Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2015 р. м.Київ К/800/27324/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Чумаченко Т.А.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представника позивача - Якимчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Тернопільголовпостач» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва О.О., Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Тернопільголовпостач» звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва О.О. та Державної реєстраційної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора на нерухоме майно Гуляєва О.О. про відмову у державній реєстрації права власності від 03 липня 2013 року №3623261 та зобов'язати Державну реєстраційну службу України вчинити дії щодо реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неправомірність відмови відповідача у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Гуляєва Олексія Олександровича Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07 липня 2013 року №3623261; зобов'язано Державну реєстраційну службу України зареєструвати за Публічним акціонерним товариством «Тернопільголовпостач» право власності на головний корпус, електрокарну під літ. Д, Д', що розташовані за адресою: м.Тернопіль, вул.Промислова,буд.20, відповідно до відомостей про об'єкт нерухомості, зазначених у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 вересня 2007 року за №16003444, виданому Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації».

При винесенні рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили із неправомірності відмови відповідача у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно та наявності підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації прав.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна реєстраційна служба України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У касаційній скарзі зазначає, що належним відповідачем у справах щодо оскарження рішень з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема визнання їх протиправними, є виключно державні реєстратори прав на нерухоме майно. Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не може впливати на прийняття державними реєстраторами рішень щодо реєстрації прав або відмови у ній.

Публічне акціонерне товариство «Тернопільголовпостач» у поданих запереченнях просить судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Тернопільголовпостач» звернулося до Державної реєстраційної служби України із заявою про державну реєстрацію права власності на будівлю - головний корпус, електрокарна під літ. Д, Д', що розташовані за адресою вул.Промислова,20 в м.Тернопіль.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим Олексієм Олександровичем від 03 липня 2013 року №3623261 відмовлено у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомості на підставі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, з посиланням на те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Листом від 03 липня 2013 року № 1894/05-22-13 Державна реєстраційна служба України повідомила позивача про прийняття за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 червня 2013 року №1478100 рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03 липня 2013 року № 3623261.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Частиною 4 ст.3 Закон № 1952-IV встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Статтею 8 Закону №1952-IV визначені повноваження органу державної реєстрації прав, відповідно до якої орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом, забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 24 Закону №1952-IV визначені підстави відмови в державній реєстрації прав та обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч.4 ст.24 Закону).

Відповідно до ст.22 Закону №1952-IV у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Як встановлено судами, рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію відповідачами у справі не приймалось, що в свою чергу позбавило позивача подати для проведення державної реєстрації додаткової документи.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставної відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації прав позивача на нерухоме майно та скасування рішення від 03 липня 2013 року № 3623261.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за Публічним акціонерним товариством «Тернопільголовпостач» право власності на головний корпус, електрокарну під літ. Д, Д', що розташовані за адресою: м.Тернопіль, вул.Промислова, буд.20, відповідно до відомостей про об'єкт нерухомості, зазначених у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 вересня 2007 року за №16003444, виданому Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації».

Як встановлено ч.4 ст.9 Закону №1952-IV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, виходячи з аналізу Закону № 1952-IV слідує, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформленими, а усі етапи їх перевірки - завершені.

Колегія суддів вважає, що з метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України повторно розглянути подану Публічним акціонерним товариством «Тернопільголовпостач» заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень в частині задоволення позову щодо вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби вчинити певні дії порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають в цій частині скасуванню з винесенням нової постанови. В решті рішення судів попередніх інстанцій є вірними та підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року скасувати в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за Публічним акціонерним товариством «Тернопільголовпостач» право власності на головний корпус, електрокарну під літ. Д, Д', що розташовані за адресою: м.Тернопіль, вул.Промислова, буд.20, відповідно до відомостей про об'єкт нерухомості, зазначених у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 вересня 2007 року за №16003444, виданому Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації». Ухвалити в цій частині нове рішення. Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Тернопільголовпостач» про державну реєстрацію права власності на будівлю - головний корпус, електрокарну під літ. Д, Д', розташовані за адресою: Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Промислова, буд.20.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді