не доведений, витрати по сплаченій орендній платі за земельну ділянку із земель комунальної власності, яка фактично не використовувалась згідно з цільовим призначенням оренди (експлуатація та обслуговування ринку), у результаті чого занижено податок на прибуток на 46613,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2006 року; І, півріччя, ІІІ квартали 2007 року, 2007 рік; І, півріччя, ІІІ квартали 2008 року, 2008 рік; І, півріччя, ІІІ квартали 2009 року.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 № 0000772320/2 про визначення ЗАТ «Чернігівський РМК» податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 68226,00 грн., у т.ч.: 43825,00 грн. - основний платіж, 24401,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено у судовому процесі, позивач відніс до складу валових витрат у податковому обліку за ІV квартал 2006 року; І, півріччя, ІІІ квартали 2007 року, 2007 рік; І, півріччя, ІІІ квартали 2008 року, 2008 рік; І, півріччя, ІІІ квартали 2009 року витрати з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, яка знаходиться в м. Чернігів, проспект Перемоги - вул. Жабінського та була надана позивачу Чернігівською міською радою згідно з договором оренди для експлуатації та обслуговування ринку «Привокзальний».

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 цієї статті, включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Співставлення наведених норм свідчить про те, що однією з основних ознак, які дають право платнику податків віднести витрати, зокрема щодо оплати сум внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), є їх зв`язок із господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 8 частини 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) включена до складу загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності доказів зв`язку витрат на оплату орендної плати за земельну ділянку із господарською діяльністю позивача.

З таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки обставини передачі позивачем в оренду приміщень, фундаментів та площі асфальтного покриття, які знаходяться на території орендованої земельної ділянки, зокрема ТОВ «РМК-Росток» за відповідними договорами оренди, на оплатній основі, свідчать про використання цієї земельної ділянки у власній господарській діяльності, а вказана діяльність відповідає ознакам, визначеним пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР. Крім того, норма підпункту 5.2.5 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлює спеціальне правило щодо віднесення до валових витрат сплачених платником податку на прибуток сум податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, обмеживши право на збільшення за рахунок таких витрат суми валових витрат чітко визначеними в ній умовами. Це дає підстави для висновку, що інші обмеження щодо включення до валових витрат суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів) відсутні.

Суди попередніх інстанцій, однак не звернули на такий зміст правового регулювання, встановлений вказаними нормами Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого зробили помилковий висновок про відсутність у позивача права на збільшення суми валових витрат за рахунок сплаченої орендної плати за землю комунальної власності.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230. 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Чернігівський РМК» задовольнити, скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011; позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 02.07.2010 № 0000772320/2.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош